Біля Грибовицького сміттєзвалища може постати новий полігон для утилізації твердих муніципальних відходів. Міська та обласна ради провадять перемовини з мешканцями Грибович щодо участі громади в цьому проекті й інформують про потенційного інвестора. «Z» з'ясовував з допомогою експертів, наскільки можливо та доцільно зводити на цьому місці новий полігон ТПВ і які підводні камені можуть випливти під час реалізації цього проекту.
Чому полігон, а не сміттєпереробний завод?
Представники влади області та Львова провадять переговори з громадою Грибович щодо можливості облаштування сучасного полігону для твердих відходів біля Грибовицького сміттєзвалища, яке далі працює, попри те що офіційно його вже закривали кілька разів.
За даними заступника голови Львівської ОДА Ірини Гримак, йдеться про полігон європейського стандарту, зокрема щодо ймовірності проникнення шкідливих речовин у ґрунт. Однією з умов для інвестора є рекультивація чинного звалища.
«Найімовірніше, це буде територія поруч з діючим сміттєзвалищем. Передбачається облаштування нового полігону з захороненням відходів і водночас відновленням територій, де сьогодні діюче сміттєзвалище», — розповіла Ірина Гримак.
Проект рекультивації кілька років тому розробив інститут «Гірхімпром». Йшлося про чотири етапи робіт, фіналом яких мало стати вирішення проблеми гудронових ставків. Вартість цих робіт оцінювали у понад 200 млн грн. Раніше стрийська фірма «Гафса» здійснила часткову рекультивацію звалища, однак сьогодні ці результати вже частково знівельовані відновленням роботи звалища.
Як оповіла пані Гримак, громаді Грибович пропонують увійти у проект в ролі співвласника спільного підприємства.
«Прибутки від експлуатації нового полігону потраплятимуть у бюджет грибовицької громади, яка зможе розпоряджатися коштами. Чи це буде прив'язано до Львівської міськради — питання відкрите. Я думаю, громада Грибович самодостатня, і спроможна вирішувати, що далі робити з територією, як її правильно використовувати і як заробляти на тому кошти», — пояснила заступниця голови ЛОДА.
З її слів, є потенційний інвестор цього проекту — український підприємець, який довший час провадив бізнес за кордоном. Імені цього інвестора Ірина Гримак не назвала.
На думку голови екологічної організації «Бюро екологічних розслідувань» Дмитра Скрильнікова, теоретично ідея спорудження нового полігону біля чинного звалища має сенс, бо будівництво нового полігону деінде не вирішить проблему Грибович.
«Тому ця ідея разом з рекультивацією звалища мала право на життя за умови технічних можливостей. Для мешканців Грибович краще, щоби після закриття цим звалищем хтось опікувався, ніж щоб його покинули і пішли десь в інше місце», — сказав він. Він певен, що залучення громади в цей проект є правильним кроком, бо треба, щоб люди, які живуть на цій територій і потерпають від такого сусідства, мали з того якийсь зиск.
Водночас пан Скрильников зауважив, що без конкретного місця під полігон важко давати якісь оцінки таким намірам. Рівно ж як і без конкретного інвестора важко повірити, що знайдеться бізнесмен, який захоче реалізувати проект, взявши на себе відповідальність ще й за старе звалище.
«Інше питання — чи умови дозволять побудувати цей полігон зараз. Де та ділянка, на якій полігон можна збудувати? Де ті люди, які пропонували цю ідею, їм у відповідь пропонували взяти всю відповідальність за Грибовичі? Я не бачу інвестора, який готовий вкласти гроші в новий сучасний полігон та взяти на себе всю відповідальність за шкоду Грибовичам та рекультивацію звалища», — сказав він.
Еколог та екс-депутат Львівської міської ради Мирон Колодко, який багато років працював для вирішення проблеми Грибовицького сміттєзвалища, вважає таку ідею перспективною тільки в тому разі, якщо потенційному інвестору нададуть можливість збирати й сортувати сміття бодай у Львові, а цей ринок вже зайнятий, і фірми, які там працюють, навряд чи добровільно поступляться місцем.
