І.
Дня 10. жовтня 1893 р. внесло було правительство в палатї послів два предложеня законів, именно оден дотично твореня заводових стоваришень господарів сїльских (Веrufsgenossenschaften der Landwirthe) а другій дотично твореня маєтностей рентових (Rentenguter). Однакож на підставі найвисшого уповажненя з 7. грудня 1895. р. відкликало правительство оба ті предложеня а натомість внесло на біжучій сесії палати послів нове предложенє тілько що-до твореня заводових стоваришень господарів сїльских. Наступило се з тої причини, позаяк наради парляментарні над первістними предложенями обох законів дуже повільно поступали на перед а окрім того піднесено поважні сумнїви дотично успішности предложеня що-до твореня маєтностей рентових. З тих причин правительство залишило на разї справу твореня маєтностей рентових та обмежило ся до внесеня предложеня зміненого закону про самі стоваришеня господарскі.
Предложеня правительства з року 1893. зміряли до того, щоби в кіждім повітї судовім утворити заводове стоваришенє господарів сїльских для дотичного повіту а в кождім краю таке стоваришеня для области дотичного краю, то є повітові і краєві стоваришеня господарскі. Цїлею тих стоваришень мало бути: полїпшеня моральних і матеріяльних відносин господарів сїльских. Членами повітового стоваришеня господарів сїльских мали бути властителї недвижимостей в повітї судовім положених а призначених до сїльского або лїсового господарства. Членами краєвого стоваришеня господарів сїльских мали бути всї члени повітових стоваришень в дотичнім краю. До веденя справ стоваришень господарских мали бути установлені в кождій громадї мужі довіря яко місцеві заступники повітових стоваришень; в повітах судових видїли повітових стоваришень а на цїлі краї видїли краєвих стоваришень. Члени повітового стоваришеня мали вибирати разом після громадских кругів виборчих, кождий круг виборчій рівне число членів до видїлу повітового стоваришеня а властителї маєтностей не належачих до звязи громадскої мають голос вірільний в видїлї стоваришеня повітового. Вкінци предсїдателї повітових стоваришень мали вибирати з-поміж себе членів видїлу краєвого стоваришеня. Окрім того міністерство рільництва має право заименувати двох членів до видїлу краєвого стоваришеня а політична власть краєва по одному членови до видїлів повітових стоваришень.
На покритє коштів заложеня мали би право повітові і краєві стоваришеня до оплат по 1% від оплачуваного державного податку ґрунтового своїх членів та на покритє біжучих видатків року повітові стоваришеня могли би побирати 4% а краєві стоваришеня 1% від оплачуваного державного податку ґрунтового. Однакож ті додатки до податку ґрунтового на цїли стоваришень господарских можуть бути підвисшені.
Стоваришеня господарскі після предложеня з р. 1893-го не мали творити ся на підставі закону о стоваришенях заробкових і господарских з 9 цвітня 1873 в. з. д. 70, позаяк их статути підлягають затвердженю краєвої власти політичної, то є намістництва. Взагалї мали то бути примусові стоваришеня господарскі під взглядом правительства. Цїлею сих стоваришень: ратованє упадаючого стану господарів, а до тої цїли мало послужити поміж иншим: закладанє маєтностей рентових.
Подібну институцію впровадив закон кольонізаційний прускій з р. 1886-го а відтак закон рентовий прускій з р. 1890-го, котрі видано там же в цїли розширюваня осад нїмецких в Прусах і Познаньскім. Закон прускій з р. 1890-го впровадив постанову, що вільно продавати ґрунти за сталу ренту і звідси назва "Rentengut", маєтність рентова, то є посїлість, за котру сплачує ся цїну купна сталою рентою. Коли однакож прускій закон рентовий з року 1890-го відносить ся до кольонізації краю меншими і середніми маєтностями сїльскими, а так само закон анґлійскій "Smoll Holdings-Act" з р. 1892-го, то предложенє австрийского правительства з р. 1893-го зміряло до запровадженя маєтностей рентових взагалї наслїдком надмірного обтяженя маєтків земских довгами гіпотечними, бажаючи очистити маєтки при помочи переміни их на маєтности рентові, а при тім охоронити вірителїв гіпотечних від страт, які тепер у нас доносять спадаючи при ліцитаціях з цїни купна.
