Ще років п'ять тому в карпатській частині України планувалося звести 400 міні-гідроелектростанцій. Локомотивом цього масованого наступу на ріки стало ПАТ «Укргідроенерго», яке обіцяло звільнити нас з кабали російського газу. Однак екологи та активісти побачили в цьому небезпеку іншої кабали — екологічного лиха для українських річок та всієї природної ситеми, що їх оточує.
У 2012 році Державне аґенство водних ресурсів розпорядилося зупини процес видання дозволів та будівництва гідроелектростанцій в Карпатському реґіоні. Однак за ті три роки, що збігли, держава так і не визначила охоронні зони карпатських річок, немає обліку прирічкових земель у Державному земельному кадастрі (це допомогло б вирішити проблему з ділянками, де можуть бути ГЕС, а де ні).
Мала ГЕС у Яблуниці на Білому Черемоші. Фото — «Черемош-Фест»
Сукупно у 2015 році малі ГЕС України виробили лише 0,15% від всього обсягу електроенергії, але в грошовому еквіваленті на них припало 0,49%, тобто в три рази більше. Один вироблений на МГЕС кіловат оплачується державою у сумі 4 грн 74 коп. (НАК «Енергоатом», для порівняння, отримує за 1 кіловат 0 грн 32 копійки). Такий стан речей робить «малу» «зелену» енергетику справою привабливою для підприємців, але тут виникає питання: чи завжди сумлінно вони ставляться до своїх зобов'язань, вбачаючи за цим бізнесом й суспільну відповідальність? Ну, і чи здатен хтось у цій державі їх ефективно контролювати?
Приставка «міні» до слова «гідроелектростанція» лише звучить так лагідно, а насправді може принести за собою чималі проблеми. Тобто вже приносить. Так, на ріці Білий Черемош у Верховинському районі вже діють дві МініГЕС, щоправда відкритого типу, але це не покращує ситуації. Загалом же на території Івано-Франківщини діють шість ГЕС: чотири — в басейні річки Прут, дві — на притоках Дністра.
У нас ухвалено «Енергетичну стратегію розвитку України», згідно з якою до 2030 року очікують 20% електроенергії з відновлюваних джерел енергетики. Нині ж маємо трохи більше 1%, враховуючи такі стихії, як вода, вітер і сонце. Ще донедавна при Івано-Франківській ОДА існувала координаційна рада з питань будівництва гідроелектростанцій, у якій брали участь і представники громадськості. Саме вони досить часто визначали неґативність висновків щодо проектів. Коли у 2013 році на Чорному Черемоші запустили ГЕС «Пробійнівська-2», яку, до речі, «поблагословили» не місцеві науковці, а київський профільний інститут, то місцеві люди незабаром помітили, як у них заяскравіли жарівки в домівках. Попри те, за рік–два місцеві забили на сполох, що у річці пропала риба. Як стало відомо за результами перевірки ОДА, заплановані у проекті дамби рибоходи — це просто символічні отвори, які не виконують своєї функції. Як дали дозвіл на запуск ГЕС, яку збудовано з порушеннями проекту? Це питання так і залишилося без відповіді.
«Річка Черемош є гідрологічним заказником. Нашим законодавством не заборонено будувати там гідротехнічні споруди, а міні-ГЕС є саме таким спорудами. Така от невідповідність діючого законодавства і природоохоронних територій», — роз'яснює доктор технічних наук, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмила Архипова. Тож науковцям не було важко написати лояльні висновки, які не несуть за собою серйозних юридичних наслідків.
Від самого початку ідеї з малими ГЕС в Карпатах дуже чітко проти висловилося українське представництво Всесвітнього фонду дикої природи (WWF). Незважаючи на виразну міжнародну позицію Фонду щодо нарощування «зеленої» енергетики у світі, українська практика таких проектів Фонд не влаштовує.
Для довідки: Всесвітній фонд природи — це міжнародна неурядова організація, що опікується збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища.
Це найбільша незалежна природоохоронна організація у світі, що має близько 5 млн працівників та добровольців по всьому світу, працюючи в понад 120 країнах. Щорічно WWF здійснює понад 1 200 екологічних проектів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони довкілля та їх вирішення. Організація існує на добровільних внесках, приблизно 9% її бюджету надходить від приватних пожертв.
Місія WWF — запобігання чимраз більшій деґрадації природного середовища планети та досягнення гармонії людини і природи.
«Позиція Фонду в Україні не відрізняється від позиції в Європі. Європейський Союз стверджує, що ГЕС малі, а проблеми з ними великі. Коли ми говоримо про гідроенергетику, ми повинні згадати, в якому стані знаходяться річки в Україні. WWF ставить своєю метою збереження цих річок, яких залишилося дуже мало. За офіційними даними ПАТ «Укргідроенерго», гідропотенціал в Україні використаний на 80%. Незадіяними залишилися лише карпатські області та деякі річки в Центральній Україні. Підхід, який у нас використовують, абсолютно не європейський», — констатує еколог Всесвітнього фонду дикої природи Анатолій Павелко. На підтвердження своїх слів наводить приклад Яблунецької ГЕС, що міститься на межі з Чернівецькою областю.
Труби міні-ГЕС «Пробійнівська-1». Фото — WWF
«Рибоходи відсутні. Влітку, коли водність річок низька, фактично по руслу вода зникає: вся вода забирається на турбіну ГЕС. Це призводить до того, що ділянка річки вмирає. Плюс неможлива міґрація риби. Щодо Пробійнівської ГЕС-1, то вона зневоднила сусідній потік Грамотний — туристичну принаду цього краю. Рибохід на цій ГЕС такий, щоб лише показати комісії: він заґратований», — обурюється Анатолій Павелко. За висновками WWF, 90% карпатських рік просто непридатні для будівництва ГЕС через екологічні обмеження.
