Промисл домашний на Руси.

В літературнім додатку до ч. 92 монахійскої Allgemeine Zeitung помістив якійсь знаток промислу домашного, підписавшій ся буквами В. В., розвідку під заг. Ruthenische Hauskunst, котру за-для многих цїнних заміток подаємо понизше в майже дословнім перекладї.

 

Слова "промисл домашний" уживає ся в теперішних часах часто на такі роди рукодїльничого занятя, на які оно цїлком непригоже, і се має такі наслїдки, що при заходах, підпомагати сей домашний промисл, часто не розрізняє ся достаточно всїляких родів того промислу, а тим самим средства, які не в однім случаю могли би помочи, невідповідно ужиті не помагають а навіть шкодять. Властиво о "домашнім промислї" можна лиш тогдї говорити, єсли робота виготовляє ся справдї дома, в родинї, а не єсть на вислугах якої фабрики або посередника (даючого наклад грошевий і т. п.). Такі рукодїльники суть також "робітниками" в властивім, теперішнім, обмеженім значеню того слова, лише що они не роблять своєї роботи в якім варстатї, але у власнім мешканю, звичайно при помочи жінки і дїтей, — они не мають постійного зарібку і не побоюють ся, що их товару не приймуть, єсли єго буде повно по маґазинах, або настане зміна моди, або обнижить ся цїна. Що такі рукодїльники далеко гірше на тім виходять, нїж робітники фабричні, се доказано вже нераз наглядно.

 

Инакші вже відносини двох инших ґруп, котрих характеристику годї точно відмежити. Ще перед недавними роками можна було уважати се за загальне правило, що селинин сам полагоджує всї своиї потреби домашні: спече хлїб, заріже на мясо, a коли нема роботи в поли, то пряде, тче, білить полотно і шиє одїж, а коло хати все понаправляє і зладить собі знаряди. Тепер то вже змінило ся і що-раз більше заводить ся, що селянин купує то, що давнїйше ладилось дома. Виріб фабричний проганяє сиве, трівке "полотно домашнє", замість сїрачини проявляють ся міскі одяги, а се, що то деякі економісти вихваляють яко "ощадність в часї", приходить до кишенї шинкаря або крамаря.

 

До третьої ґрупи зачисляє ся така робота домашна, котрої вироби можуть продаватись по заспокоєню власних потреб, н. пр. забавки з дерева, роблені за худобою, плетенє капелюхів з соломи і т. п.

 

Домашні вироби штучні, котрі не були би на вислугах промислу, надибаємо тепер ще лиш в околицях далеких від осередків торговельних і промислових, разом з питоменностями народів, их звичаями, вірованями, — але і там они вже загрожені, і то не лиш машинами або модою.

 

Таким кутиком віддаленим єсть всхідна Галичина, заселена Русинами. Там задержав ся народний одяг в своїм первістнім видї, а промисл і штука на тій степени розвитку, як сего вимагали з давних давен одяг, збруя, знаряди і т. п. Але і там може незабавом зелїзницї познакомлять з дешевими виробами машиновими. Длятого велику заслугу поклав "Львівскій музей промисловий", видавши в своїх "Взорах промислу домашного" все то, що дасть ся ще нинї зібрати про народну орнаментику, єї техніку і історію. В згаданім виданю єсть велика скількість мотивів і много матеріялу для порівнуючої студії орнаменту.

 

Русини у всхідній Галичинї суть народом мішаним, бо різнять ся своїми звичаями і внїшним одягом в поодиноких околицах. І так Гуцул єсть їздцем, котрий годує окрему расу коней і залюбки одягає ся в червоне сукно; мешканець Покутя носить одяг сиво-білий або темно-брунавий, селяне з осередка всхідної Галичини — чорний або сталево-сїрий, селяне з околицї Тисьменицї прикрашають свої кожухи густим вишиванєм в цвіти і пестрою пассаментерією. Так само різнять ся між собою вишиваня і килимки, вироби з глини і дерева з різних околиць, хоч на се годї найти льокальних причин. Тая різнородність не зачудує, єсли зважить ся, що той край находили Греки, Римляне, Византійцї, Монголи, Татаре і Турки, а також і західна Европа мала свій вплив. І хоч як треба бути обережним, щоби з подібних форм орнаментики заключати зараз на вплив, то в тім случаю виступає така звязь цїлком виразно.