Творенє маєтностей рентових мало поступати в той спосіб, що стоваришенє краєве господарів сїльских стає до ліцитації примусової або набуває маєтности на підставі добровільного договору з властителем маєтку. Маєтність набуту на ліцитації передає стоваришенє господарске особі найвідповіднїйшій, в першім степени давному властителеви або комусь з єго родини. Новий посїдач має обовязок сплачувати капітал вложений на закупно маєтности рентою з гори означеною, котрий то капітал роздобуває стоваришенє видаванєм листів рентових. Як довго треває відношенє рентове, так довго новопоставлений властитель є вельми обмежений в своїх правах, позаяк наслїдом неплаченя рат рентових може єго стоваришенє вивластити і надати маєтність другій особі, та маєтність рентова не може бути обтяжувана нїякими довгами, як довго тяжить на нїй рента на річ стоваришеня господарского...
Оба тоті предложеня правительства з р. 1893-го приймають область судових повітів за підставу до орґанізації примусової асоціяції господарскої а дальше не розрізняють меншої посїлости від більшої посїлости — приймаючи дїйстний стан економічний сїльских господарств взагалї, серед котрого цїла посїлість рільнича у нас являє ся перетяженою довгами ипотечними — хоч не дасть ся заперечити, що відносини суспільні ту і там не є однакові. Господарі сїльскі мають ратувати ся власною помочею, позаяк их потягає ся до нових додатків до податку ґрунтового а в стоваришенях надає ся им самоуправу. Чи тота самоуправа господарска вийшла би на користь меншої посїлости яко найчисленнїйшого населеня хлїборобского в нашім краю супротив вірілістів з більшої посїлости, та чи найдуть ся у нас в краю люде, котрі уміли би добре вести справи сих стоваришень — належить сумнївати ся супротив сумного і дуже коштовного досвіду з автономією краєвою. З рад повітових не має наш хлїбороб нїякого хісна а чи не повторила би ся тота сама исторія з повітовими видїлами стоваришень господарских, котрі коштом меншої посїлости стануть ратувати збанкротованих товаришів з більшой посїлости...
Тому то за маєтностями рентовими при даних условинах суспільно-економічних не маємо причини жалувати а застановім ся докладнїйше над теперішним предложенєм правительства що-до стоваришень сїльских господарів без маєтностей рентових.
[Дѣло, 16.03.1896]
ІІ.
В попереднім уступі подано важнїйші постановb предложеня правительства з р. 1893-го в тій цїли, щоби порозуміти нове предложенє правительства з р. 1896-го що-до заводових стоваришень сїльских господарів. В поясняючих увагах до того предложеня зазначено, що належить числити ся з різнородностію господарских відносин поодиноких країв і тому годить ся дати можність заступництвам країв: відмінного уладженя устрою і дїланя заводових стоваришень. Наслїдом того погляду постановлено въ §.1. предложеного закону, що на підставі тогож закону і видатись маючих законів краєвих має бути утворене в кождім судовім повітї заводове стоваришенє господарів сїльских на дотичный повіт, а в кождім краю таке стоваришенє для области краю, отже мають бути заведені повітові і краєві стоваришеня сїльских господарів. Супротив того закон державний має установити лиш загальні засади правні що-до стоваришень господарских, а близще розвиненє тих-же має примінити ся до потреб дотичного краю, на основі видатись маючого закону краєвого. Той спосіб веденя річи є досить легкій для законодавства державного, але з другого боку може небезпечний для интересованих, котрі не мають переваги в заступництві краєвім, а тим самым є віддані на ласку і неласку політично сильнїйших, на чім може потерпіти сама справа — хоч би в горі найлїпше заложена. Як всяка залежність, так і законодатна — не може користно впливати на хід річи... Будемо прото мусїли вижидати на закон краєвий, котрий має полагодити немало питань, дотикаючих стоваришень господарских.
І так краєве законодавство може постановити, що творенє стоваришень наступить виїмково лише в поодиноких частях краю, як також має видати постанови що-до закладаня громадских стоваришень господарів сїльских для области одної або більше громад; більшого числа повітових стоваришень господарских в однім повітї судовім; одного повітового стоваришеня господарского на два або більше повітів судових; більшого числа краєвих стоваришень господарских і заводових стоваришень господарских для поодиноких ґруп господарів сїльскихъ [§.1.а) — е)].
Членами повітового а рівночасно також громадского стоваришеня господарів сїльских є в засадї властителї посїлостей, положених в дотичнім повітї судовім, взглядно в дотичній громадї а призначених до веденя господарства сїльского або лїсового. Однакож законодавство краєве надає близші постанови о тім, о скілько певну недвижимість (Liegenschaft) по мисли сего закону має уважати ся за призначену до веденя господарства сїльского або лїсового, які також чи властителї таких недвижимостей, котрі переважно або в великім розмірі мають лїси; не мають дому мешкального або виключно служать для уприємненя (Voluptuаrе]; не досягають найнизшого простору або доходу; перевисшають означений найвисшій обєм або дохід, або є предметом табулї краєвої, — взагалї або під певними услівями мають бути виняті від членьства в повітовім (громадскім!) стоваришеню господарскім або мають творити власні заводові стоваришеня господарскі (§.3.).
