Троянда

кожного січня – одне й те саме

– зелені дрозди й пурпурові –

прирікають троянду на смерть

випиваючи з неї клейкий мед

з її тіла і крові

приймаючи їх причасників і убивць

показуючи це мені – поету

шепочеш тихо на вухо: корись

кожна троянда зісохне колись

можливо у середу

якщо знати сади медоносних троянд

тобто ключ із замком у дверях

то нехай буде воля Твоя

я б дроздам і трояндам сприяв

я б троянду садив на папері

для троянди – єдиний над нею монарх

у дроздів – він також єдиний

і пелюстку троянди тримає зима

у пташиних примерзлих дзьобах

і витягує з неї силу

у внутрішнім дворику троянд моїх

і моїх дроздів і віршів зимових

я зібрав би усіх усіх

хто в повітряні ями приліг

у теплі пурпуровім

хто розуміє життя у троянді

і дроздів які прокльовують її смерть

і поета який з ними на чатах

який не знає з чого почати

одне й те саме