У Львові, за даними міської ради, налічується близько 70 місцевих громадських організацій. До того ж у місті діють всеукраїнські та міжнародні громадські організації та різні фонди. Загалом, як зазначено на порталі НГО, їх є понад 300.
Одна з тих організацій — Інститут суспільних ініціатив, що його заснували у Львові 2013 року четверо випускників юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка. На той час засновники бачили мету в науковій діяльності, та після Майдану й початку подій на Донбасі напрям роботи перемістився на побудову громадянського суспільства.
Якщо багато об'єднань громадян існують лише в реєстрах, то ІСІ активно працює у Львові: минулими вихідними молодь міста взяла участь у моделюванні засідання ООН, організованому Інститутом в Українському католицькому університеті. Також завдяки ІСІ в Парку культури почалось спорудження інклюзивного дитячого майданчика. А вже за два тижні за участю цієї організації у Львові відбудеться масштабний екологічний захід — ЛьвівЕкоФест.
Керівник ІСІ Тарас Репицький розповів Z про те, як працює організація, про її досягення та майбутні проекти.
«Наша організація працює на одну чітку мету — це розвиток громадянського суспільства. Мета, звісно, утопічна, як і з чистою демократією, якої ніколи не буде, але принаймні до цього можна прагнути», — каже він.
Робота ІСІ відбувається у трьох основних сеґментах — освіти, екології, культури та інновацій.
«Школа змін» та симуляційні ігри
«У рамках освітнього сеґменту ми реалізовуємо проект "Школа змін" та популяризуємо культуру симуляційних ігор, зокрема це Шкільні моделі ООН та Ради Європи. Нещодавно повернулись з Риги, де брали участь у міжнародній моделі ООН в партнерстві з латвійськими та естонськими організаціями, посольствами Швеції, України, Норвегії, під егідою Міністерства освіти Латвії. Наступного року плануємо провести міжнародну модель ООН вже у Львові, українська модель вже успішно відбулась.
Також проводимо тренінґи зі саморозвитку, лідерства, громадської активності, написання і реалізації проектів. А ще ми є партнерською організацією Британської ради для впровадження у Львові проекту "Активні громадяни"», — розповів Тарас Репицький.
Мета «Школи змін», каже координатор проекту Софія Лозинська, — підвищити відповідальність школярів, навчити їх ґенерувати і втілювати в життя ідеї, створювати проекти, враховуючи кожен крок — від залучення коштів і до останнього етапу реалізації. Діти працюють над розвитком критичного мислення, вчаться будувати свою позицію.
«Молодь у нас — це люди від 14 до 35 років. В університеті для сімнадцятирічних є багато можливостей для стажування, волонтерства, самореалізації. А школярі перебувають у певному вакуумі. Якщо школа і батьки або "Пласт" подбали, то це є, а ні — то ні. Тому ми працюємо з дітьми від 14 до 17 років», — пояснює Софія Лозинська.
Шлях до мети лежить через три модулі. Перший — це теорія: лекції на теми лідерства, тайм-менеджменту, планування бюджету, вибору професії та ораторське мистецтво. Другий — практика: розмови про бюджетні подорожі, волонтерство, обміни, проведення майстер-класів. Третій — модуль дії, власне, робота над проектами.
Проте, каже Софія Лозинська, деякі школи, з якими співпрацює ІСІ через управління освіти Львівської міськради, сприймають проект не як можливості для дітей, а як щось нав'язане ззовні.
«З деякими школами співпраця не склалась: вони зривали лекції або їх керівництво некоректно поводилось з лекторами.
Щодо учнів, то ми би хотіли проводити заняття поза школою: хоч це і важче організувати, та діти тоді не сприйматимуть це як ще один урок, що треба обов'язково відсидіти. Тоді приходитимуть найактивніші», — вважає координатор проекту.
Громадські простори у спальних районах
У сеґменті культури та інновацій ІСІ створив мистецький кластер «Леся» в театрі імені Лесі Українки, учасники якого не лише ґенерують культурні проекти, а й працюють над змінами у фізичному стані театру.
У спальних районах міста — Сихів, Рясне, Левандівка — Інститут працює над організацією громадських просторів, передусім на базі бібліотек.
«Хочемо, щоб люди тут збирались, мали клуби за інтересами або обговорювали реформи, створювали власні проекти. Зараз втілюємо у цих локаціях проект "Моя нова поліція", коли люди можуть зустрітись з патрульними, почути про реформу від них. Дітей поліцейські вчать правил дорожнього руху тощо», — каже керівник ІСІ.
А нещодавно члени організації та волонтери провели толоку в будівлі колишнього кінотеатру «Арлекіно». Мета — консолідувати нову громаду і створити майданчик для її активного розвитку.
Багато людей задоволені такою діяльністю Інституту, але трапляється і спротив.