Членами краєвого стоваришеня господарского є всї члени повітових стоваришень єствуючих в дотичнім краю а як в краю є більше стоваришень краєвих, то має законодавство краєве означити, до котрого з краєвих стоваришень мають належати всїлякі повітові стоваришеня зі своїми членами. Також краєве законодавство може видати постанову, що заводові стоваришеня окремих ґруп господарских, котрі не належать до повітових (громадских) стоваришень господарских, мають бути членами краєвого стоваришеня господарского (§.5).
З тих загальних орґанізаційних постанов предложеня правительства виходить посередно, як законодавство краєве може уладити заповіджене співдїланє всїх чинників господарских для великої цїли: піднесеня господарства сїльского. Мають бути утворені примусові стоваришеня господарів сїльских: громадскі, повітові і краєві. Різнородність відносин господарских в повітї вказує на потребу осібного співдїланя в поодиноких громадах а знов різнородність відносин народно-культурних викликує потребу окремого заступства краєвого. А дальше хоч провідною метою до піднесеня моральних і матеріяльних відносин господарів сїльских є спільне дїланє всїх осіб, котрі займають ся господарством сїльским, не мож поминути тої вельми донеслої обставини, що до успішної роботи сполучити дадуть ся тілько такі чинники суспільно-економічні, котрі мають однакі або бодай подібні господарскі і станові интереси. Отсе здорова основа економічна і соціяльна, на котру годить ся звернути увагу та вихіснувати єї в интересї потреб і становища нашого народу. Є у нас в краю значне число малих господарів, котрі в дїйсности не жиють зі ґрунту, але з денного зарібку, так, що втяганє тих зарібників до стоваришень господарских наложить на них новий тягар-дачку а не принесе им нїякої користи для піднесеня их господарства, котрого в самім дїлї не мають. З другої сторони більша посїлість в нашім краю має свої окремі интереси соціяльні, економічні і народні, просто суперечні з интересами хлїборобів-господарів і тому належить більшій посїлости орґанізувати ся окремими ґрупами за для спеціяльних интересів собі властивих, полишаючи тим способом окремішну і самостійну орґанізацію господарску збірними масами по повітах меншій посїлости хлїборобскій, котра потребує при даних обставинах дуже енерґічної помочи, заслугує на поміч добру і котра нїкому не даючи та від нїкого не беручи зможе витворити сама зі себе пожадану середну власність земску яко опору дла найнизших одиниць господарских.
Маючи проте на увазї значінє примусової асоціації господарскої, серед котрої належить уникати всякої борби клясової і народної, за для котрої сама головна цїль орґанізації господарскої може упасти, приняти треба за підставу законодавства краєвого у нас, що для интересів меншої посїлости господарів сїльских мають творити ся заводові стоваришеня з виключенєм більшої посїлости, котра для своїх питомих интересів може орґанізувати ся окремими ґрупами, та що для довершеня місцевої і повітової орґанізації господарів сїльских рускої части краю належить домагати ся також окремого стоваришеня краєвого господарів сїльских для всхідної Галичини, позаяк лиш тим способом замісць погубної борби клясової і політичної можемо самі станути на основі реальної роботи економічної.
[Дѣло, 19.03.1896]
ІІІ.
Питанє про хосенність законодатного змаганя до примусової асоціяції господарів сїльских від кількох лїт не сходить з порядку нарад на вічах господарских в других краях, але на жаль у нас в тім так важнім дїлї до сего часу нїчого не підготовлено, — як звичайно радять о нас, та без нас, позаяк навіть між послами ради державної не маємо речника економічних интересів руского народу. Пяте австрійске віче господарске, що радило у Відни від 7-ого до 9-ого марта 1895. р., в засадї згодило ся на примусове творенє стоваришень господарів сїльских, котрі мають підготовити основу до запровадженя маєтностей рентових. Про становище Галичини ось-що подано в поясняючих увагах до предложеня правительства з року 1896-ого*):
"In Galizien war die Aufnahme der Vorlagen eine getheilte. Wuhrend sich die Landwirtschaftsgesellschaft in Lemberg gegen die Schaffung obligatorischer Genossenschaften aussprach, welche vielfach als eine fur die Verhaltnisse insbesondere in Ostgalizien (sic!) verfruhte Action angesehen wurde, trat die Landwirtschaftsgesellschaft in Krakau, auch durch ihr auf dem osterreichischen Agrartage abgegebtnes Votum, entschieden fur die obligatorischen Berufsgenossenschaften der Landwirte ein... Bemerkenswert ist, dass sich fast alle Stimmen in Galizien fur die Sfhaffung von Rentengutern (!), und zwar mit dem Zwecke der inneren Colonisation (sic!) ausgesprochen haben".
