В числах 120. і 121. минувшого річника "Дѣла" помістив я був розправу про Зельмана, верховного бога нашого краю за часів поганства. З тексту пісни, з обрядів при Зельмановій гагілцї, як і з историчних свідоцтв старинних писателїв грецких виказував я хибність розповсюдненої у нас думки, що нїби-то Зельман є именем якогось дрогобицкого жида, котрий жив за часів Польщі і держав наші церкви в арендї. Що моя розвідка могла декому не подобатись, річ зовсїм природна; розставатись з улюбленою думкою, нїкому не приходить ся легко. Але на се не був я приготований, що межи польскими "историками'' [а их тепер як грибів по дощи] найдесь чоловік, що не піймає значеня рядових народних пісень і ваги историчних свідоцтв, а стане в славяньских гагілках шукати первістків жидівских1) Може теперішні уваги, котрі списую в доповненє до давнїйшої розправи, пересвідчать мого противника, що находить ся він в великім блудї.
І. Зельман (Жельман, Дзельман) у Русинів.
Гагілка Зельман знана в Галичинї, на Поділю і на Буковинї; у инших Русинів єї нема. З исторії знаємо, що наведені области находились в старину під панованєм Ґетів, котрих верховним богом був Зальма2). Вже в торічній розправі замітив я був на підставі историчних жерел, що у Ґетів відбувались співи і забави в честь бога Зальми, і що був він також верховним богом дївчат.
У галицких Бойків забава Зельман майже не знана. Се тому, що в краю Бойків від другого віку по Христї закоренилась була віра Бессів, котрі визнавали не Зельмана, але Дія. Жителї бойківских гір звались від тих Бессів "Бес-Ґетами", з чого лишилась до нинї назва Бескети або i Бескиди3).
2. Зельман на Моравії.
Ще року 1868 згадував я в "Правдї" (ч. 22) про одну свадебну пісню під назвою "Żalma" у моравских Ганаків. Пісня зовсїм схожа з нашою гагілкою, лише що о Зельмановім братї і о Зельмановій родинї нема в нїй згадки. Форма Жальма у всїм сходить ся з назвою ґетского бога Зальми, а се мене тим більше укріпляє в думцї, що і галицка гагілка співалась первістно в честь того бога.
Професор д-р Ив. Горбачевскій в Празї зволив удїлити менї з збірника моравских народних пісень4) одну про Зельмана, де в чім від нашої відмінну, a співану моравскими Валахами в часї вечерниць ("na přastkach"). В забаві беруть участь самі дївчата. Подаю текст пісні дословно:
Pochvalen buď Żelman,
Pochvalen buď Jodro,
Pochvaleni všeci jeho rytiře!
Co jste chtěli Žehnán,
Co jste chtěli Jodro,
Co jste chtěli všeci jeho rytiře?
Vašu divku Zelman,
Vašu divku Jodro,
Vašu divku všeci jeho rytiře!
Tu ju mate Żelman,
Tu ju mate Jodro,
Tu ju mate všeci jeho rytiře!
Хто при гагілцї Зельман думає на дрогобицкого жида, мусить консеквентно і в те увірити, що згаданий жид поарендував був і всї костели на Моравії...
3. Зельман в Чехах.
В Чехах знана игра весняна Żalman. Яромир Ербен наводить в своїм збірнику ческих народних пісень5) в віддїлї "Hry jarni" ст. 78 пісню про Зельмана такої основи:
Chlapci: Jede, jede pan
Jan, jede, jede Zalman,
jede jede cele naše rytiřatvo.
Děvčata: čeho zada pan Jan,
čehо żada Zalman,
čeho żada cele vaše rytířstvo?
Chlapci: Jednou pannu krásnou,
jako hvězdu jasnou,
jede pro ni cele naše rytіřstvo.
Děvčata: My vam ji nedáme,
My si ji necháme,
ať odjede cele vaše rytiřstwo.
Тота пісня співає ся тричи; за третим разом віддають дївчину сватам. Впадає в очи, що оден ключ при забаві творять хлопцї — се очевидно додаток вже з новійших часів, не знаний иншим Славянам.
4. Зельман у Словаків.
Ив. Коляр в збірцї народних пісень словацких в Угорщинї6) наводить "hailku Żalma" (ст. 396 і 397), подібну з ческою піснею, але співану самими лиш дївчатами. Текст гагілки такій:
Першій ключ:
Jedu, jedu pania,
jedu, jedu Zalma,
jedu, jedu wšecko naše ritierstwo.
Другій ключ:
Witame was pania,
witame was Żalma,
witame was wšecko waše ritierstwo.
Першій ключ:
Diakujeme pania,
diakujeme Żalma,
diakujeme wšecko naše ritierstwo.
Другій ключ:
Čo ste chceli pania,
čo ste chceli Żalma,
čо ste chceli wšecko wаše ritierstwo?
Першій ключ:
Wašu dceru krásnu
jako nwiezda jasnu,
kera ma tri dwory a dewáti harwankoch.
Другій ключ:
Nedаme wam pania,
nedаme wam Żalma,
nedаme wam wšecko waše ritierstwo.
Пісня відспівує ся знов тими-ж словами, лиш в кінци другій ключ годить ся на виданє дївчини за-муж:
Wezmite si pania,
wezmite si Żalma,
wezmite si wšecko waše ritierstwo!
