Що було безпосередною причиною димісії бувшого міністра фінансів д-ра Дунаєвского, доси ще не звістно. Знає ся лиш тілько, що на послїдній радї міністрів перед розвязанєм ради державної настало межи д-ром Дунаєвским а ґр. Таффим якесь непорозумінє що-до дальшого поступованя кабінету, що д-р Дунаєвскій був инших поглядів як ґр. Таффе і що остаточно сей послїдний рішив справу в некористь Дунаєвского. Тепер же показує ся, що бувшій міністер фінансів війшов в конфлікт ще і з другим міністром і то з міністром краяном, по котрім міг найменше сподївати ся, що той стане єму на перешкодї. В справі сїй одержав Czas дуже цїкаву кореспонденцію з Відня, котру, як з сего взгляду так і зі взгляду на поміщену в нїй характеристику теперішного міністра фінансів д-ра Штайнбаха та ще і деякі другі в нїй замітки годить ся дословно занотувати. Віденьскій кореспондент Czas-y пише:
"Кабінет ґр. Таффого єсть знов в комплетї. В кругах, звичайно добре поинформованих, говорять, що д-р Штайнбах мабуть не довго удержить ся на становищи міністра фінансів і що єму буде повірена инша тека в кабінетї, відповіднїйша для єго фахових відомостей. В дальших комбінаціях не суть виключені також ще деякі зміни, залежачі передивсїм від поступованя умірених елементів лївицї. Припускають також можливе доповненє міністерства через утворенє нового віддїлу для комунікацій публичних. В виду того, що будуча більшість без "кола" польского єсть неможлива, подумав ґр. Таффе мабуть і о тім, щоби в кабінетї також і по уступленю д-ра Дунаєвского окремою текою завідував Поляк. Належить ся то поважній репрезентації так великого краю коронного.
"П. Дунаєвскій уступив з всякою честію, а без сумнїву може цїлий край бути гордим з того мужа державного, котрий очевидно стояв непохитно при автономічно-консервативній проґрамі, а вірний засадам політичним, исповіданим так довгій період часу своєї дїяльности публичної, не хотїв хоч-би лиш легко нагнути ся до инших стремлень і зворотів. Нема сумнїву, що на радї кабінетовій бороли ся з собою мнїня, зарисовували ся різницї поглядів як що-до самої конечности розвязаня ради державної, так особливо що-до тексту оголошеного відтак в Wiener Ztg. коментаря, а того самого дня, в котрім коментар віддано до друку, внїс д-р Дунаєвскій свою ди місію. Трудно однакож увірити упорно удержуючим ся в поважних кругах поголоскам, що д-р Дунаєвскій підчас розправ на радї міністрів в справі засадничій а також в рішаючім голосованю не дізнав підпори з тої сторони, котра немов то з уряду має обовязок боронити проґрами і системи, найбільше відповідаючої интересам краю і згідної з провідними засадами нашої делеґації. Не сумнїваю ся, що річ та вияснить ся незадовго і що дана буде нагода належного оцїненя різнородних впливів, аспірацій, заходів а може і деяких комеражів та неохоти, котрі зазначили ся в тій послїдній так доносимій для краю крізї. До ряду таких комеражів хотїли би ми зачислити також і кружачу тут поголоску: будьто би серед дискусії, що вела ся перед крізою, відозвав ся голос, завіряючій на власну одвічальність, що Поляки дадуть ся наклонити до підпираня кождого правительства, хоч-би опираючого ся на лївици. Коли-б та поголоска була автентичною, то треба остерегти, що той голос занадто різіковний, може дізнати діймаючого заводу.
"Новий міністер фінансів, д-р Штайнбах, звістний добре польским послам особливо тим, що в комісіях палати послів мали нагоду зійти ся з ним нераз при нарадах над важними предложенями правительственними в справах права цивільного і законодавства соціяльного. Д-р Штайнбах був не лиш представителем правительства в комісіях і повній палатї, але також автором переважного числа тих проєктів і длятого уважано єго повагою в справах, котрих фахово боронив в имени правительства. Що-до єго переконань політичних, можу вас завірити, що новий міністер єсть передовсїм урядником, як то він також зазначив в своїй промові, витаючи урядників міністерства фінансів.
Будучи нїмецкої народности з виразною одтїнею льокального віденьского патріотизму стоїть д-р Штайнбах зовсїм природно близше до лївицї, як до славяньскої правицї, однакож можу рішучо сказати, що він не лиш не мав до Поляків упереджень і неприхильности, але в кількох важнїйших справах заявив ся для Галичини прихильним. Від ліберальної лївицї дїлять єго засади і переконаня в справах суспільно-економічних. Будучи вже високим урядником міністерским признавав ся д-р Штайнбах словом і письмом голосно до засад т. зв. соціяльної реформи в напрямі зменшеня переваги движимого капіталу. Тогди то читали ми нераз в нїмецко-ліберальних часописях, як н. пр. в N. fr. Presse пристрастні напасти на него і заїлі критики, але то не стоїть на перешкодї тим самим часописям хвалити єго нинї яко знаменитого правника і економіста для того, що він єсть наслїдником д-ра Дунаєвского.
Dziennik Polski розбираючи повисшу допись Сzas-y в статьї під заголовком: "Тайни міністрів" пише:
"Зараз по оголошеню патенту, розвязуючого раду державну, подали ческі часописи хід дискусій — як нинї показує ся дуже автентичний. Тогди вже говорено собі досить голосно, що опозицію Дунаєвского против розвязаня ради державної і урядового коментаря, заповідаючого нову більшість не підпер міністер для Галичини Залескій, котрий крім того мав сказати, "що Поляки дадуть ся наклонити підпирати кожде правительство, хоч би і таке, що опиралось би переважно на лївици." Поголоска та набирає значіня в виду дуже характеристичної віденьскої кореспонденції Czas-у, котрий мабуть мусїв знайти причини до єї занотованя. Звучить она досить містично і таємничо, але тому і не менше виразно." Dziennik Polski наводить відтак найважнїйшій уступ з повисшої кореспонденції а відтак додає від себе:
"І ми мали би охоту довідатись в сїй справі чогось певного, однакож на всякій случай варто би розслїдити, чи слова о тій за надто великій услужности Поляків вийшли дїйстно з уст п. Залеского. Czas каже, що таке заявленє було би трохи за різіковне — ми же скажемо, що цїлий край чув би ся тогди спонуканим доказати, що нїкому не вільно в єго имени робити того рода обидних для краю приречень, а вже найменше вільно тому, котрий має в кождім напрямі боронити интереси і достоїньство краю."
[Дѣло]
12.02.1891