Справа заборони "Червоной Руси" митрополичим Ординаріятом викликала не лише в "Червоній Руси" пристрастні аж брутальні напасти на Впреосв. митрополита Сильвестра [наконець уже й прокураторії державній було того за богато і оногди она "Червоную Русь" за брутальне напастованє архієрея сконфіскувала], але заборона тая дала і польским дневникам, котрі в справах руских чи не можуть чи не хотять информуватись, темат до осудів, основаних на фальшивих даних. А пійшло се ось яким способом:
Заким ще вийшла заборона, на кілька днїв наперед появила ся в Grazet-ї Narodow-ій така про се вістка:
"...Ординаріят мотивує свою заборону тим, що Червоная Русь як в статьях редакційних так і в дописях називає Романчука, Барвіньского і Телишевского, так звану трійку посольску зрадниками і т. п., а через те також оскорбляє епископат, котрий их підпирає; що критикує остро розпорядженя властей духовних (здеґрадованє деканів і совітників консисторских) і взагалї пише о епископах з легковаженєм. Натомість висказує ся куренда з признанєм о Дѣлї, котре laudabiliter se subjecit, покинуло свої давнїйші ліберальні загони і пише тепер в консервативнім і церковнім напрямі, а також о Правді (Барвіньского), о котрій завіряє, що захвалюванє штунди і соцініянізму полягало лише на непорозуміню."
Яка цїль була тої вістки в Gazet-ї Narodow-ій — наперед уже кажемо: від початку до кінця сфальшованої? Легко догадати ся. "Обєдинителям" не випадало в своїм орґанї печатати неправду, котра завтра-позавтру викриє ся, — тож убрали в ню Gazet-y Narodow-y. Тимчасом орґан "обєдинителїв" зможе зараз на другій день повторити вість з Gazet-и [в такім случаю він не бере на себе одвічальности], а при тім ще зможе й полемізувати з сфальшованим змістом куренди: кидатись на митрополита, на Романчука, на "Дѣло" і т. д. Так і стало ся. "Червоная Русь" а за нею і жидівско-руско-польскій радикальний Kurjer Lwowski перепечатали вістку Gazet-и — і hej że na Soplicę!...
А тимчасом в кілька днїв появилась і сама куренда — і що-ж? — показуєсь, що текст єї зовсїм иншій, анїж той, якій в змістї подала змістіфікована "обєдинителями" Gazeta Narodowa. Повний текст куренди, напечатаної в ч. IV-ім "Львівских Архіепархіяльних Вѣдомостей" з дня 9 цвітня (стор. 67) звучить буквально:
"Ч. 331|орд. — Запрещаєся держанє і читанє газети "Червоная Русь."
"Помимо повторительних предсетереженій і даже раз вже послїдовавшого условного запрещенія (Львовски АЕпарх. Вѣдомости 1890 Ч. 85 стор. 217), газета "Червоная Русь" не перестає в своїх артикулах входити в церковні справи, і то способом для Церкви католическої дуже некористним і соблазнительним. Так знов в Ч. 66 из 1 Априлія н. ст. помістила она артикул, дотичащій сумної памяти патріярха Фотія, котрий, як відомо, єсть головним виновником восточної схизми; того превеликого світового згіршеня против віри Христової, і заразом найбільшого, доси ще для переважної части народа нашого треваючого нещастя т. є. вітлученя єго віт єдиної правдивої Церкви Г. Бога і Спасителя нашого; — газета же тая підносить 1000-лїтну памятку тогож Фотія, і прославляє єго "изумительну дїятельність в пользу восточной церкви" і также нашого народа!
"По причинї такого сумного поступованя газети "Червоная Русь" видится Митроп. Ординаріят в совісти своей принужденим нинїшним розпорядженєм совсїм запретити предплачованє, держанє і читанє газети тої. Митропол. Ординаріят має повну надїю, що всї ВСЧ. Священники сеї Нашої АЕпархії, памятні на великій обовязок вдячности і любви ко Г. Богу, і готові все офіровати для слави віри Христової і єдиної правдивої Церкви Божої католическої; дальше памятні на свою власну честь і достоїнство, яко Священнослужителей тоїж єдиної на земли Церкви Божої і наконець также для почитаня і любви ко своєму Архієреєви, і для послушанія єму Бога ради должного, і при рукополаганію і поставленью в уряди духовні заприсяженого — що затїм всї ВЧ. Священники Нашої Архіепархії согласно і єдиномишленно, виповнять точно сіє розпорядженє, і не лиш самі віт тепер ніяк не будуть предплачувати або держати і читати газету сію, но і туюж по всей своїй возможности також из читалень і віт поодиноких Вірних усторонят.
"От Митрополитального Ординаріята.
"Львів, дня 6 Цвітня 1891."
Порівнавши наведений повисше текст куренди з тим, що "обєдинителї" подали в Gazet-ї Narodow-ій, виходить, що митрополичій Ординаріят забороняє "Червоную Русь" не за єї політичну — несовістну, брутальну, аж огидну аґітацію против наших послів і митрополита та й взагалї епископату, але за — "входженє в церковні справи способом для церкви католицкої дуже некористним і соблазнительним". Дальше з тексту куренди виходить, що о "Дѣлї" та "Правдї" там нема анї згадки. А хоть ми сконстатували все те ще перед кількома днями, то мимо того львівскі польскі дневники до нинїшного дня не сконстатували з тексту куренди: за що властиво митрополит заборонив "Червоную Русь" свому клирови? — а все товчуть своє на темат первістної містіфікації, що нїби то куренда мотивує заборону взглядами — політичними. Однакож яку звязь має патріярх Фотій з політикою посла Романчука, того польскі дневники доси не пояснили... "Червоная Русь" писала навіть, що куренду укладав посол Барвіньскій, — діждемо ся ще може прочитати в "Червоній Руси", що і єї статью про Фотія укладав посол Барвіньскій... У "Червоної Руси" все можливе, — але чи дневникам польским годить ся свої информації черпати з такого брудного жерела і ще даватись "надувати" всяким обєдинительним "ґальопенам"?