З того легко дізнати ся: куди прямує галицке заступництво шляхотске, та чи бажає oнo добра для руского хлїбороба. У всхідній Галичинї ще передчасно ратувати стан рільничій, хоч нїгде правди укрити, що у нас крайна біда і тому акція ратункова є радше припізнена, як приспішена. Для цїлей нівеляційних потребує львівске товариство господарске — о котрого дїяльности доси ми не чули — кольонізації руского краю спровадженими Мазурами. Жалують ся Поляки на страшну кривду, заподїяну им кольонізаційним законом пруским в р. 1886-ого, та що року виказують білянс своїх страт земельних в Познаньскім на користь елєменту ґерманьского, а ту під р. 1896. самі бажають кольонізації рускої землї, прикладаючи ніж до горла "poczciwego ludu ruskiego". Одним словом, хотїли би они супротив Русинів взяти на себе ролю Бісмарка і єго наслїдувати, кольонізацією непотрібного елєменту руского. Отсе моральний вислїд опіки стану рільничого. На скрізь політична аспірація, по за котрою не хоче ся видїти людей, що покидають з нужди рідну землю та утїкають в світ за очи на неминучу погибіль!... I чиж можна дивувати ся, що галицкій сойм на остатній сесії нїчим збув полагодженє справи еміґрації а паничики посли ще лайкою накинули ся на хлопа еміґранта. Може бути, що еміґрація декому на руку, але нам що иншого на думцї...
Замітна є в тім предметї різниця поглядів межи товариством господарским у Львові а товариством господарским в Кракові, бо коли перше заняло блудне становище політично економічне, то друге від довшого часу встоюєсь за тим принципом, що господарство народне потребує помочи держави до піднесеня своїх интересів.
Не від річи буде зазначати на тім місци, що вже в роцї 1868 на конґресі аграрнім у Відни була піднесена гадка утвореня рільничих палат (Ackerbaukammer), на котрім однакож ухвалено, що запровадженє палат рільничих є злишне і шкідливе, позаяк на то є краєві товариства господарскі. Відтак в роцї 1879 товариство господарске в Кракові предложило було начерк закону для палати господарскої (Agrarkammer), після котрого до заступства і береженя интересів господарства сїльского і лїсового та з ними сполученого промислу мала бути утворена палата господарска в Кракові для 26 повітів західної Галичини**). Тогдї вже само краєве товариство господарске почувало потребу заступства і охорони господарства сїльского, а нинї мав би той стан змінити ся на лїпше, нині, коли то стан рільничій у нас взагалї переживає крізу?!
Правда! властителї більшої посїлости в Галичинї дорогою добровільної асоціації заосмотрили ся в такі институції як Галицке Товариство кредитове земске, Банк краєвий, Банк рільничій, Товариство гандлеве і инші, котрі є майже зовсїм неприступні для меншої посїлости, але мимо того та помимо их знаменитого відношеня земельного — більша посїлість що раз то більше усуваєсь им з-під ніг, а о скілько прикрійше, ба навіть невиносиме є нинїшне положенє малого хлїбороба, котрий з подиву гідною витревалостію і спокоєм платить податок крови і майна, та держить ся як може на тій землици-кервавици. Чи-ж той хлїбороб не заслугує собі на поміч і опіку краю та держави при новочаснім стремленю до піднесеня і поправи интересів стану господарів сїльских взагалї!
Досвід показав, що в Анґлії і Франції, а в остатних часах і в Нїмеччинї стан рільничій найбільше піднїс ся завдяки співдїланю і помочи держави. Сойм краєвий в Чехах, представляючій заступництво заможнїйшого краю як Галичина, займав ся вже на остатній сесії справою примусових стоваришень господарів сїльских, а навіть предложено начерк дотичного закону краєвого. У нас заносить ся на підпольну борбу політичну, до котрої ми мусимо станути з повною свідомостію загрожених интересів народу руского.
