- Прокоментуйте, будь ласка, інформацію газети “Rzeczpospolita” про переведення Львівського митрополита РКЦ Мечислава Мокшицького до Вроцлава.
- Думаю, збіглося кілька причин, які викликали цю ротацію. По-перше, мені здається, що сам митрополит Мечислав Мокшицький останніми роками не найкраще себе почував у Львові. Я маю на увазі конфлікти. Його діяльність та звернення викликали неоднозначну реакцію в українському суспільстві і серед церковних діячів. Наприклад, останнє найвідоміше — він відмовився підписувати документ, підготовлений в УГКЦ, щодо 70-річчя трагедії на Волині, він коментував по-різному звернення з приводу 600-річчя Львівської архідієцезії. Ще в нього були не настільки відверті конфлікти. По-друге, думаю, спрацювали його ватиканські зв'язки та можливості. Відомо, що він довший час був другим секретарем Івана Павла II, згодом рік чи два такі ж обов’язки виконував при Бенедикті XVI. Була поширена неофіційна інформація, що в нього у Ватикані виник конфлікт, і Львів — це своєрідне заслання для нього. А насправді ми бачимо, що це був черговий щабель у його єрархічній драбині. Вроцлавська кафедра — це є дуже почесно, — дуже відома, одна з найбільш шанованих кафедр у Польщі. І ті, хто кажуть, що це якась польська рядова катедра, кажуть це нещиро. Бо після ґнєзненської і краківської це, мабуть, третя. Нещодавно святкували тисячоліття Вроцлавської кафедри. Це дуже стара, відома, впливова кафедра. Йдеться про Вроцлавську архидієцезію, Вроцлавську митрополію. Вона буде набагато зручніша для самого владики Мечислава. Там є налагоджене церковне життя, стабільне, і однозначно, що за кілька років, він як очільник цієї кафедри буде номінований на кардинала. Тому, я думаю, тут збіглися об'єктивні обставини і його суб'єктивні бажання. Не випадково він довгий час був у Римі і, маючи добрі зв'язки, сам був зацікавлений у здійсненні цього переведення.
Якщо воно звісно відбудеться, бо наразі це активно обговорюють, але воно не є офіційно підтверджено. Хоча джерело — Rzechpospolita — є досить авторитетним.
Це вихід не лише для нього, а й для усієї Львівської архидієцезії, яка зараз була оточена кількома контраверсійними дискусіями і проблемами. А новий владика зможе розпочати з нового аркуша і більш динамічно вести свою спільноту. В такій конфіґурації всі мають бути задоволені. І Львівська кафедра як чільна в Україні, і Римо-Католицька Церква в Україні, і особисто митрополит Мокшицький, який є шанованою особою у Католицькій Церкві, для якого була підготовлена і запропонована Вроцлавська кафедра.
- Як швидко ухвалюють постанови про переведення у Ватикані? Чи могли вплинути на кадрову ухвалу неоднозначні заяви митрополита щодо звернення УГКЦ про події на Волині у 1943 році?
- Рішення приймаються по-різному. Стосовно владики Мокшицького це рішення, на мою думку, визрівало вже давно. Інша річ, що в кожному рішенні є складові: процес підготовки, обговорення і оголошення. Оголошення є блискавичним. Усі про це знають і це вже не дискутується. Я б не пов'язував переведення владики виключно зі зверненням УГКЦ. Конфліктно складні сценарії, які були у Львові, готували це рішення вже давно. Думаю, сам владика Мокшицький, після обрання нового Папи зрозумів, що можуть відбутися складні перестановки. Він зміг знайти важелі у Ватикані, щоб реалізувати своє особисте питання, яке співпало з вирішенням питання про зменшення напруги у львівському католицькому середовищі. Парадокс полягав у тому, що головні конфлікти, пов'язані з владикою Мокшицьким, стосувалися не інших громад, а, власне, другої католицької громади — УГКЦ.
Тобто я не бачу прямої залежності з останніми подіями. Це радше наслідок ширших і глибших процесів, які тут відбувалися. І повторюся — спрацювали також його старі зв'язки у Ватикані щодо можливості реалізувати цю свою ідею. В жодному разі не можна назвати цю подію випадковістю, бо попередній керівник Вроцлавської кафедри, владика Мар'ян Ґлембйовский, досягнув 75-річного пенсійного віку ще у вересні минулого року. Згідно з канонічним правом, він подав прохання про відставку. Прохання не задовольняли, він продовжував сповняти і продовжує сповняти свої обов'язки, але це означає, що в будь-який момент Ватикан може відправити його на пенсію і номінувати кого вважає доречним. І в цій ситуації на таку посаду, я не маю сумніву, в Польщі було кілька десятків претендентів. Бо це є заявка на майбутнє кардинальство. Але обирають владику з України. Тож дискусія про те, хто має очолювати цю кафедру тривала давно, і владика був серед тих, кого обговорювали, і він скористався можливістю.