Ми стоїмо за свободою слова, і нїхто нам не може закинути, щоби ми коли взивали які власти, світскі чи духовні, до мір виїмкових супротив своїх противників, — як се чинила і чинить "Червоная Русь", вічно денунціюючи всїх і вся з народовцїв на темат то атеїзму, то нігілізму, і як "ликувала" з заборони "Батьківщини" перед кількома роками за якусь статью п. М. Павлика — а навіть ще й нинї, хоч "Батьківщина" вже перейшла щось аж в треті руки, ставить єї все на рівнї з радикальним "Народом" п. Павлика... Ми цїнимо свободу злова, але ми сожалїємо над таким несовістним надуживанєм свободи слова, як се чинила і чинить "Червоная Русь" — і рішучо мусимо протестувати против брутального напастованя митрополита Галицкої Руси за те, що в соймі, яко вірний син свого народу, заявив торжественно, що узнає єго самостійність, а засудив тих ренеґатів, що то плюють на свої рідні питомі святощі і продають ся на службу чужим божищам. Напастованє галицкого митрополита дійшло в "Червоній Руси" остатними часами вже до небувалих границь, — просто бридь збирає Рустга, читаючого ті напасти, — а за "Червоною Русію" позваляють собі і всякі польські дневники напастувати митрополита Галицкої Руси, хотяй на латиньского "арцибіскупа" з редакцій польских нїколи не посміє відозвати ся з даруйте за слово — лай...
Ми знаємо, о pо йде "обєдинителям",— знаємо, о що йде й дневникам польським: одним і другим иде о перешкородженє, щоби Русь Галицка не зорґанізувалась і не сконсолідувалась на національній основі, тож пускають в хід всї можливі средства, навіть найбрутальнїйші, аби тероризувати ті чинники серед Русинів, котрі таку орґанізацію і консолідацію могли би перевести. Тілько-ж даремна праця! всї ті нужденні заходи на нїчо не здадуть ся! Хто під ким яму копає, сам у ню впадає, — сю правду досвідчила на собі "Червоная Русь"...
[Дѣло, 14.04.1891]
У Львові дня 15 цвітня н. ст. 1891.
З вчерашним днем орґан "обєдинителїв" галицких — "Червоная Русь" перестала виходити. Редакція заявляє о тім у вчерашнім (76-ім) нумері.
"З бастіонів св. Юра — пише она — роздав ся дня 6 н. ст. цвітня вистріл в видї пастирского посланія, вимірений против нашої ґазети... Наша ґазета перенесла би здорово і безшкідно сю атаку, але ми не хочемо вступати в соблазнительну борбу з духовною властію... і длятого наша газета рішилась принести найбільшу жертву, т. є. своє существованє... не для догоди личній амбіції митрополита, але щоби спасти останки (??) єго авторітета. Наш шаг не єсть результатом малодушної капітуляції, але патріотизму (!)... Публика наша не понесе нїякого ущербку, бо предплатники "Червоной Руси" будуть уже з завтрішним днем діставати нову щоденну ґазету — "Галицкую Русь", — котра певно буде сповняти свою задачу в такім напрямі, як сповняла "Червоная Русь".
Не можна було виписати вже нїчого більше перфідного, як отсе виписала повисше редакція "Червоної Руси" в своїм прощаню з читателями, котрі завтра будуть читателями "Галицкої Руси", ґазети, редаґованої тими самими людьми і — як сказано — навіть в "тім самім напрямі"! Яка-ж тут жертва "свого существованя" — і то, щоби нїби спасати "останки" авторітета митрополита Галицкої Руси, — коли митрополит занятим становищем своїм остатними часами власне піднїс свій авторітет серед Русинів?!
Не будемо розказувати нинї исторії "Червоної Руси", котра по попередних назвах "Пролом" і "Новий Пролом" сегодня охрещуєсь четвертою вже назвою "Галицкая Русь" — скажемо тепер лиш загально, що "Червоная Русь", яко така, вже довше истнувати не могла. Всї єї зловчинки для руского народу тушувались яко-тако при бувшій так званій "солідарности" межи Русинами, але від часу, як народовцї наконець схаменулись і не позволили дальше тероризувати себе горстцї "обєдинителїв" — "Червоная Русь" стала просто неможливою. Остатними часами брутальне напастованє єї всїх і вся дійшло вже було до границь крайних — і ми догадувались, що сама редакція не вірить в дальше истнованє "Червоної Руси", бо дуже захланно і рабулістично використує тоту фірму, доки она не буде мусїла провалитись, щоби на єї місце поставити щось "таке саме, але инче": замість "Червоної" "Галицкую Русь"...
Тим, кому орґан той служить, остаточно все одно, як він буде зватись, щоби тілько сповняв безпереривно свою місію — деструкції серед Русинів. Нам же, всїм Щирим Русинам, бажаючим розвою своєї народности, треба се зрозуміти, і доброю орґанізацією між интеліґенцією та щирою дїяльностію для народу і серед народу всякі ворожі замахи в зародї убивати і нищити...
[Дѣло, 15.04.1891]
15.04.1891