«Є люди, які до всього ставляться скептично, їм не потрібні зміни, їм і так добре, хіба ковбаси по чотири копійки бракує для повного щастя. Такі люди були, є і будуть. В суспільстві спротив до чогось нового є нормальною реакцією. Але для розвитку міста і країни часом потрібні навіть радикальні зміни, більше реформ, більше нового і нестандартного. Це виробляє критичне мислення, а воно є запорукою успіху», — зазначає керівник ІСІ.
Виникають й інші труднощі в реалізації проектів, каже Тарас Репицький. Передусім це стосується зміни просторів: бюрократичні процедури вимагають багато часу, за який проект може вигоріти, втратити сенс.
«Львів і Київ — перенасичені проектами міста, пробитись у простір нелегко. Люди люблять бум-новини на кшталт "ГО зробила голий марафон". А коли ми робимо нестандартні, але більш раціональні проекти, то деякі люди можуть ще не розуміти, для чого це, вони поки що не популярні та не масові», — додає Тарас Репицький, але без жодної нотки песимізму.
ЛьвівЕкоФест
Робота ІСІ в екологічному сеґменті полягає у просвітницьких акціях — лекціях про енергоефективність, про те, як працює екологія, в організації велопробігів, толок тощо.
«Також ми проводимо еко-фестивалі. Минулого року був перший — дЕКОорація. Цьогоріч у Парку культури буде масштабний ЛьвівЕкоФест, до створення якого долучились понад 15 організацій і ми серед них. Кожен співорганізатор представить на фестивалі щось своє, це будуть майтер-класи на теми енергоефективності, еко-садівництва, виготовлення предметів побуту, меблів, буде еко-фудкорт з екологічно чистими продуктами, заняття з йоги, розповіді про волонтерів, подорожі тощо.
З якого б боку парку людина не зайшла, навіть якщо перестрибне через паркан, то все одно потрапить на одну з локацій фестивалю», — заохочує Тарас Репицький.
Партнерство та обмін досвідом
Звісно, така масштабна діяльність часто відбувається за підтримки партнерів. Інститут суспільних ініціатив у кожному з напрямків своєї роботи співпрацює з 15–20 іншими організаціями.
«Ми відкриті до співпраці з будь-якими цікавими громадськими організаціями, що мають проекти, спрямовані на ті ж цілі, що і ми. Активно працюємо з "Пластом", з організацією "Роби вибори", з Феміністичною майстернею, громадянською мережею ОПОРА, Спілкою української молоді.
Також у всіх напрямках своєї роботи намагаємось залучати до співпраці владу, будувати діалог між суспільством та владою, ГО та медіа», — каже Тарас Репицький.
ІСІ працює і на міжнародному полі у галузі міжкультурних проектів, зокрема є акредитованим партнером програми European Voluntary Service, що дає можливість волонтером поїхати за кордон на термін від трьох тижнів до одного року, працювати, жити, вчитись в іншій організації.
«Є проекти Erasmus+, це є міжнародні тренінґи чи семінари. Ще ми працюємо з представництвом ООН в Україні, з представництвом Ради Європи в Україні, робимо спільні проекти або під їх егідою, або за їх підтримки. Намагаємось робити культурні обміни як в межах України, так і поширювати інформацію про Україну за її кордонами.
Маємо багато партнерських організацій у Польщі, Вірменії, Грузії, на Мальті, в Німеччині, Чехії, Естонії», — додає керівник ІСІ.
Світогляд ІСІ
На запитання про проекти та діяльність, якими Інститут пишається і вважає їх найяскравішими у своєму резюме, Тарас Репицький насамперед називає симуляційні ігри, адже вони допомагають людям реально змінюватись, і це видно майже відразу.
«Ці ігри розвивають особистість, навички пошуку компромісу, ораторства. За останній рік, відколи створили першу модель, в них взяли участь понад 700 людей. Проґрес видно — тепер це впевнені люди, які можуть обґрунтувати свою позицію, представити свою країну.
Моделювання розвиває й ерудицію — на кожній грі людина виступає від імені представника іншої країни, наприклад Анголи, Мозамбіку, Нової Зеландії. Тобто країни, про яку вона раніше могла і не чути», — розповідає Тарас Репицький.
Друге, чим пишається ІСІ, це участь у програмі «Молодь змінить Україну», що відбувається за підтримки фонду Богдана Гаврилишина, «мабуть наймудрішого українця», каже Тарас Репицький.
«Коли я з ним спілкувався, то, певно, вперше у житті відчував такий авторитет, що змушує тебе бути більш активним, цілеспрямованим у своїй діяльності. Не є просто попасти на цю програму, і нашу команду відібрали в повному складі, що теж випадає не часто», — згадує він.
А третій проект, про який варто зазначити в резюме ІСІ, почав фізично втілюватись нещодавно: це будівництво в Парку культури інклюзивного дитячого майданчика для дітей з особливими потребами, що здійснюється спільно з організацією «Батьки в дії».
