Нумізматика

Я був п'ятирічним хлопчиком, коли уперше до моїх рук прибули монети.

Нічого особливого вони собою не являли. Добре пам'ятаю, що то була пара австрійських гелерів початку ХХ ст., викопаних на клумбі поміж квітами.

Саме так стають колекціонерами. Спочатку до тебе потрапляють кілька екземплярів відповідних цікавинок, потім до них долучається ще з десяток – і пішло-поїхало…

Ти починаєш вивчати матеріал, досліджувати його, аналізувати, спілкуватися з однодумцями, приєднуєшся до товариства колекціонерів. Але найважливіше у цій справі мати каталог. Ота книга направду стає культовою для завзятого колекціонера, розкриваючи у найменших дрібницях суть його захоплення і дає можливість чітко усвідомити і впорядкувати свою збірку.

Люди збирають усе!

Часом дивує, які несподівані й екзотичні предмети стають об'єктом колекціонерської пристрасті.

І все ж нумізматика є королевою серед безмежного гурту збирачів. Напевне немає такої людини, яка б не зберігала у себе хоч одну дрібну монетку, з якою пов'язані певні життєві переживання.

Є монети знайдені власноруч, є й такі, що привезені з далеких подорожей або подаровані близькими. Зрештою, є просто прекрасні монети, на які час від часу хочеться поглянути і насолодитися їхньою бездоганністю. Коли на долоні лежить блискуче виконаний нумізматичний екземпляр, усвідомлюєш, що монета є твором мистецтва, увібравши у собі синергію багатьох творчих особистостей і бездоганних ремісників. Тим паче, що процес виготовлення грошей у давні часи був повністю ручним. Антична нумізматика твердо доводить це. Високий рельєф, вишукана пластика, легкість відчуття матеріалу, досконалість у фактурах, тріщинах і патині. Вік личить давнім монетам, підкреслюючи їхню позачасову Красу.

Місто-держава Ольвія, заснована грецькими колоністами близько 2,5 тисячі років тому, створила унікальні зразки нумізматичного мистецтва – монети у формі дельфінів. Ну а про римські монети написано багатотомні дослідження, які розкривають усю глибину і драматизм історичних перебігів тогочасся.

Заглибившись у історію грошей, детальніше проявляється й історія мистецтва, чітко прослідковується зміна епох і естетичних вподобань.

Тінь темних часів середньовіччя впала й на стилістику створення грошей. Було відкинуто античні канони, замінивши їх лаконічнішою, спрощеною пластикою, яка надає монетам тієї епохи особливого шарму і робить їх дуже стильними.

Епоха Ренесансу і Бароко явила світові досконалі й переконливі колекції нумізматики. Вражаючі портрети королев і королів, принців і принцес, герцогів і єпископів, курфюрстів і лендлордів… Вишукана геральдика, сакральні сцени, панорами міст, складні багатофігурні сюжети. Таке враження, що ремісники і художники взялися надолужити щось втрачене.

Більшість світових музеїв мають багатющі збірки монет і медалей, наголошуючи на тому, що вони є невід'ємною частиною світового культурного надбання.

Технічний прогрес потужно вплинув на виробництво грошей. Ручне карбування зникло, поступившись машинному.

Сучасні зразки нумізматики більше скидаються на виключно колекційні екземпляри, а часом і просто на сувенірну продукцію. Вони втратили свою основну функцію – бути платіжним засобом. Поліровані штемпелі, чорніння, позолота, накладання емалей, комбінування різноманітних матеріалів, біметалічність…

І все ж лишилися й обігові монети. Вони на своєму місці, розпирають гаманці, дзвенять у численних автоматах, лежать у шухлядах кас. Або просто сиротливо валяються на міській бруківці в очікуванні нового власника. Грошам відомі безліч життєвих секретів, які навічно так і лишаться нерозкритою таємницею.

Після Першої світової війни і революції Німеччина була значно послаблена, опинившись у вельми скрутному економічному становищі. Бракувало кольорових металів для карбування розмінної монети. За справу взялася мануфактура з міста Майсен, почавши випуск нотгельдів – надзвичайних грошей. Думаю, що винахіднику європейської порцеляни Йохану Фрідріху Беттґеру це було би до вподоби!

Майстри мануфактури створили велику кількість високохудожніх і вишуканих зразків незвичних монет. Кілька десятків екземплярів мініатюрних порцелянових шедеврів прикрашають і мою колекцію.

У давнину гроші були справжніми.

Дрібні карбували з міді. Мідяки – доля найбідніших.

Срібні були гарантією фінансового достатку, ну а золоті належали найзаможнішим і були основою для накопичення.

А ще я дуже пишаюся тим, що мені вдалося згуртувати невеличку збірку монет XIV ст., карбованих у Львові. Це єдині середньовічні монети, на яких є напис: МОНЕТА КНЯЗІВСТВА РУСЬКОГО, МОНЕТА РУСЬКА, МОНЕТА ЛЬВІВСЬКА, хоча в ті часи наші терени належали до Польського Королівства. Для мене завжди було великою загадкою, чому така могутня європейська держава – давня Русь – не спромоглася карбувати свою власну дзвінку монету, а послуговувалася різноманітними європейськими і східними зразками. Винятком є хіба малочисельні срібляники і кілька златників, які аж ніяк не можна назвати масовою монетою, а скорше донативною і привілейованою. Правда, існували ще й гривні різних типів. Але то були важкі срібні злитки певної реґіональної форми. В широкому обігу вони не були, і їх не можна назвати щоденною обіговою монетою.

А дуже хотілося б потримати у руках срібний кружечок з портретом короля Данила, карбований за його життя...