Нїмецька полїтика.

В освітленю князя Більова.

І.

Бувший канцлєр нїмецької держави князь Більов оповістив в остатнім місяци на жаданє приятелїв свої погляди на нїмецьку полїтику в обємистім дїлї під заг.: Fürst von Bülow, Deutsche Politik, (Verlag von Reimar Hobbing in Berlin, 1916, стор. I—XVI, 1—359).

Отся публїкація, що вийшла з під пера такого визначного і нинї ще активного державного мужа Нїмеччини, незвичайно інтересна під теперішну хвилю як автентичний голос одного з провідних мужів Нїмеччини. Тому годить ся познакомити нашу суспільність бодай з деякими висказами сеї розвідки.

У вступнім слові підчеркує князь Більов, що вже з нагоди боснїйської крізи в рр. 1908/9 витворилось заграничне положенє полїтичне, як що-до самого проблєму так що-до уґрупованя сил, зовсїм схоже з тим, з котрого вийшла теперішна світова війна. Тодї удалось дипльоматичними способами усунути грізну воєнну небезпеку, і можна було надїятись, що також пізнїйше одвічальні мужі державні найдуть способи мирного полагодженя конфлїктів. Надїї не здїйснились. Зновленого австрійсько-сербского конфлїкту не можна було зльокалїзувати. Звідси прийшло до европейської війни поміж двома великими ґрупами держав, що витворились в соперничаню світово-полїтичних інтересів.

Характеризуючи взагалї теперішну війну, автор підносить, що ся війна для Нїмцїв є війною національною, — такою є вона також для Анґлїйцїв, Французів і для рішаючої части населеня Росії; ся кровю опечатана національна ненависть буде жити ще довго по війнї. Сей факт буде для Нїмеччини рішаючий при укладаню мира. Нїмцї мусять на своїх границях і на побережу укріпитись, аби були більше відпорні нїж з початку сеї війни, — не в тій цїли, аби запанувати над світом, але аби удержатись. Тому вислїд війни не може бути для Нїмеччини анї неґативний анї status quo ante bellum, але позитивний — запорукою будучности.

З'осібна зазначу є автор небезпеку для Нїмеччини зі сторони Росії. Небезпека, що в разї европейської війни Росія найде ся по сторонї противників, була вже від часу основаня нїмецької держави (1871); передвиджуючи її, заключив Бісмарк договір взаємного обезпеченя (1879) з Австрією, а тимчасом піддержував відносини з Росією, аби мати зворотне обезпеченє. Але сього послїдного договору з Росією не можна було вже відновити по р. 1909, так що від того часу удержувались зносини між нїмецькою державою і Росією лиш завдяки особистому приязному відношеню цїсаря Вільгельма до царя Миколи.

В роздїлї про заграничну полїтику цитує князь Більов як наочний свідок деякі вискази Бісмарка, котрі тепер здїйснились. І так, до австрійських Нїмцїв сказав Бісмарк: "Служіть ви вірно свому цїсареви, тодї прислужите ся найлїпше нїмецькій державі", — про балканські народи висказав ся: "Вони не можуть нас знести, але се не значить богато, бо Господь Бог в своїй мудрости так уладив, що вони між собою ще менше терплять ся". Про Мадярів висказував ся Бісмарк корисно, бо їх ніякий маґнет не тягне за границю та хоч деякі Мадяри резонують на "Швабів", то се не має значіня, бо задля спільних житєвих інтересів кожда европейська кріза получить Мадярів з Нїмцями.

Далї стає князь Більов перед питанєм, чи відорванє конґресової Польщі може мати значінє ослабленя Росії, — та сумнїваєть ся. На його думку, до ослабленя Росії можуть допровадити: полїтичний і суспільний розклад російської держави або відорванє України як збіжевого шпихлїра і підстави промислу Росії (ст. 86).

[Дїло]