кожного січня – одне й те саме
– зелені дрозди й пурпурові –
прирікають троянду на смерть
випиваючи з неї клейкий мед
з її тіла і крові
приймаючи їх причасників і убивць
показуючи це мені – поету
шепочеш тихо на вухо: корись
кожна троянда зісохне колись
можливо у середу
якщо знати сади медоносних троянд
тобто ключ із замком у дверях
то нехай буде воля Твоя
я б дроздам і трояндам сприяв
я б троянду садив на папері
для троянди – єдиний над нею монарх
у дроздів – він також єдиний
і пелюстку троянди тримає зима
у пташиних примерзлих дзьобах
і витягує з неї силу
у внутрішнім дворику троянд моїх
і моїх дроздів і віршів зимових
я зібрав би усіх усіх
хто в повітряні ями приліг
у теплі пурпуровім
хто розуміє життя у троянді
і дроздів які прокльовують її смерть
і поета який з ними на чатах
який не знає з чого почати
одне й те саме
16.01.2016