внадився сніг у мій дворик
вгніздився на кущ малини
убрався у шати й корони
– словами моїми –
я можу його струсити
з куща – можу стати на груди
голодних більше – ніж ситих
– що мені буде? –
а будуть пагорб і схили
і білий папір мовчання
Босх на обкладинці «Схими»
Бог всепрощання
й між снігопадом і снігом
поміж життям і смертю
кожному із нас тихо
в цих снігових концертах
кожному із нас вічно
якщо залишитися вдома
мруґає жовте вічко
схоже на жовту солому
бо залишивши з речень
сніг на кущах як сиріт:
дах тобі впав на плечі
ангелом семикрилим
його так важко піднести
і неможливо струсити
падає сніг нечасто
можна з тим якось жити
Знимка Віктора Феськова, 1982
30.01.2016