Він.

Він примір нам дає. Його судьба так била,

Як молот бє залізо на ковалі.

І як в огні гартують силу сталі —

Вона Його у злиднях насталила.

Бо людський дух, це непоборна сила,

Його хотіння й задуми зухвалі,

Як гураґан летять все далі й далі,

Не знають втоми його дужі крила.

Нема для нього стриму, ані впину,

Зігнилий воздух громами ворушить,

Він скали рве і ріки, моря сушить.

Лиш у біду, в трівог страшну годину

Женім від серць зневіру, як потвору,

Хай дух наш не паде, лиш лине вгору, вгору!

[Краківські вісті]