Окремо Тарас Репицький розповідає про підвалини, на яких ґрунтується життя учасників ІСІ.
«Кожен з нас багато часу приділяє саморозвитку. У нас таке кредо — саморозвиток для розвитку суспільства. Якщо ти розвиваєшся, то намагайся розвивати свого ближнього, колеґ, друзів.
Також наша філософія — інвестуємо у сьогодні, думаючи про майбутнє. Це мудро перефразоване "не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні". Дій, будь рішучим, не бійся відповідальності. За великою відповідальністю приходять великі речі. Це є важливою запорукою того, що ми успішно розвиватимемось», — пояснює він.
Сприяють виробленню критичного мислення, каже керівник ІСІ, і подорожі, що змушують рухатись до життя і розвитку на вищому рівні.
«Наших волонтерів, учасників ми активно долучаємо до подорожей і проектів за кордоном для спілкування. За минулий рік ми відправили за кордон близько 100 учасників. Зараз чекаємо відповіді на подані заявки, але, думаю, до кінця року надолужимо і перевищимо цю цифру. В Ригу ми вже звозили 20 школярів», — «звітує» Тарас Репицький.
Сам керівник ІСІ вперше відчув себе громадським діячем ще в дитинстві, коли ходив на катехитичні курси при церкві і брав участь у «Веселих канікулах», а згодом увійшов до «Пласту».
«Мені подобалась активність, рух, нові люди, ідеї. В університеті продовжив громадську діяльність — був лідером громадської організації студентів-юристів. Вже на другому курсі я знав, що юридична діяльність не буде для мене основною, я знав, що хочу рухатись далі», — розповідає він.
Після закінчення університету протягом року він вивчав права людини та конфліктологію у Вірменії, потому опановував мистецтво міжнародних відносин у Словаччині й рік засвоював електронне урядування в Естонії.
«Зараз у мене є два напрямки роботи — це академічна діяльність: електронне урядування, кібер-безпека, інтернет-право, а також моя соціальна діяльність: розвиток молоді та суспільства», — каже Тарас Репицький.
Гроші й політика
Коли йдеться про активну громадську організацію, неминуче постають питання фінансування та майбутніх планів у політиці.
Щодо фінансування ІСІ, то воно, каже Тарас Репицький, відбувається у декілька способів: це або ґрантові кошти, або кошти, отримані за проведення тренінґів в інших країнах, або спонсорські гроші чи фандрайзинґ.
«Це насправді важкий процес, бо в Україні є складності законодавчого плану щодо підтримки громадських організацій і в плані благодійництва. Але звертаємось до підприємців, великих компаній. Це цикл діяльності, що ми мусимо забезпечити, аби працювати на якісному, високому рівні, тому що п'ять членів ІСІ працюють тут на основі повної зайнятості. Ми збільшуємо обороти і стараємось, щоб про нас почули, тому активно шукаємо фінансування», — пояснює Тарас Репицький.
Заходячи в розмову про політику, керівник ІСІ знову згадує Богдана Гаврилишина.
«На початках жодних політичних амбіцій не було. Але той же Богдан Гаврилишин каже: чого ви чекаєте? Ви молоді, кого вам боятись, хто, як не ви, буде змінювати Україну?
Я особисто поки що не бачу себе в політиці, але, якщо думати логічно, політика мала б прийти в активне громадське життя, що є різноманітним і заповненим спілкуванням з багатьма людьми.
Ви знаєте проблеми міста, тож кому, як не вам, їх пізніше вирішувати? Ви ж не хочете голосувати за старих політиків, які займаються цим 25 років, але про проблеми міста не знають, або за ситуативних заїжджих людей, які не мають ані здобутків, ані жодного профілю.
Я думаю, що громадський активіст, який вважає, що робить якісно свою роботу, мусить пізніше іти в політику, доносити знання, створювати більшість і змінювати наше місто і нашу країну», — каже Тарас Репицький.
Він додає, що з початком подій на сході українці дістали передумови для формування не лише консолідованого суспільсьва, а й нації — людей, які мають певну мету і певну цінність.
«Важко сказати чітко, які цінності є в українців, мабуть, вони ще не до кінця сформовані.
Через дві революції в Україні сформувались люди, стійкі до розчарувань, готові самі бути рушіями змін. З'являються молоді депутати, більш професійні громадські організації, активні рухи, цікаві приклади того, як можна змінюватись на краще.
Не ми маємо чекати, коли нас приймуть в ЄС, адже слабка країна Європі не потрібна. Маємо працювати над собою так, аби Європа нас хотіла.
Окрім внутрішніх проблем, у нас є зовнішні вороги, що мають добре продуману стратегію і безмежний бюджет, що працює на те, аби псувати наш імідж. Це взаємопов'язані комплексні проблеми, які ми маємо вирішувати», — резюмує Тарас Репицький.
26.04.2016