Серед гордих Карпат на високій гopi,
Де орел на нічлїг прилїтає,
Там по трудах важких, по крівавій борбі
Товариство борцїв спочиває.
І що ночі вони у добу зоряну,
Як палають у сяйві зірницї,
Проганяють від себе сонливу мару
І встають із сирої землиці...
І глядять вони в діл — на обіцяний край,
Від утїхи їх очі палають;
Там чудова весна сїє полем розмай,
Білі квіти загони вкривають.
Але що сe у далї до зорі блестить?
Чи хто зброю до бою знїмає?
Ах, поглянь, як там кровця із рани біжить!
...Чи стогін се, чи клич так лунає?..
— Так, се з ворогом в бій наша йде дружина;
Тисяч рук до свободи знїмають; —
Хоч ми впали, та їм наша смерть не страшна,
Вони труд наш геройством вінчають.
— На добраніч, брати! — так говорять вони,
Хай вам воля за труд ваш прилине!
Ви за матїр борітесь, — не здужаєм ми,
На спочинок човно наше лине...
— Ми підемо у даль, там, де правда живе,
І будемо у долї благати,
Щоб прилинула к вам, ваше дїло святе
Сяйвом волї з висот увінчати.
Потрясла ся гора. Гасне ясна зоря,
Ясні сяйва зза гір виринають;
Під героями в мить розкриваєсь земля, —
Вони тихо в гробах засипляють...
***
Таємничі борцї,
Гей, скажіть ви менї:
Що вам снить ся тепер —
У веснянії днї?..
Чи уноситесь ви
По просторах буйних,
Чи пливете човном
По гаях пресвятих?
Чи вам там подають
Забуття чар-вино,
Чи розмаєм чудним
Вам вінчають чоло?
— Не дають нам в підземелю
Нї вина, нї чар-води,
Не вінчають маєм чолів,
Не пливем руслом ріки...
Снить ся нам, що раннїм ранком
Линуть до отсих гробів
Важкі стони і зітхання,
Плач сестриць і зойк мамів.
Снять ся нам дими, пожари —
І геройський, тихий скін...
Десь крізь пісню сумовиту
Похоронний чуєм дзвін.
Снить ся нам, неначеб кровю
Злито веcь пшеничний лан...
Ах! Ми чуєм в тиші ночі
Звук залїза і кайдан!
Але — бачим — ось на сходї
Ясне сяйво мерехтить:
Із руїн знялась богиня, —
В сяйві сонця вся блестить.
І над світом наче мати
Свої руки простяга,
Світло правди й розуміння
В людські душі засїва.
І до вас, живі герої,
Навертає свою путь...
Щоб вкоїти ваші болї,
Боговиті сестри йдуть...
Незабаром — у тріюмфі
Мов князївна к вам наспіє
Гожа воля й разом з вами
Мов з братами заясніє!...
______
Дозріває вже пшениця...
Плодів жде земля багато...
Хвиля! — й ми з могил всї встанем
На спільне, велике свято!
[Вістник Союза визволення України]
28.05.1916