«Інвестор нічого не буде робити, якщо з цього не матиме користі. А щодо інвестора, який ніби хоче там працювати, я можу поставити нашій владі одне питання: яким чином інвестор відіб'є свої гроші? Люди, які зараз займаються вивезенням сміття, навряд чи захочуть віддати свої права. Фірма, яка хотіла би це робити, хотіла би займатися збором сміття по всьому місту. Тому я можу спрогнозувати, що нічого з цього не буде, бо ні один інвестор не піде тільки для того, щоби зробити полігон. Це велика структура, що потребує серйозних видатків і вже потім — віддачі», — каже Колодко.
На його переконання, набагато ліпшим варіантом щодо мінімізації шкідливого впливу на довкілля було би будівництво біля чинного звалища заводу термічної переробки відходів.
«Такий завод працює, наприклад, поблизу столиці Чехії. Ніяких шкідливих викидів там немає — це можна побачити на моніторі в центрі Праги. І навіть те, що спалюється, дає велику кількість тепла, яке потім перетворюється в велику кількість електроенергії. Попіл потім використовують в будівельній індустрії, твердий конґломерат так само, і залишається до кілька десятків кілограмів шкідливих речовин, які спеціально захоронюють. Це повністю закінчений процес. Коли ми робимо полігон, то там все одно залишаються шкідливі елементи, і мине якийсь час, може зіпсутися система і воно дасть про себе знати», — розповів Колодко.
Гудроновий слід
Однією з великих проблем Грибовицького сміттєзвалища є гудронові ставки, що належать акціонерному товариству «Львівський дослідний нафтомаслозавод» і які є однією з причин того, що банкрутство цього підприємство ніяк не може завершитися, бо гудрони ніхто не хоче купувати.
Як зазначив Дмитро Скрильніков, теза, почута у пресі про те, що новий полігон може постати на території діючих гудронових озер, наводить на певні підозри щодо можливих комбінацій, як позбутися цього баласту.
Скрильніков нагадав, що спочатку гудрони оцінювали по 100 гривень за тонну, але ніхто їх не купував, тож ціну скидали, але покупця так і не знайшли. Відтак ці озера намагаються «скинути» на баланс області чи якоїсь громади.
Саме тому еколог побоюється, що у межах реалізації цього проекту скажуть «а» — гудрони заберуть від нафтомаслозаводу і передадуть комусь іншому, відтак можна буде завершити процедуру банкрутства. А от «бе» так і не скажуть — інвестора не знайдуть і люди залишаться з проблемою наодинці.
Кінцевою метою, на думку експерта, є територія нафтомаслозаводу, яку вже давніше хотіли забрати під будівництво комерційної нерухомості.
«Це ділянка недалеко від центру міста, на яку колись певні київські структури вже давно поклали око. Я навіть бачив проект про будівництво там комерційної нерухомості… Тому головне — щоби під цю ідею гудрони не передали комусь іншому на баланс, а потім не сказали, що інвестор відмовився і ми, мовляв, не можемо цього зробити. Є такий ризик», — застерігає він.
Очевидно, що вирішувати проблему реального закриття Грибовицького звалища варто лише у комплексі — це має бути одним з елементів стратегії поводження з відходами на території Львівщини загалом.
Ще за часів головування в ЛОДА Михайла Костюка був розроблений проект такої програми, згідно з якою Львівщину ділили на кілька кластерів, в яких мали би постати сміттєпереробні заводи, і планували створення майже замкнених циклів збору та переробки сміття. Однак поки що ця ідея не знаходить втілення, попри те що чиновники декларують зацікавлення потенційних інвесторів. Минулого року навіть було підписано протокол про наміри щодо будівництва такого заводу з італійською фірмою CED ENGEGNERIA S.R.L., але після того про цей проект нічого не було чути. Нині в ЛОДА кажуть про три зарезервовані ділянки під сміттєпереробний завод і нібито потенційного інвестора, який хотів би звести такий об'єкт в Жидачівському районі. Ірина Гримак переконує, що завод постане в області не пізніше як за три роки.
Фото — http://explorer.lviv.ua
24.05.2016