Мечислава Мокшицького, Львівського архиєпископа-митрополита Римсько-Католицької Церкви, відправляють на служіння до Вроцлава.
Про це 3 квітня повідомило популярне польське видання Rzeczpospolita.
Як твердить видання, є кілька причин для такого кадрового кроку. Архиєпископ нібито конфліктує з українською владою, намагаючись відновити у Львові католицькі костели, які нині функціонують як склади, музеї, ґалереї чи концертні зали. Митрополит також начебто посварений з місцевою польською громадою через запровадження у львівській катедрі україномовної літургії — поруч із польськомовною. Третя причина, про яку згадує польське видання, покликаючись на слова священника з краківської курії, — Мокшицький нібито має не найкращі стосунки з кардиналом Краківським Станіславом Дзівішем. Кілька років тому він позичив у Кракові релікварій бл. Якуба Стшемі (Якова Стрепи) і не повертає. «Вислання архиєпископа до Вроцлава могло б завершити ці конфлікти», — зазначає журналіст Rzeczpospolitej Томаш Кшижак.
Джерела «Z» у середовищі львівських римо-католиків стверджують, що інформація польського видання про переїзд Мокшицького до Вроцлава може бути правдивою, адже сам архиєпископ зараз перебуває в Римі, де це питання саме й вирішують. Натомість озвучені нібито «причини» не виглядають переконливими.
«Конфлікти» митрополита, які насправді — не конфлікти
Надто гіперболізованими називають джерела «Z» тертя навколо україномовної літургії в Латинському соборі.
З львівською владою римо-католицький митрополит справді має непрості стосунки. Він справді намагається повернути колишні католицькі костели у володіння РКЦ. Найвідоміший приклад — спроба відновити костел у приміщенні, де нині розташований органний зал.
Але, як сказав Католицькій Інформаційній Аґенції генеральний консул РП у Львові Ярослав Дрозд, інформація про конфлікти єрарха з владою та «полонією» перебільшені. Суперечки за колишні храми є, але їхній рівень не той, щоби називатися «конфліктами».
Ситуацію з реліквією, «не повернутою» до Кракова, взагалі вважають надуманою. Львівські римо-католики впевнені, що її місце у Львові та що її лише тимчасово по війні евакуювали «до кращих часів» у Краків, а тепер повернули заходами митрополита Мокшицького. Інша річ, що звідтоді між Краковом і Львовом проліг державний кордон, а польські закони не дозволяють вивезення «на стало» культурних цінностей за межі Польщі. Тож релікварій Якуба Стшемі має статус «позиченого», і цей статус навряд чи зміниться з від’їздом теперішнього львівського єрарха.
Те, що подібне на конфлікт
Натомість справжній конфлікт міг би виникнути після того, як на початку березня львівський архиєпископ (він-таки голова Конференції єпископів РКЦ України) під час зборів Конференції єпископату Польщі повідомив про причини того, чому зверхники католиків двох обрядів (латинського та грецького) не склали спільного пастирського послання з нагоди 70-річчя «Волинської трагедії». На думку Мокшицького та інших польських єпископів, автори двох проектів послання, розроблених в УГКЦ, «намагалися продовжити досить популярну в націоналістичному середовищі в Україні лінію, яка веде до релятивізації злочинів». Заклик авторів проектів до християнської оцінки подій польські єпископи у Варшаві назвали «чистою риторикою», бо «там немає жодної згадки про причину трагедії — ідеологію націоналізму». «Ця ідеологія була заснована на неопоганській етиці, що заперечує ідеї християнства», — підкреслив митрополит Мокшицький. І найголовніше — Галичину у виступі Мокшицького названо «Східною Малопольщею».
Але й ці заяви Мокшицького навряд чи могли стати причиною його переміщення до Вроцлава. Адже з часу їх виголошення не минуло й місяця, а у Ватикані кадрових постанов так швидко не ухвалюють. Про абдикацію попереднього архиєпископа Вроцлавського оголошено ще в листопаді, його відставку прийняв ще Бенедикт XVI. Польські медія прізвище львівського єрарха серед головних кандидатів на вроцлавську катедру називали ще в грудні.
