ось кімната – крісло й порожній стіл
її не мож на спині нести
ні накрити рукописом – ні сховати
сон звільняє мене: не пиши
за дверима серпень з яблуками лише
можна ними вино
заїдати
ось дорога – Long Island Rail Road
це повітря мені забиває рот
десь попереду край землі – Montauk
і якщо рукописом вкрито берег
світ живих чайок й померлих
їхніх гнізд заритих
в пісок
ось ця книжка яку я пишу собі
уночі пишу – лежу в траві
зранку збираю листки – шукаю нитку
або ж камінці або ж слова
залізниця – вигоріла трава –
все одно – митареві
чи митнику
ось із дому виносять тінь стола
потім крісло – а потім трава
проріже підлогу стіни і мур
шелестять крила – рипить папір
в оці чайки – синій сапфір
в оці яструба –
перламутр
а ти виносиш рукопис: йдеш убік
залізниці – ось потяг пробіг
уповздовж каміння й пташиних гнізд
уповздовж літер і сторінок –
до підземних криниць до небесних річок
викладаєш з паперу
міст
23.07.2016