Все було б не так драматично, якби спочатку держава визначала місця, неприпустимі для зведення ГЕС, а решту пропонувала б інвесторам. Так чинять Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція — країни високої екологічної безпеки. А в нас цей процес нагадує часи освоєння американського дикого Заходу: приходить інвестор, обіцяє великі гроші, приборкує ними наукову, громадську чи будь-яку іншу опонуючу думку. А риби не мають думок. Їм судилося вимерти у цьому нескінченному коловороті «людина природі ворог».
Мешканці гір зауважують, що ці промислові об'єкти забруднюють річку і змінюють її русло до невпізнання. Вода після проходження ГЕС стає непридатною до користування — її не хоче пити навіть худоба. Рибоходи для риби, яка би мала під час нересту підійматися руслом вгору, перекриті. Під час засушливих періодів вода вище дамби ГЕС зникає взагалі.
Міні-ГЕСи стали неприємними несподіванками для шанувальників рафтинґу. Захоплені традиційним сплавлянням Білим Черемошем, у 2015 році вони вперше змушені були перервати свій маршрут на межі дамби гідроелектростанції.
Уже третій рік поспіль на Верховинщині проводять фестиваль «Черемош-Фест», аби привернути увагу до збереження Черемошу у його природному вигляді через надання йому охоронного статусу.
«Якщо тут не буде труб, з'явиться турист, що дасть можливість заробити місцевим мешканцям. Адже кожен турист залишає тут свої гроші. Тобто тут або буде турист, або це нещастя», — стверджує організатор фестивалю Андрій Мельничук, показуючи на металеву купу труб на березі Білого Черемошу.
Рівно рік тому громада села Розтоки на Косівщині нібито дозволила будівництво міні-гідроелектростанції. Тоді переконували селян, що до них іде велике благо, а ще обіцяли чималий соцпакет: гроші до бюджету, ремонт церкви. Але люди поступово зрозуміли, що не готові обміняти на ці вигоди свою річку. Питання застрягло на рівні Києва, бо саме у його компетенції було надавати дозвіл на ділянки, що містяться одночасно в кількох реґіонах (у цьому випадку Івано-Франківська і Чернівецька області). Буковинці, до речі, виступили різко проти, але в Розтоках вже встигли викопати дериваційний канал, який, найпевніше, так там і залишиться.
У листопаді 2015 року Івано-Франківський господарський суд ухвалив рішення, за яким відмовив Карпатському національному природному парку (НПП) у поверненні з чужого володіння земельної ділянки площею 0,476 га, призначеної для будівництва та обслуговування міні-гідроелектростанції у верхів'ях річки Прут.
Так наразі завершилася боротьба громади селища Ворохта проти будівництва ГЕС на Пруті, яку вона веде з 2013 року. Ще у 2008 році Ворохтянська селищна рада передала цю земельну ділянку, попри її приналежність до Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП, тобто за межами земель тієї селищної ради, на 49 років в оренду приватному підприємцю. Рішення оскаржили Карпатський національний природний парк та Прокуратура. Та суд вирішив застосувати положення про строки позовної давності й відмовив позивачам.
На підтримку місцевих громад та на захист довкілля виступили також Всесвітній фонд дикої природи WWF та українська громадська екологічна організація «Екосфера». Збурив екологів ще один амбітний намір ПАТ «Укргідроенерго» — збудувати каскад із шести ГЕС на верхньому Дністрі.
Протест проти міні-ГЕС. Фото — «Радіо свобода»
«Знищити Дністер, унікальний для усієї Європи НПП "Дністровський каньйон" з усім його біологічним та ландшафтним різноманіттям, можливість розвитку туризму в цьому реґіоні і заради будівництва каскаду шести ГЕС, які ніколи за нинішньої водності не дадуть проектованих сотень МВт годин електроенергії.
Вже сьогодні рівень води у Дністрі впав на 4 м, і це критично для існуючої Дністровської ГЕС, яка у 2015 році була на межі зупинки. Нахабне "Укргідроенерго" за рахунок каскаду нових ГЕС планує перетворити цю унікальну річку на систему водосховищ, як це у радянські часи зробили з Дніпром. Авжеж, водосховищами управляти значно простіше, то акумулюючи воду, то випускаючи. Знищення вільнотекучої річки Дністер та капітальні інвестиції плануються заради примарної вигоди», — повідомляється на сайті «Екосфери».
Як вже повідомляв «Z», у грудні 2015 року Івано-Франківська обласна рада ухвалила рішення про заборону розміщення об'єктів електроенергетики (гідроелектростанцій) вздовж ріки Дністер і рекомендувала усім органам місцевого самоврядування Карпатського реґіону утриматися від надання дозволів на всій території, підпорядкованій обласній раді.
А вже цього року (28 січня) відбулося засідання Громадської ради при Держводаґенції у Києві, де стояло питання про необхідність оцінки сучасного технічого гедропотенціалу малих річок у Карпатах, адже усі проектні потужності МГЕС базуються на даних 90-х років минулого століття, а водність річок відтоді суттєво зменшилась.
Наприклад, станом на 2010 рік, за сталого споживання електроенергії (до 2 млрд. кВт*год.), Закарпатська область генерувала 8% від потреби (дані Закарпатобленерго). До 2014 року в області з'явилися ще дві МГЕС (Шипіт МГЕС-1 і Шипіт МГЕС-2) і три СЕС, загальною потужністю до 20 МВт. Однак у 2014 році область сама себе забезпечила електроенергією лише на 7 %. У 2015 році усі нові МГЕСи сумарно працювали не більш як півроку.
15.02.2016