- Яка кафедра є престижнішою в Католицькій Церкві: Львівська чи Вроцлавська?
- Їх не можна порівнювати. Вроцлавська кафедра — одна з 14 архимитрополій, які є в Польщі. Але одна з чільних. І є зверхник, примас Польщі, який є чільником Католицької Церкви. Тобто глава Вроцлавської кафедри є ніби підлеглий примасу Польщі. Тобто вона ніби є вже кафедрою другого порядку. Кафедра Львівська в Україні є першою. В Україні немає такого поняття як примас і глава Католицької Церкви, але неформально, фактично, голова Львівської, найдавнішої, найпрестижнішої в Україні римо-католицької архидієцезії є главою Католицької Церкви. Тобто формально Львівська кафедра є чільною в Україні. Але це з одного боку. Нібито Вроцлавська є менш престижна, ніж Львівська. Але Вроцлавська кафедра — це впорядковане церковне життя, однозначне домінування римо-католиків, це всі системи єпархіального життя. У Вроцлаві центр дієцезії — це своєрідний вроцлавський Ватикан, це ціле містечко, де є семінарія, будинок архиєпископа, кафедральний собор на півострові. Тобто це є абсолютно влаштоване, спокійне, досконале життя. Натомість Львівська кафедра — та, яку треба відбудовувати, яка не є така чисельна. Не секрет, що багато римо-католицьких парафій, і я кілька разів це чув від самих римо-католиків, — це є дуже маленькі громади, часто у сільській місцевості, які не мають змоги утримувати костели, відбудовувати їх. Тобто одне діло бути кафедрою навіть другого порядку, але в Польщі, на території, де є римо-католицька більшість. Інша справа — бути кафедрою першого порядку, але на території, де ти є в меншості, при тому діяльність пов'язана з численними конфліктними ситуаціями і на рівні державному, і на рівні міжцерковному. Тому я б прямо тут не порівнював. Але кафедру Вроцлавську пониженням навряд чи можна вважати.
- Чи однакові шанси стати кардиналом мають керівники Львівської і Вроцлавської кафедр?
- Я думаю, що так. Вже давно обговорювалося, чому так давно, з 2008 року, владика Мокшицький обіймає кафедру, і це питання вже поставало: чому він не був номінований. І як арґумент — чому він не отримав кардинальського титулу — називали те, що в нього начебто є певні конфліктні сценарії з Ватиканом. Тому його не номінують. Можливо, це й відповідало дійсності при адміністрації і всій куріальній системі, яка була за Бенедикта XVI. Можливо, за Франциска змінилася конфіґурація, і особи, які патронують, по-іншому ставляться до цього. Тобто обидві кафедри, по суті, можна умовно назвати кардинальськими.
- Ви кажете, що митрополит Мокшицький досі не став кардиналом через конфлікти з Ватиканом. Чи знаєте, про які саме конфлікти йдеться?
- Це не є офіційна інформація. Це були такі кулуарні розмови, що начебто конфлікти існують. Жодного конкретного фактажу в мене немає. Це була версія, яка обґрунтовувала, чому так довго архиєпископ Мечислав не отримував кардинальського звання.
- Чи відомо Вам щось про ймовірних претендентів на посаду Львівського митрополита?
- Тут не маю версій. По-перше, несподівано з'явилася інформація про переведення. Якогось відвертого кандидата з місцевих кадрів я не бачу. Можливо, це буде хтось з українських єпископів, а можливо, хтось із впливових владик у Польщі.
- За якими критеріями обиратимуть нового митрополита для Львова?
- Це знає Ватикан. Я не знаю, що буде головне для керівництва Церкви і який акцент буде пов'язаний з точкою зору Ватикану на майбутнє Львівської архидієцезії. Це може бути, як за кардинала Яворського, більше робота з польською громадою чи, можливо, більш дипломатична і толерантна позиція, яку займав, наприклад, щодо питань українізації владика Мокшицький. Я не знаю, хто буде формувати цей порядок денний, тому не можу говорити про критерії. Це може бути і якась певна кандидатура, яка має зв'язки, і це буде або підвищення, або перехідний етап. Тут я б утримався від якихось предметних дискусій, бо це не є об'єктивна річ. Тут багато суб'єктивних чинників впливає.
Розмовляв Роман Рак
04.04.2013