 

Се дотикає именно диванів, котрих назву і взори занесено зі Всходу; з "ґеліма", нестриженого і на спосіб ґобелінів тканого дивана, став килимок, означаючій покривала на стілцї; з "ґеббег", рівно-ж нестриженого вузкого дивана до ходу став kobierz; з "макти" диван на стіну "маката". Ґеометричні мотиви орнаментики на туркменьских диванах проявляють ся цїлком точно на руских килимах і хоч час, коли они повстали, не дасть ся точно означити, то все-таки они походять з давнїйшого часу, анїж з вандрівки стилю в теперішних часах.

 

Вишиваня Русинів дуже схожі з россійскими, словацкими і инших Славян, поминувши вже ті спільні прикмети, які має за собою техніка роботи хрестиками і котрі у всїх народів подибають ся. В руских вишиванах наслїдуванє форм природи уступає місця рішучо ґеометричним взорам, котрі в безконечно різнородних комбінаціях пригадують архітектонічні прикраси на покривках коробок з часів ренесансу, старинні і середновічні мозаїки на помостах, романьскі фрізи, лямбрекіни і т. п. Помішались там мотиви осьмикутника, хреста, звізди, розетки; дуже улюблений єсть мотив турецкого гербу, півмісяць і звізда, першій червоний а друга жовта, на чорнім тлї в рядках, котрі на переміну показують першу і послїдну кватиру. У вишиванях на полотнї переважають там, як і всюди, краски червона й голуба, однак в деяких околицях суть получені краски: ярка червона з чорною, зелена з чорною, червона і голуба з жовтою і зеленою.

 

Виробам текстільним (на ткани) щодо значеня найблизше стоїть кераміка, котрою занимають ся цїлі села і менші місточка всюди там, де лиш єсть добра глина. Деякі вироби суть дуже примітивні, н. пр. вся сива посуда. Артистичні і дуже интересні суть вироби глиняні з Косова, пов. коломийского і з Товстого, пов. тернопільского. Гончарство косівске розвинулось завдяки одному чоловікови, Олексі Бахметюкови, котрий в 1851 р. обняв по вітцеви варстат і не маючи нїякого артистичного образованя а руководячи ся лиш вродженим смаком, видосконалив народні форми і мотиви. Характеристіка виробів Бахметюка лежить в тім, що витворив більше замкнені форми орнаментики, брунавої краски уживав обильнїйше і нею грубо відзначував начерки. А тепер вже загально признано, що при декораціях на площах остре відзначенє різних тонів має велику вагу. В тім взглядї вистане вказати на старі орієнтальні камінні плити, котрі навіть складано з різноцвітвих куснїв, на старанні малюнки на склї, старинні ґобеліни і т. п. Рускому говчареви єго вроджене чувство вказало правдиву дорогу.

 

Ще більше оріґінальні і принадні суть миски і горцї з Товстого, де дїдич п. Федорович заходить ся над піддвигненєм сеї галузи промислу домашного. Робітник ставляє ґлазуровану посудину на кружок і підчас кружляня накладає земні фарби у видї каплї або спіральної лінії; відтак дротом, все підчас кружляня, розводить ті каплї яко звізди, цвіти, сльози, або спіральні лінії на подобу гребеня, зикзака, як се можна бачити на старинних флящинках єгипетских. Робота иде так скоро, що годї говорити о якій декорації після шабльону. Случай, мимовільний рух рукою стає причиною відмінної декорації, так що сотки виробів можна покласти побіч себе а не найти двох подібних. На більших мисках виводять гончарі дуже радо більше, симетрично упорядковане листє, в родї звістної фльорентійскої лилії. Тло єсть правильно жовте або бруняве, зачавши від брунявої краски шкіри аж до найтемнїйшої оріхової, рідко попеласте, орнамент білий, жовтий, брунявий, а рідко коли зелений або голубий. Ті вироби що-раз більше подобають ся а при тім суть великої ваги для штуки орнаментаційної.

 

З руских виробів металевих годить ся згадати, по-при пояси, ножі а мосяжні накривки до люлок, о срібних прикрасах, именно хрестиках на груди. Подібні они до россійских, з трема перехрестями, моноґрамами Христа і прикрасами з голубої та зеленої емайлї; розтоплене скло не виповняє цїлком заглубленя в металю, тому і не треба єго шліфувати, а лишити при природній площи блискучій.