Чи і о скілько край або держава будуть помічні заводовим стоваришеням господарів сїльских, зазначимо в дальшім. На всякій однакож спосіб ми маєм повне право жадати помочи і опіки публичної для примусових стоваришень господарских, котрі будуть доповняти і підмагати добровільну асоціяцію спілкову і товариску на поли господарства рільного а рільничо-промислового.
*) No. 1388 der Beilagen zu den stenogr. Protokollen des Abgeordnetenhauses. XI. Session 1896, на стор. 29—30.
**) В Прусах запроваджено палати господарів сїльских (Landwirtschuftskammer) законом з 30 червня 1894 р.
[Дѣло, 21.03.1896]
IV.
Цїлею сих заводових стоваришень господарів сїльских має бути: полїпшенє моральних і матеріяльних відносин господарів сїльских плеканєм спільного духа, взаїмним поучуванєм і підмаганєм, удержуванєм і підношенєм свідомости стану, заступством заводових интересів членів як також попиранєм интересів господарских тих-же (§.2.).
Oтce загальний круг дїланя заводових стоваришень господарів сїльских, а до виконаня того-ж мають прислугувати сим стоваришеням на підставі законодавства краєвого, взглядно постанов статуту слїдуючі средства (§.11.):
а) закладанє спільних складів і шпихлїрів для продуктів господарских, як також різниць, пекарень і т. и.;
б) закупно продуктів господарских від членів стоваришеня і продаж тих продуктів, передовсїм на заосмотренє для войска;
в) закупно артикулів господарских, яких потребують члени стоваришеня, і розпродаж тих-же членам стоваришеня, як також закупно машин господарских на спільний ужиток;
г) старанє о кредит на підставі зложених продуктів господарских, як також закладанє нових і попиранє або сполучуванє єствуючих кас позичкових, передовсїм після систему Райфайзена;
д) посередниченє при конвертованю позичок високопроцентових на низшепроцентові, короткоречинцевих на довгоречинцеві позички гіпотечні з пляном умореня;
е) співдїланє при орґанізації, завідуваню і нотованю цїн на біржах, як також на торгах по мисли видатись маючих приписів;
є) закладанє, підмаганє і попиранє стоваришень та инших корпорацій, котрі поклали своєю цїлею: плеканє господарства сїльского або лїсового або взагалї піднесенє матеріяльних і моральних відносин рільників або лїсників;
ж) співдїланє при переведеню обезпеченя осіб занятих в господарстві сїльскім або лїсовім на случай смерти, хороби, пpипадку, неспосібности до працї або старости, як також співдїланє при переведеню обезпеченя огневого, градового і на худобу, вкінци співдїланє при переведеню законів щодо культури краєвої, — на підставі окремих постанов, які будуть видані в тім предметї;
з) піднесенє науки господарства, як також уряджуванє викладів і зібрань в цїли ширеня відомостей господарских;
и) веденє статистики стоваришеня;
к) виказуванє роботи і посередниченє як також управильненє договорів з робітниками сїльскими;
л) посередниченє що-до заступства правного для членів стоваришеня;
м) утворенє видїлу розємного (суду мирового) до полагоджуваня спорів межи членами стоваришеня а тих-же помічними робітниками з відношеня службового (працї і платнї) або межи стоваришенєм а єго членами або межи членами стоваришеня між собою.
Дальше належати має до круга дїланя заводових стоваришень господарских подаванє добромнїня в справах культури краєвої до властей державних або автономічних, як також співдїланє при зарядженях держави або автономічних корпорацій, що стремлять до піднесеня культури краєвої а особливо дотично субвенціонованя і меліорацій.
Наколи заводове стоваришенє хоче провадити передприємства, до котрих потреба призволеня державного або виказаня вимог закону промислового, тогдї обовязане є доповнити дотичні приписи (§.12).
Той широко заложений круг дїланя заводових стоваришень господарских вказує, що наміром законодавства державного є:
створити основи до публичної орґанізації стану рільничого у всїх краях заступлених в радї державній, щоби тим чином дати почин до акції піднесеня добробиту тої найпевнїйшої верстви суспільної. Погляди національно-економічні з перед 30-ти років висказуючі можливість полагодженя сего питаня дорогою свобідної асоціяції — не осущились. При помочи спілок господарских і товариств просвітних та господарских і промислових зроблено не одно добре і хосенне, але всеж таки свобідна асоціяція не могла огорнути цїлости стану рільничого, витворити спільного почутя интересів і зарадити лиху*). Тому зєдиненє цїлих мас господарских має побороти лихолїтє, ухилити визиск працї господаря, піднести силу продукційну землї і надати заступництву рільників поважний голос на зверх супротив держави і краю. Тим дїлом не нарушає ся принципу добровільної асоціяції, але противно, єствуючі институції господарскі і просвітні мають і на дальше співдїлати та найти попертє в заводових стоваришенях господарских а цїле значінє тої вельми важної реформи спочиває в тім: як вихіснують єї законодавства краєві, та що важнїйше: які чинники стануть до веденя отсих новітних институцій. То напроваджує нас на дальше питанє про устрій заводових стоваришень господарских.