Як наші Галичане мають свою традицію7) про Зельмана-жида, так і Словаки утворили собі свій погляд на Зельмана. Коляр при кінци поданої гагілки замічає, що по думцї Словаків Зельманом звав ся "učitel mladého ženicha".
5. Зельман у Словенцїв.
В торічній розправі подав я, в оріґіналї8) і в перекладї, свадебну пісню словеньску, співану в Країнї в околици Любляни (Laibach). Для повноти образу наведу на сїм місци лиш рускій переклад пісни, при чім зазначую, що нинїшні Словенцї з Зельмана зробили собі "шумаря", т. є. лїсничого. Словеньсва пісня так звучить:
Близше, близше їде Шумар,
Близше, близше єго друг,
Близше Шумарска дружина:
— Чого [від нас] хоче отець Шумар,
Чого хоче єго друг?
"Хоче вашу красну доньку,
Хоче вашу красну доньку;
Як самі нам не дасте ї,
Силою єї ми возьмем.
Дайте-ж, дайте, мати, доньку,
Коли мужі о ню просять".
Забери собі ї Шумар,
Забери ї єго друг,
Забери ї Шумарска дружина!
"Гей сюди хороша донько,
Гей сюди прекрасна донько молода!"
З наведених пісень переконуємось, що традиція про Зельмана живе у Русинів, Словаків, Мораван, Чехів і Словенцїв — єсть то одна з пісень найбільше розповсюднених межи Славянами, про-те годї відмовити їй мітольоґічного значеня. Гети, до котрих Зельмана відношу, були предками Галичан; они жили головно здовж ріки Тирас (Днїстер), из-за чого звали ся Тиран-Ґетами, а також на північ долїшного Дунаю в нинїшній Волощинї і Молдавії.
Исторія знає Ґетів через цїлих тисяч лїт. Першій про них згадує Геродот в V-тім віцї перед Хр.; послїдній раз наводять ся они у Комиса Марцелина9), писателя з VI. віку по Хр. Славний то був нарід і подив всего світа старинного, що по слушности узнавав Ґетів першими войовниками світа. В реліґії Зальми виховувались Гети до всяких чеснот, они вірили в безсмертність душі10), а в бій ишли з окликом: "Нема окрім нашого Зальми иншого бога на світї"11). Не дивно про те, що віра в Зальму проникла була все єство нашого народу і що в невинній формі задержалась згадка про колишного бога ще до нинї.
Панованє Ґетів не обмежалось єдино на наш край, в часї розцвіту держави сягало оно по-за Угорщину до Чех, і ту, здаєсь, шукати треба виясненя причини, длячого пісни про Зельмана співають ся в Чехах, Моравії і в угорскій Словаччинї.
Около рождества Христа явились в краю Ґетів, до помочи супроти Римлян, Сармати з сторін Азовского моря. Оба народи жили довшій час в згодї з собою, а вигнанець римскій, звістний поет Овідій Назо, з страхом нераз згадує о походах, які Ґети враз з Сарматами спільно чинили на посїлости римскі понизше Дунаю. Спільне пожитє не могло проминути без впливу на реліґійні погляди диких Сарматів. Коли пізнїйше осїли Сармати в нинїшній Угорщинї, они перенятий від Ґетів культ Зальми заховувати мусїли і дальше в своїй новій вітчинї.
У Болгар, Сербів і Хорватів нїяких пісень нї традицій про Зальму не находимо. Предки тих славяньских племен визнавали, як виказав я на иншім місци, реліґію Бессів, они вірили в Дія, не в Зельмана. Як то старинна исторія доповнюєсь гармонійно дохованими у Славян традиціями і мітольоґічними позістанками днїв нинїшних!
1) Голословні замітки того "историка" поміщені в послїднім випуску "Kwartalnika historycznego" з року 1890.
2) Греки, від Геродота почавши, писали Зальмоксіс; пізнїйші писателї перекручували часом на Замольксіс. Додаток "ксіс" після Шафарика значив в давнім язицї "король", бо королем мав бути з-разу бог Ґетів.
3) Клявдій Птолемей (з II-ого віку по Христї) наводить в своїй ґеоґрафії, кн. III гл. 5, Бессів побіч Пієнґітів в Карпатах. Пієнґітів назва доховалась ще в назві гіpскoго пасма Карпатів "Пьєнини", заселеного і доси Русинами.
4) Susil-a Písně mоr., стор. 765.
5) Prostonárodní česke piane a říkadla sebral a vydal Karel Jaromіr Erben, nove vydáni, v Praze 1886.
6) Narodnie zpievanky čilí písně Slowakuv v Uhrách od Jana Kollara. Dil druhv. W Budinie 1835.
7) Традиція тота дуже нової дати. Она не повстала в самім народї, а лиш витворилась штучно, перед 80 роками, по виданю книжки "Бит Подолян" К. Шейковского.
8) Після книжки "Slovensko pesmi krajoskiga naroda, v Lublani 1839", т. I стор. 1.
9) Гл. М. С. Дринов "Заселеніе Балканскаго полуострова Славянами", Москва 1873, ст. 90—94.
10) Геродот, кн. V гл. 4.
11) Геродот, кн. IV гл. 94. — Геродот повідає в сїм місци також, що Гети в часї громів і лискавиць стріляли з луків до неба, грозячи в той спосіб чужим богам.
[Дѣло]
02.05.1891