 

Вкінци згадати треба про оріґінальні різьби в дереві Гуцула, Юрка Шкрибляка з Яворова, котрий виобразував свій вроджений талант в дуже оріґінальний спосіб; в тім самім напрямі наслїдує єгo тепер син. В орнаментицї виробів з дерева бачимо також ґеометричні форми, прямокутники, півкола, хрести та ряди листочків. Звичайно тло єсть вибране, так що орнаментика вистає. При тім н. пр. на касетках, фляшках, стрільбах, дуже гарно відбиває природна краска дерева за для вкладаного мосяжного дроту, ґузичків з кости або металю. Де би вистаючій орнамент не надавав ся, н. пр. на топірцях, там він вирізує ся і зачорнює ся. Орнаментика першого рода нагадує на индійскі різьби в сандаловім дереві.

 

Розважаючи квестію загального промислу домашного, находить питанє, яка єго будучність. Дрібний промисл має вправдї аж надто много приятелїв, але не всї они суть правдивими. Все ще говорить ся, що можна піддвигнути сей промисл, єсли поведесь єго способом фабричним. Се не єсть правда, — а такій досвід зроблено в Галичинї, — бо машина не заступить артистичної руки чоловіка, а противно за-для дешевости своїх виробів може знищити цїлком ручну роботу. Сконструовано машину, котра виробляє "килимки", і робить в годинах се, на що ткачеви треба тижднїв, але власне для того сей машиновий продукт не єсть килимком. Однак як довго Русини будуть любуватись в своїх питомих виробах, як довго за границями краю будуть приятелї, котрі любують ся в ручній роботї і в индівідуальности кождого виробу, доти буде все добре. Єсли штука руска а з нею і независимий стан селяньскій мають лишатись ненарушені, то не сміє нїхто их виробів вести після яких-небудь моделїв. Небезпечність найблизша для домашного промислу лежить в тім, що селяне беруть ся за купчі краски, щоби оминути заходів при зладженю красок, але на тім тратить тривкість красок, гармонійний склад і властивий характер виробів. Минувшого року виставлено у Відни галицкі килимки, котрі були зладжені не так яркими красками задля "сальонового" смаку і тим самим різнились від народних взорів. Вправдї такі річи можна зробити модними, але тим самим і скоротити час истнованя тих виробів, бо модї накучать ся і мода зажадає чогось нового. Домашний промисл не може нїколи ити в заводи з промислом для моди, бо се виглядає так само, як коли-б наш селянин одяг ся по міски і хотїв говорити по польски замість своєї рідної мови.

 

І ще перед одним треба хоронити промисл домашний. Ми, західні краї не можемо і представити собі, щоби науку можна удїляти після иншої методи анїж нашої. Хто хоче поступати в своїй артистичній дїяльности, мусить передовсїм навчитись рисувати, або єсли то справа з старшими людьми, то бодай навчитись таких засад, щоби можна "корректно" робити. А при тім забуваєсь на дві річи. Єсли старі і молоді ученики понятні, то они забудуть на вираз своєї давної від віків штуки а наломлять ся до нової их світоглядам чужойї штуки; але бо народи з справдї артистичним таланом не знають копіовати після ризунку. Они репродукують в розличних варіяціях свої образи фантазійні, які они бачили по всїх-усюдах в своїм молодечім віцї. Не забуду того, як один молодий Япанець, висланий до Европи, щоби навчитись систематично рисувати, вдивлював ся безрадно в рисунок і не міг єго відрисувати, але за се як знаменитим артистом показав ся, коли прийшло єму виготовити якесь мальованє ляком після поданого єму устно темату, бо тогдї він міг після своєї фантазії розводити питомі мотиви. Те саме дасть ся примінити до руского промислу домашного, котрий лиш зійде на бездороже, коли подасть ся єму шкільне образованє після европейскої манієри.

 

Але говорять, треба для промислу домашного добути місце на европейских торгах. Цїлком справедливо. Но до того вистане, єсли им вкаже ся предмети, які потребують загально в Европі, а все проче, як они прикрашать площі тих предметів, треба лишити их вольній воли, их технїцї, их артистичному змислови, і тогдї их робота має вигляд, що будуть єї цїнити, і що задержить ся старинна традиція.

 

[Дѣло]

16.04.1891