Низка недавніх поправок до конституції, прийнятих парламентом Угорщини, дочекалася заслуженої критики з боку іноземних урядів та Європейської Унії. Особливо тривожною є поправка, що надає практично необмежені повноваження парламенту скасовувати рішення конституційного суду, зокрема, й прийняті у минулому.
Завдяки цим змінам та слухняній більшості у дві третини голосів у парламенті, прем'єр-міністр Віктор Орбан тепер може собі дозволити в Угорщині правління "конституційної банди". За визначенням, яке належить Томасу Джефферсону, це уряд, який завдяки підтримці більшості може позбавляти прав решту населення.
Такий розвиток подій сам по собі був би достатньо тривожний. Але міжнародне співтовариство приділяє набагато менше уваги повзучій централізації економічної політики в руках Віктора Орбана. Нещодавнє призначення Дьордя Матольчі головою правління центрального банку є кульмінацією невпинних зусиль Віктора Орбана знищити систему стримувань і противаг – зусиль, які почалася близько трьох років тому з прийняттям поправки, що обмежувала юрисдикцію конституційного суду у справах, пов'язаних з бюджетною та податковою політикою.
Матольчі був раніше міністром економіки в урядах Орбана та архітектором економічної політики уряду, яку він сам назвав "неортодоксійною". Він пообіцяв тісно співпрацювати з урядом, про що свідчить нещодавнє створення у центральному банку посади директора, відповідального за "співробітництво з урядом у сфері проведення фіскальної політики".
Радикальна реорганізація відбувається також на нижчих рівнях управління у центральному банку Угорщини. Були звільнені старші посадові особи з перевіреною професійною кваліфікацією – серед них колишній директор відділу досліджень, молодий економіст з міжнародним ім'ям, зі ступенем Ph.D., отриманим у Массачусетському технологічному інституті.
І центральний банк навряд чи є винятком. Канцелярію президента, державну рахункову палату, раду фіскальної політики, центральний банк та антимонопольний регулятор Угорщини зараз очолюють лояльні прихильники Фідесу з невеликим, якщо взагалі наявним, відповідним професійним досвідом. Старий персонал цих інституцій звільнили або ж суттєво скоротили. Позірно незалежні і де-юре такі, що відповідають стандартам ЄУ, ці інституції – збудовані і з величезними зусиллями випещувані від початку переходу до демократії – зараз перетворюються на де-факто інструменти уряду.
Найбільш помітні наслідки цього мали місце були у фіскальній політиці, яку уряд Орбана проводить з подвійною метою. Перша полягає в обмеженні бюджетного дефіциту до 3% ВВП, як цього вимагає право ЄУ. Цього він досягає за допомогою високих та руйнівних податків, які стягують переважно з іноземних банків та енергетичних компаній, а також з доходів націоналізованих пенсійних фондів.
Інша мета фіскальної політики полягає у збереженні щедрих програм соціальної допомоги для основних груп виборців. Нещодавно саме з цією метою енергетичним, переважно іноземним компаніям, було наказано знизити тарифи на 10%. Цей "гуляш-популізм" стає дедалі більш інтенсивним, оскільки уряд прагне оправитися від значного падіння свого рейтингу в опитуваннях громадської думки перед парламентськими виборами, призначеними на наступний рік.
Чи може щось змусити Угорщину зійти зі шляху ерозії власної демократії та економіки? Фінансові ринки досі не покарали нестерпно Угорщину. Стагнація в економіці Угорщини та високий рівень державного боргу означають, що Будапешту доводиться платить високу премію за ризик, продаючи власні суверенні облігації, які мають сміттєвий кредитний рейтинг. Йому бракує запасів природних ресурсами, що служать фінансовим резервом для популістських урядів у Венесуелі та Аргентині.
Але членство в ЄУ та валютні резерви центрального банку досі допомагали застрахуватися від раптової зупинки припливу капіталу. Уряд Орбана користується також вигодами від загальної привабливості угорських високодохідних та високоризикованих облігацій, як корпоративних, так і суверенних, у нинішньому середовищі низьких відсоткових ставок.
ЄУ так само не бажає карати Угорщину за ексцеси Орбана. Але ерозія інституцій у Будапешті явно порушує дух, якщо не букву, засадничих європейських цінностей та установчих договорів. Нинішня Угорщина страхітливо нагадує комуністичний режим Яноша Кадара, за якого усі інституції були "потьомкінськими селами", що не наважувалися кинути виклик гегемонії Політбюро.
Настав час європейським інституціям розглянути можливість вжиття заходів задля дотримання добрих практик для блага самих угорців і стримування урядів в інших країнах ЄУ від наслідування прикладу Орбана. В іншому разі керівництво ЄУ разом з фінансовими ринками вважатимуть причетними до розвитку деструктивної тенденції, про яку потім шкодуватимуть.
Джордж Копіц – стипендіат Міжнародного центру ім. Вудро Вільсона. Перший голова Ради фіскальної політики Угорщини у 2009-2011 рр., член Ради монетарної політики центрального банку Угорщини у 2004-2009 рр.
George Kopits: Constitutional Mob Rule in Hungary
The Wall Street Journal Europe, 28.03.2013
Зреферував Омелян Радимський
06.04.2013