*) Виказує то наглядно розвій ц. к. галицкого товариства господарского, котре за більше як трийцять лїт свого єствованя має всего около 1.500 членів. Своєю дорогою, що наш сїльскій господар не добачує майже жадного хісна з того товариства, бо оно має на оцї по части лиш польскій люд, запомагаючи лиш польскі видавництва господарскі, як: "Rolnik", "Sylwan", "Bartnik", або знов даючи обшарам двірским субвенції на піднесенє годівлї худоби — попирає більшу посїлість. Годї отже закидати громадам браку доброї волї.
[Дѣло, 23.03.1896]
V.
Справи заводових стоваришень господарів сїльских будуть провадити власти стоваришеня а близші постанови про склад, вибір і дїяльність тих урядів має видати законодавство краєве. Члени заводових стоваришень господарів сїльских мають право голосу на зборах стоваришеня, можуть вибирати і бути вибираними до видїлів стоваришеня — о скілько не будуть виключені від права вибору і голосу законодавствам краєвим. Тим способом закон державний одною рукою надає заводовим стоваришеням господарским самоуправний устрій а другою рукою надає управненє законодавству краєвому: обмежити тоту самоуправу певними виїмковими постановами, котрі можуть сягати дуже далеко після узнаня краєвих автономістів, і отсе головна хиба предложеня правительства, котрому звязано руки автономією країв під позором різнородности відносин в поодиноких краях.*)
В §.9. предложеня правительственного признано законодавству краєвому установляти вимоги, під котрими:
а) в поодиноких громадах замісць громадских стоваришень мають бути поставлені мужі довіри яко місцеві заступництва повітових стоваришень;
б) в краю єствуючим господарским стоваришеням, союзам або товариствам прислугувати буде право заступства в стоваришенях, взглядно в тих-же видїлах;
в) посїдачам маєтностей не належачих до звязи громадскої прислугувати буде право вибору до видїлів стоваришень громадских;**)
г) заводові стоваришеня окремих ґpyп господарских будуть мати заступство в видїлах повітових або краєвих стоваришень;
д) до видїлів стоваришень яко надзвичайні члени з голосом дорадним можуть бути приняті инші особи, котрі займали ся або займають ся справами господарскими взагалї або поклали заслуги для піднесеня господарства сїльского або лїсового.
Дальше застережено також законодавству краєвому виданє постанов про конституованє заводових стоваришень господарских, як також про зміст статуту стоваришень (§.10).
Статути стоваришень потребують затвердженя політичної власти краєвої (намістництва) і мають в собі містити постанови:
а) про права і обовязки членів стоваришеня;
б) про власти стоваришеня і тих-же управненя;
в) про збори стоваришеня;
г) про осїдок стоваришеня;
д) про вимоги до важности ухвал;
е) про веденє катастру стоваришеня;
є) про спосіб оголошуваня;
ж) про дїловодство;
з) про рахунковість.
Звідси знаємо тілько загальний начерк устрою заводових стоваришень господарских, після котрого: по громадах можемо мати мyжiв довіря або громадскі стоваришеня господарскі, по пoвiтax повітові стоваришеня господарскі на чолї з повітовими видїлами а в краю краєві стоваришеня господарскі з краєвими видїлами на чолї.
Заложені в области краю громадскі, повітові і краєві стоваришеня господарскі можуть сполучити ся в союз для доконаня спільних господарских задач (§.21).
Для заступства правительства управнене є міністерство рільництва висилати по двох членів до видїлів краєвих стоваришень а політична власть краєва (намістництво) за уповажненєм міністерства рільництва може висилати по одному членови до видїлів повітових стоваришень дотичного краю. Законодавство знов краєве може постановити, що видїл краєвий і ради повітові будуть висилати своїх членів до видїлів краєвих, взглядно повітових стоваришень (§.19).
Що-до дїловодства підлягати мають громадскі стоваришеня ревізії повітових, повітові ревізії краєвих а краєві стоваришеня ревізії міністерства рільництва (§.22).
