Забудьте торг життя на мить

Забудьте торг життя на мить,

Втишіться, Господь з вами,

Чи чуєте?... Вона летить

Надземними шляхами!

Вона, колядка...

Боже мій,

Спішіться, сестро, брате,

Назустріч гості дорогій

Йдіть і ведіть до хати!

І посадіть і, де святі

Сідають, на покуті,

Вона ж несе вам золоті

Лєґенди незабуті.

І, як вечеру раз у рік

Так тихо споживали,

Немов це був не борщ, а лік

І чари, а не страви.

Лєґенди, як то були

Дітьми у рідній хаті

До свят-вечері за столом

Сідали брат при браті,

Як батько просфору ломив

І з мамою, з сестрою

Ділився й стіл благословив

Хазяйською рукою.

А житний сніп стояв в куті

І кивав колосками,

Крізь вікна зорі золоті

Шептали: "Господь з вами!"

Здавалося... Та що слова!

Вони лиш примар того,

Що чує серце й голова

В час вечора святого.

Глядім в лєґенду золоту,

Що йде до нас з просторів

Й добудьмо з неї силу ту,

Що горе перетворить.

[Краківські вісті]