На війні

ровесники гинуть в АТО – а я у Нью-Йорку

у Мангеттені ув автомобільному корку

чувак: кому потрібна твоя Америка?

коли перед вибором – вправо чи вліво

коли серпень білим наливом

коли слова – мертві

і коли я пишу: Господь тримає руку мою

а хто карабін? коли всім по х…

а хто тримає траву забризкану кров’ю?

х/б роздерте хірургом – рану смертельну?

горло твоє промите портвейном

душу твою солдатську в кравецькім покрої?

і коли це не перша і не друга війна

перестрілка снайперів – а країна одна

але щось не клеїться – не ті стосунки

і не скажеш що ангел їх не прикрив

і не спишеш на командирський крик:

і не вичислиш снайпера-суку

і призвуть нових: карабін х/б

але там нема серед них тебе

поруділа глина донецький степ

чуваки яким твій Нью-Йорк - це так…

їм дожити до весілля дочки до тепла дружини

з ким вони тільки тут не дружили

і яких не наслухалися цитат

і вони тримають в очах тремтячий рубіж

і вони в порядку менш-більш

а тобі про них писати й писати

і коли їм смерть руки складе і скаже: все

і коли місяця надщерблений серп

щоби диких лисиць відганяти

я не знаю яким словом пришити погон

як відвести від них білий вогонь

як розсунути трави – підперти плече

бо прострілюють поле - стріляючи в них

на війні немає звичайно святих

але також немає тебе

Світлина: Мілени Андрощук