Як уложить ся то заступництво интересів хлїборобских в нашім краю, поки-що не знаємо а тілько можемо догадувати ся, що шляхотско-польска більшість соймова буде намагати ся здобути собі рішаючій голос...
Під взглядом правно-державним заводові стоваришеня господарскі не підходять під постанови занову о стоваришенях заробкових і господарских з 9 цвітня 1873 В.з.д. 70. але що до своєї законної дїяльности підлягати мають яко особи правні наглядови політичних властей а в остатній инстанції міністрови рільництва. На тій підставі політична власть краєва (намістництво) може, в случаю достереженої противзаконности, зарядити розвязанє начального уряду дотичного стоваришеня і на провинивших ся членів оречи утрату права вибірного (на час до пяти лїт) до заряду стоваришеня (§.23).
За зобовязаня заводового стоваришеня відповідає тілько само стоваришенє яко особа правна (§.13).
В той спосіб стоваришеня господарскі яко институції публичні, завязувані примусово сїльскими господарями за для вчасної помочи, оставати будуть під наглядом властей правительственних та при співучасти властей автономічних краєвих а закон краєвий має их покликати до житя.
*) Пр. пор. поясняючі уваги на стор. 42.: ..."Dem gegenuber muss bemerkt werden, dass es sich in dem vorhegenden Gesetzentwurfe uber die Errichtuug von Berufsgenossenschaften der Landwirte nicht um die Regelung blosser Iandeseultureller Angelegenheiten, sondern um die Regelung der Rechte und Pflichten der Landwirtschaft treibenden Personen und um die Schaffung einer alle Lauder umfassenden obligatorischen Organisation fur dieselben handelt..."
**) В поясняючих увагах на стор. 38 подано: "Besitzer von ausserhalb des Gemeindeverbandes stehenden Gutsgebieten konnen zwar im Sinne der §§.3 und 5 Mitglieder der Bezirks- und Landesgenossenschaften, jedoch nicht Mitglieder der etwa bestehenden Gemeindegenossenschaften sein, da der Sprengel derselben die Gutsgebiete nicht umfasst. Um jedoch, wenn das Bedurfnis dazu vorhanden ist, die Mitwirkung der Gutsgebietsbesitzer an der Thatigkeit der Gemeindegenossenschaften zu ermoglichen, kann ihnen das Wahlrecht fur deren Ausschusse zuerkannt werden." Повисші уваги не оправдують самої постанови, котра противить ся засадї самоуправи.
[Дѣло, 26.03.1896]
VI.
Яко самоуправні институції мають стоваришеня господарскі опирати ся на власній помочи интересованих членів. Видатки стоваришень покривають ся датками від членів, котрі мають бути на них розложені яко додатки до оплачуваного державного податку грунтового або і податку домового. Про спосіб розложеня тих додатків і затвердженє доконаного розложеня має законодавство краєве видати близші постанови (§.14.)
Законодавство краєве має також видати постанови про розраховуванє доходів і видатків як також про утворенє фонду резервового, при чім заробок стоваришеня не може бути pоздїлений межи членів, але має збільшувати фонд резервовий (§.17).
З своєї сторони держава признає сим стоваришеням певні пільги що-до податків і належитостей, означені в §§.24. і 25. предложеного начерку закону, і тілько всего... Проче може наступити дорогою субвенцій державних і краєвих...
Взагалї правительство добачує в тих самоуправних тїлах господарских на случай их розвою пожиточні чинники до переведеня конечних в будучности реформ соціяльно-політичних на области господарства рільного, шукаючи підойми в примусовій орґанізації заводових стоваришень господарских, котрі на зверх представляти можуть поважний голос земельної посїлости та статись заборолом против шкідних прямовань серед стану рільничого, не спускаючи з ока питаня робітничого — о скілько оно вяже ся з господарством сїльским. Посїлість ґрунтова, а з-осібна так зв. хлопска посїлість потребує помочи публичної за-для єї піднесеня, позаяк она творить найпевнїйшу і незалежну верству суспільности; a покинена в нуждї достатчує найнебезпечнїйшій пролєтаріят для міст, котрий в силї є зрушити основи суспільности. Поправа відносин має наступити: піднесенєм раціонального господарства рільного, вишуканєм жерел користного позбутя продуктів господарских і користного закупна артикулів господарских, як також поданєм здорового кредиту, а то головно в цїли облекшеня тягару довгів, що придавлює під теперішну хвилю наш стан рільничій. Найнизша верства господаpiв сїльских, властивих зарібників, має удержувати ся при помочи зарібків і на дальше, а тілько відношенє верств заробкуючих має бути управильненє заступництвом стоваришень господарских...