Навпаки, на таку заяву, що її зробив Мокшицький у Варшаві, міг наважитися лише римо-католицький зверхник, який вже не планує повертатися до України і спілкуватися з греко-католицькими колеґами. Натомість у Вроцлаві — «столиці» колишніх львівських «кресов'яків» — її могли сприйняти на «ура». Це непрямий доказ того, що чутки про нове призначення Мокшицького — не фантазія.
КОМЕНТАРІ
Тарас Антошевський, редактор релігійного порталу РІСУ:
Однозначно для владики Мокшицького це було б цікаве переведення. Бо Вроцлавська кафедра велика — одна з найвагоміших в Польщі. Але польське видання говорить про цей факт як про підвищення, а я не впевнений в цьому. Бо все-таки, яка б не була серйозна вроцлавська кафедра — це є одна з кафедр польської Церкви. Львівська кафедра — це чільна кафедра Церкви в Україні. Тому не знаю, чи це підвищення, чи це все ж не зовсім підвищення. Але якщо конфлікти, про які пише видання, мають підґрунтя, то, можливо, це є рокіровка, яка веде до зміни менеджера.
Я не думаю, що реакція Мокшицького на заяву УГКЦ по Волинських подіях 1943 року могла б бути причиною його переведення. Зрештою, Римо-Католицька Церква в Україні завжди мала свої погляди на певні речі. Вона могла не погоджуватися з позицією УГКЦ. Не думаю, що ці його висловлювання могли мати аж такі наслідки. Це був би якийсь вже жорсткий лобізм. Тим більше, заяву цю Мокшицький зробив на величезній конференції єпископів Польщі, де були і представники УГКЦ. Тоді не було осудження його виступу.
Важко сказати, хто може бути наступним митрополитом Львівським. Є тут єпископи-помічники у Львові. Але коли владика Яворський йшов на пенсію, то обрали не з його помічників, а з іншої країни прислали. Чи буде зараз подібна ситуація? Це спрогнозувати важко.
Тарас Возняк, культуролог, політолог, головний редактор культурологічного журналу «Ї»:
Львівська архидієцезія є дуже важливою і відповідальною позицією в служінні вищих єрархів Римо-Католицької Церкви. Попередником митрополита Мокшицького був кардинал Яворський, і треба виходити з тої планки, яку поставив перед громадою кардинал. А вона надзвичайно висока. Можливо, дійсно треба шукати людину, яка може відповідати цій гідності.
Що ж до версій переведення, то треба зрозуміти, що Римо-Католицька Церква в Україні — це є Римо-Католицька Церква, а не польська етнічна Церква в Україні. І для Апостольського Престолу, на мій простий погляд, важливо поширювати віру в Україні, не обстоюючи ті чи інші національні інтереси. Що стосується української мови, то якщо проповідується служба Божа в Сенеґалі, то в Сенеґалі треба говорити їхньою місцевою мовою юруба чи ще якоюсь там. У тому сенсі для Вселенської Католицької Церкви не настільки важливо, чи польська буде мова, чи українська.
Що стосується позичених реліквій — то це дитячий арґумент. Складніше питання щодо непорозуміння архиєпископа Мокшицького з українськими владами. Не тільки в майнових питаннях. Напевно, все-таки це непорозуміння повинно бути. І тут може бути арґумент: не можна бути праведним островом в морі нечистивців. Напевно, що море включає в себе і людей совісливих. Можливо, архиєпископ Мокшицький не здолав тої планки, яку поставив кардинал Яворський.
А переведення до Вроцлава в жодному разі не є підвищенням. Думаю, це просто переведення на іншу посаду.
Що стосується майбутнього митрополита Львівського, то це повинна бути людина широкої душі, великого прощення, великого розуміння, людина, не зав'язана в тяжкі українсько-польські історичні стосунки, і правдивий християнин та правдивий католик у найширшому сенсі цих слів.
Андрій Садовий, міський голова Львова:
Про стосунки з львівським митрополитом. Стосунки з митрополитом Мечиславом Мокшицьким у нас дуже хороші. Останній раз ми зустрічалися в суботу [30 березня], коли я приходив на Богослужіння з нагоди Паски. Ми з ним привіталися, поспілкувалися, я вітав римо-католицьку громаду з Паскою. Тому відносини завжди дуже теплі, милі. Він часто приходить у гості, я часто приходжу до церкви, маємо неформальне спілкування. Відносини дуже позитивні. Конфлікту в нас немає.
