Перед прем'єрою балету "Червоний мак"
...Бал в іноземного концесіонера був у повному розпалі. Гриміла музика. В ритмічному чарльстоні рухалися численні гості. Вони раз-у-раз з гострою зацікавленістю поглядали на стрункого моряка в білосніжній формі. Це — капітан радянського пароплава, що недавно пришвартувався до причалів цього, далекого китайського портового міста.
Капітан (арт. Б. Прорвіч) і його товариші теж не без цікавості спостерігали мало знайомий побут "вищого світу" капіталістичної країни.
Ось гості в розкішних бальних вбраннях розступилися. Оплесками вони просять танцювати молоду іноземку. Та спершу не згоджується, але гості невмолимі. І жінка починає танцювати.
Це був незвичайний танець. Почавши з ледве помітного руху плечима, плавкої повільної ходи, вона переходить до нестриманого ритму, жагучої експресії.
Кілька чемних, зализаних джентльменів мимоволі включаються в цей шалений танець. І жінка, що втратила владу над собою, продовжує танцювати вже з 10 партнерами...
— Добре, товариш Костіна. Але спробуйте ще плавкіше переходити з одного психологічного стану до іншого. Покищо відпочивайте.
— Тепер пройдемо "сцену отруєння"!
І постановщик балету "Червоний мак" — головний балетмейстер оперного театру Є. Д. Вігілев подав команду:
— Прошу, почали!
Знову зазвучав рояль. Відбувається центральна, найвідповідальніша сцена спектаклю.
...Біля стола стоїть молода китаянка, любимиця знедолених кулі — дочка народу Тай-Хао (арт. В. Переяславець). Вона з жахом дивиться на авантюриста Лі-Та-Чу (арт. М. Трегубов), який їх протягує келих з вином! Тай-Хао знає — вино отруєне. Цю смертоносну рідину її примушують подати радянському капітанові.
Відбувається напружена драматична сцена. Тай-Хао знає, що Лі-Та-Чу жорстоко помститься, якщо вона не виконає його наказу і не подасть отруту капітанові. Але все її єство протестує проти цього злочину. Умертвити радянського капітана, що так лагідно, по-людськи ставиться до бідних кулі, до її поневоленого народу! Нізащо! Що ж робити? Тонкими акторськими засобами, криштально виразними танцями артистка розкриває глибоку душевну драму Тай-Хао.
Свіжа людина, проглянувши репетицію "Червоного маку", вийде з залу розгубленою, не зрозумівши нічого. Калейдоскопом перед ним пройде якийсь беззмістовний набір різнопланових танців. Після стильного танцю артистів Западинської та Патковського, що танцюють на фоні виступу герльс, радянські моряки на чолі з віртуозом-кочегаром (арт. Я. Додін), танцюють нестримане, бадьоре, повне життя "Яблучко". Слідом за "Яблучком" на середину залу випливають граціозні "малайки", потім проходить сцена навантаження радянського корабля, окремі танці з виступу китайського театру, інтернаціональний танець моряків і багато інших. Ще півгодини тому капітан прощався з гостинними кулі, відпливаючи в Радянський Союз, а ось він лише... знайомиться з Тай-Хао!
— Що за нісенітниця!
В такому вигляді спектакль дуже нагадує книжку, в якій переплутані всі сторінки. Але за 2—3 дні всі сцени будуть поставлені на своє місце і зміст популярнішого радянського балету буде абсолютно зрозумілим.
В іншому кінці театру йде репетиція оркестру під диригуванням тов. Гончарова.
...В підсобних цехах театру в ці дні працюють з великим напруженням. Десятки кравчих, малярів, бутафорів, столярів поспішають закінчити всі замовлення до прем’єри "Червоного маку". Спід рук кравчих, очолюваних висококваліфікованим майстром т. Герцоговою, виходить щодня безліч різноманітних костюмів.
Не менше роботи і бутафорам. Майстерні руки створюють сотні потрібних речей для сцени, які будуть виглядати, як справжні. Тут списи, китайські парасольки, легкі візки, бамбукові ширми, яскраво-червоні маки, джонки з парусами і безліч інших речей.
...Закінчився черговий спектакль. Зал спорожнів, в на сцені кипить робота — монтують декорації першого акту "Червоного маку".
За кілька днів львівський глядач з напруженням стежитиме за незвичайними пригодами радянського капітана в цьому далекому китайському портовому місті, про які розповість широко відомий радянський балет "Червоний мак", спектакль, якого з таким нетерпінням чекають трудящі Львова.
[Вільна Україна]
15.03.1941