Буде се отже початок устрою господарского, якого доси не було у нас при свобідній асоціяції, котра не була в силї до споду розрушати одиницї господарскі. Дальша судьба отсих самоуправних тїл господарских залежить від законодавства краєвого, та від розумного і користного переведеня заложеного завдаяя. Дуже легко можемо створити нові видїли повітові і краєві для змагань господарских, можемо обложити наших гocпoдapів новими додатками до податків, але чи тим всїм покористуєсь загал населеня хлїборобского — отсе найважнїйше питанє, та до відповіди на се питанє мусимо підготовити основу в народї.
Добровільна орґанізація основуєсь на добрій воли і переконаню участників про єї потребу, чи там конечність. Посеред неї вяжуть ся громадно, але окремо спільні интереси а осібно интереси супротивні. Примусова орґанізація державна розвиває свою дїяльність скорше і ширше, позаяк до неї всї покликані мусять приступити, але щоби она справдї вдоволяючо і успішно дїлала — мусять єї участники спряжені в суцїлість бути свідомі про єї хосенність, та интереси сильнїйших не можуть виходити на шкоду слабших! Тому з всякою оглядностію належить приступати до примусової орґанізації...
У нас до тепер дуже мало информовано маси народу про ті реформи законодатні, котрі під дану хвилю приготовляють ся, а ще менше слухано голосу народу про єго погляд на дотичну справу, про єго дїйстні потреби і бажаня. Тому то не мож дивувати ся, що наші закони по більшій части є чужі народови, не відповідають єго світоглядови а навіть є шкідні єго интересам, чого дав доказ сам люд кервавим усвяченєм благодатного закону дорогового. Таке поступованє противить ся самої сути устрою конституційного, бо коли нарід кладе закони своїми відпоручниками, то ті єго заступники повинні дуже добре знати: чого бажав нарід-властедавець, а як хто уважає люд за "bydlę", то повинен також уважати низше своєї чести: грати ролю заступника худоби... А вже-ж така важна і донесла справа як орґанізації і піднесенє стану рільничого не повинно обійти ся без освідомленя широких кругів нашого народу з тим, що робить ся і що має бути зроблене, щоби сам нарід заявив, якої реформи бажає, та тим чином дав сильне оружє в руки своїх справедливих заступників в соймі краєвім, коли тота справа прийде на дневний порядок. З тої причини уважаю за відповідне звернути увагу на то, щоби у нас в краю скликувати віча господарскі і на тих-же піддавати під наради справу наміреного запровадженя примусових стоваришень господарских.
Сойм галицкій на засїданю з 13 лютого 1894 на внесок посла Тадея Пілата переказав справу заведеня примусових стоваришень господарских. Видїлови краєвому до розслїдженя, як зі становища компетенції законодатної так з уваги на потреби на відносини краю, а в своїй промові соймовій заявив посол Тадей Пілать яко внескодавець, що належить попирати добровільну орґанізацію, позаяк она не нищить духа иніціятиви, зазначуючи дальше, що проєктована орґанізація примусова є для Галичини передчасна, позаяк нема у нас до того людей спосібних і охочих. З того можемо мати понятє: що зробить законодавство краєве, то значить: або залишить примусову орґанізацію рільників або впровадить до неї спосібні і охочі елєменти з більшої посїлости. В першім случаю не діжде ся наш хлїбороб помочи публичної а в другім єго кервавий гріш піде на хосен интересів того спосібного і охочого елєменту, під котрого опікою ще більше стогнати буде мала посїлість рільнича.
Зі становища отже нашого малого хлїбороба предметово річ осуджуючи, годї заперечити, що примусові стоваришеня господарскі можуть причинити ся до піднесеня стану рільничого в нашім краю, наколи жертви збірно вкладані малою посїлостію будуть обертати ся на хосен тої-ж самої посїлости; наколи нинї вже освідомлений xлїбopoб при помочи щирих людей з интеліґенції возьме в свої руки управу своїх осібних стоваришень господарских а тим самим робота буде ити з народу і для народу! Там найде своє гідне місце всякій дух иніціятиви пожиточної, котрому впрочім не відоймає ся нагоди до розвиненя хосенної дїяльности чи то самостійно, чи то при помочи добровільної асоціяції — о котрій не можемо забувати!
Бажаю прото щиро, щоби кинені мною гадки викликали відгомін поважний і рішучій в нашім народї.
[Дѣло, 28.03.1896]
28.03.1896