Про ситуацію навколо Органного залу. В нас є тільки одне приміщення, де є дискусії, — це органний зал. Воно використовується як органний зал і використовується також як храм, де реґулярно відбуваються Богослужіння. Це є нормальна європейська практика. Такий самий принцип діє в Ризі, де є Домський собор: там і органний зал, і храм. Ми хочемо до травня відновити хрест на соборі, бо його зняли у радянський період. Ми його знайшли в архівах, зараз його реставрують. До травня хрест позолотять і встановлять на цьому соборі. Я нещодавно мав спілкування з вірними собору, є певні нюанси, але ми їх вирішуємо в робочому порядку. Це є виключно релігійні нюанси, я в цьому не спеціаліст, але скажу, що там кожної неділі відбуваються відправи. Так само реґулярно відбуваються концерти органної музики. Звичайно, коли в одній будівлі є і церковна громада, і концерти відбуваються, то можуть виникати певні дискусії. Вони будуть завжди там, де є люди. Але ми стоїмо на позиції, що має бути мир, злагода і взаємоповага. Нині Органний зал є власність громади міста Львова. До речі, у нас є інформація, яку ми свого часу отримали з архіву, що ця будівля, костел Марії Маґдалени, будувався не релігійною громадою, а за кошти громади міста. Він був профінансований і збудований за гроші з міського бюджету. Це такий історичний факт.
Тому жодних конфліктів влади з Римо-Католицькою Церквою у нас немає. Є нормальний діалог, є нормальні дискусії. Владика Мечислав завжди приходить на засідання ради єпископів, яке я раз у квартал скликаю. Там ми з усіма єпископами спільно обговорюємо проблематику, яка виникає. Наступна велика спільна дія, яка у нас буде, — це молитва за Львів з нагоди Дня міста. Римо-католики завжди активно беруть участь у всіх заходах спільно з греко-католиками, православними, автокефальною Церквою.
Про різні погляди УГКЦ та РКЦ на Волинські події 1943 року. Якщо говорити про процес поєднання, то звичайно, що процес поєднання має проходити через прощення. Це є складний процес — історія між нашими народами є дуже непростою, тому я б тут пробував знаходити точки, які нас об'єднують. А їх є дуже багато. Думаю, з плином часу ці питання перейдуть у зовсім іншу площину. Нам треба думати про завтрашній день, звертаючи увагу на правдиву нашу історію. Бо чим довше ми живемо, тим краще нині відкриваються архівні матеріали. У тому числі багато прикладів, коли вояки НКВД переодягалися у форму українських повстанців і чинили ті чи інші безчинства. Само собою — це викликало зворотню реакцію. Тому дуже багато є непростих моментів, але я б хотів говорити про те, що нас об'єднує. Бо ми живемо спільно на планеті Земля, ми є сусідами багато тисячоліть і ми завжди ними будемо. А з сусідами треба мати добрі відносини.
Володимир В'ятрович, історик:
Я не знавець церковних правил і єрархії, тому не можу сказати, чи переведення зі Львова до Вроцлава є пониженням чи підвищенням для Мокшицького. Не впевнений, що новий Папа настільки швидко встиг розібратися із ситуацією, щоб приводом для переведення стало відкидання Мокшицьким спільної заяви з УГКЦ. Його коментар щодо цієї заяви вважаю таким, що личить не духовній особі, а радикальному політику. Заклики до одностороннього визнання вини та одностроннього каяття за помилки минулого не мають нічого спільного з ідею християнського прощення, а в політичному плані спрямовані радше на загострення відносин між народами сьогодні, аніж на їх порозуміння.
P.S. В Апостольській Нунціатурі в Україні 4 квітня сказали, що наразі не можуть ані підтвердити, ані спростувати інформацію про номінування Мокшицького на вроцлавську катедру. Більше інформації може бути в п'ятницю.
Див. також: Андрій Юраш: «Керівники Львівської та Вроцлавської архидієцезій мають однакові шанси стати кардиналом».
04.04.2013