«Літературний Stanislaw(ІФ)» (від Францішека Карпінського до наших днів) – так називається антологія, присвячена 350-річчю Івано-Франківська (колишнього польського і австрійського Станиславова, колишнього радянського Станіслава), до якої увійшли твори відомих мешканців міста за три з половиною століття.
Різномовність у назві має своє історичне виправдання, адже Станиславів цілком міг бути таким собі дзеркальним відображенням міфічного Вавилона, бо, як писав у своїй праці Чеслав Хованець, «мешканці новоствореного міста були тоді справжнім збіговиськом різних народів, мов і релігій…» і, хоча, на сьогодні ситуація кардинально змінилася, Івано-Франківську вдалося певним чином зберегти залишки тих світанкових історичних арабесок у своїй топоніміці та архітектурі.
Отож перший розділ збірки – «Під королівською Польщею та цісарською Австрією» – відкриває відомий польський поет і драматург Францішек Карпінський (1741-1825), що народився на Покутті у селі Голосків, де й тепер росте розлогий дуб, названий на його честь. Багатий доробок Карпінського в антології представлений релігійною піснею «Коли встають ранкові зорі» та уривком зі «Спогадів», які були вперше опубліковані в Кракові в 1844 році. Краєзнавчі реконструкції життя міста тої доби й досі спираються на його мемуари. До цієї епохи також належить і невеличкий поетичний памфлет «Пісня швіцька…», злорадісний автор якого невідомий, але своїм текстом викликає беззастережну симпатію.
Розділ другий – «Міжвоєнна доба» – презентує, безсумнівно, непересічних особистостей, і розпочинається віршами німецького релігійного та громадсько-культурного діяча, пастора євангелістської церкви Теодора Цеклера, внесок якого у розвиток міста на сьогодні пошанований однією з вулиць, що носить його ім’я. Когорту відомих постатей гідно продовжує Дмитро Макогон – батько Ірини Вільде – український письменник та педагог з оповіданням «Брехня», Ольга Дучимінська – українська письменниця та перекладачка, в’язень табору у сибірському Тайшеті: була найстарішою мешканкою Івано-Франківська і померла у віці 106 років, та Александер Ґранах, справжнє ім’я якого Єсайя Ґронах. Уродженцю села Вербівці на Івано-Франківщині волею долі судилося стати одним з найзнаменитіших експресіоністичних акторів Німеччини, а згодом – актором Голлівуду та автором автобіографічної книги «Ось іде людина», уривок з якої маємо в антології у перекладі Галини Петросаняк.
Третій розділ – «Війна, роки окупації» – відкриває зріз тих трагічних часів спогадами «Станиславівський щоденник» Юліуша Фоєрмана: єврейського будівничого, який закінчив вищі політехнічні студії у Львові та Відні, і під час окупації перебував у місцевому ґетто. В антології вміщено уривок, який описує розстріл євреїв 12 жовтня 1941 року на місцевому єврейському кладовищі. Тоді пану Юліушу з сім’єю дивним чином вдалося уникнути смерті, але записи щоденника уриваються у лютому 1944 року і немає підстав вважати, що їх автору вдалося пережити свої записи... Патріотичні вірші Марка Боєслава (Михайла Дяченка) – поета і публіциста, крайового референта пропаганди ОУН Карпатського краю, такі ж вогняні, як і його смерть: він загинув у лютому 1952 року у криївці, оточений енкаведистами…
Роки радянської влади зафіксували нам, зокрема, таких знакових постатей Івано-Франківська, як поетку Ольгу Стрілець та прозаїка Миколу Яновського А серед «Голосів з-за кордону» – Тадеуша Ольшанського, який 2008 року видав книгу спогадів про своє дитинство «Креси кресів. Станиславів», а 2010 – її продовження «Станиславів все одно існує».
Літературна сучасність представлена в антології у всій різноманітності стилів, напрямків та уподобань. З-поміж 25 письменників, краєзнавців, критиків та публіцистів можна вибрати щось для душі і під настрій в діапазоні від «Станіславського феномену» та «Нової дегенерації» до молодих та ранніх, таких як, зокрема, Василь Карп’юк та Наталя Ткачик, котрі упевнено і, не зважаючи на авторитети, торують свої шляхи цим дивним літературний містом. Хочеться повторити за Юрієм Іздриком: «Цим істинно райським куточком землі я можу вміщатись без краю. Це місто безглуздими робить наївні пошуки іншого раю».
Варто додати, що в антології вміщена серія світлин від минувшини до сьогодення, яку завершує фото обвитого виноградом чотирьохповерхового будинку по вулиці Незалежності з підписом «У цьому будинку живе Тарас Прохасько». І тут, вочевидь, писалися «Інші дні Анни» та «Непрості», тобто, література в контексті місця мешкання має дуже реальні обриси…
11.04.2013