Міську владу обласного центру розриває протистояння депутатського корпусу і міського голови. Жертвою цього протистояння вже став виконавчий комітет, колишній склад якого відправили у відставку, а нового ніяк не призначать. Як наслідок, політична конфронтація неґативно відбивається на міській господарці й на житті громади.
Міський голова і його «почет»
Івано-франківський міськвиконком повноцінно не працює. Депутати ще перед Новим роком відправили всіх його членів у відставку, а новий склад досі не затвердили. Ця ситуація є наслідком протистояння міського голови Віктора Анушкевичуса «більшості» в міській раді. Спершу депутати показали меру «хто в хаті господар» і залишили його без виконавчого органу. Тепер міський голова вирішив продемонструвати принциповість, а тому не квапиться подавати на сесію кандидатури нових членів виконкому. По суті, боротьба, що триває нині у міській владі, є протистоянням двох мерів: колишнього, Зіновія Шкутяка, і чинного, Віктора Анушкевичуса. Перший керував містом два терміни — від 1998 до 2006 року. Другий став міським головою у 2006 році й теж відбуває другий термін. Раніше Анушкевичус мав сформовану певну ситуативну більшість з представниками БЮТу. Тепер її немає, і єдине, що залишається, так це пробувати балансувати між інтересами різних політичних сил. У «нашоукраїнця» Шкутяка нині є вплив і на фракцію «Свободи», і на «Нашу Україну» та частину УДАРу.
Політолог Володимир Джигіта в коментарі «Z» пояснив цю ситуацію так: «Найбільшою проблемою є те, що кожен хоче просунути в міськвиконком побільше своїх представників, тому і не можуть ніяк між собою домовитися. Загалом, протистояння мера та більшості міськради є природнім. Оскільки вони належать до різних політичних сил. Якби "свободівська" більшість мала свого мера, то зникло би й питання протистоянь. "Свобода" розставила практично на всіх керівних посадах своїх людей, що ускладнює міському голові виконання обов’язків. Але Анушкевичус людина загартована, і так легко не здається. Час від часу він теж показує свою силу. Домовленості в такій ситуації досягти досить важко, а тому гальмується процес розвитку міста, страждає громада».
Причину затримки з затвердженням нового складу міськвиконкому «Z» прокоментував і лідер фракції УДАР-Громадський форум Юрій Соловей: «Досі не змогли до кінця узгодити кандидатури членів міськвиконкому. Я особисто вважаю, що заступниками міського голови повинні бути його люди, з якими меру буде комфортно працювати і за роботу яких він буде нести відповідальність. А члени виконкому, що працюють не на зарплаті, а на громадських засадах, мають бути від політичних партій, відповідно до їх представництва у міській раді. Треба домовлятися, знаходити шляхи примирення. На наступній сесії я буду піднімати питання затвердження складу виконкому. А то через цю постійну боротьбу за вплив, за фінансові ресурси, за кадрові питання люди вже майже три місяці знаходяться у підвішеному стані, не знаючи, чи будуть вони далі працювати, чи ні. Безумовно, це впливає і на результат роботи виконавчого комітету».
Протягом першої каденції Анушкевичуса змінилися два склади міськвиконкому, але загальна його кількість була однакова — 10 осіб. Під час другого терміну міський голова розширив виконком до 18 осіб. Хоч нині виконує свої обов’язки лише 17 членів. Директор Департаменту містобудування, Олег Гаркот, якого зараз судять за хабар, подав у відставку зі своєї посади. Паралельно він у загадковий спосіб зник зі списку членів виконкому на офіційному сайті міста. Чому так сталося, «Z» не зміг пояснити ані керуючий справами виконкому Андрій Лис, ані секретар міськради Микола Вітенко. Зокрема, Андрій Лис зазначив, що «де-юре Гаркот є членом виконкому, але засідання не відвідує. Крім того, виконком розпущений і зараз триває процес формування нового». Микола Вітенко зізнався, що для нього так само є секретом, чому Гаркота немає у списку членів міськвиконкому: «Він є членом міського виконкому на громадських засадах, а не по посаді. Тому його звільнення з посади не мало б привести до виключення з міськвиконкому».
Якщо не враховувати мерівських представників виконкому, яких є близько третини, то сьогоднішній його склад віддзеркалює структуру міської ради. Як зазначив у коментарі «Z» член виконкому за першої каденції чинного мера Віктор Кімакович: «Цей виконком можна вважати сценою для політичних ігрищ, без виразної більшості, де все вирішують кулуарні домовленості та закулісні діалоги. Анушкевичус таким складом виконкому підтвердив свою політичну азартність. Замість того, щоб призначити дієвий склад управлінців-професіоналів, він привніс в цей орган виконавчої влади політичну складову, до того ж обтяживши його роботу великою кількістю членів».
Лави «Свободи» рідшають
"Свободівці" мають у раді більшість (33 депутати), якої цілком достатньо для прийняття рішень (потрібно 31 голос), але недостатньо для подолання вето міського голови (необхідно 41 голос). Тому час до часу “Свобода” таки потребує підтримки інших фракцій. Частіше співпрацює із «Батьківщиною» (5 депутатів), ситуативно «свободівців» своїми голосами підтримує і “Фронт змін” (9 обранців). Сукупної кількості голосів може вистачити для подолання вета міського голови. Так, наприклад, сталося і у випадку відправки у відставку останнього складу міськвиконкому. Мер наклав вето на це рішення, але сесія це вето подолала.
Кількісний склад депутатського корпусу виглядає так: ВО «Свобода» — 33 депутати, «Фронт змін» — 9, УДАР — 6, «Батьківщина» — 5, Партія реґіонів — 4, «Наша Україна» — 2. За результатами виборів у 2010 році до ради пройшли двоє «ударівців», троє депутатів з «Третьої сили» та один депутат зі «Собору». Згодом депутати «Третьої сили» і «Собору» перейшли в УДАР, внаслідок чого ця політична сила й отримала 6 депутатів. Попри те, що депутатський корпус міськради складається з 60 депутатів, насправді їх є лише 59. Така ситуація склалась через те, що ВО «Свобода» не розраховувала аж на такий успіх. Партія виборола мандатів рівно на один більше, ніж налічувалося кандидатів у депутати в її списку. Тоді, у 2010 році, відразу після виборів місце «Свободи» відсудила собі партія «Третя сила». Арґументом став найбільший дробовий залишок у відсотковому відображенні результатів виборів (ч. 6-7 ст. 77 чинного закону про місцеві вибори).
Питання тоді виникло спірне. Згідно закону кількість депутатів певної політсили, що брала участь у виборах, дорівнює цілій частині числа, отриманого в результаті ділення кількості голосів, поданих за політсилу, на виборчу квоту. Виборча квота – це кількість голосів виборців, необхідна для отримання одного мандата. Формула її обчислення теж встановлена законом. Дробові залишки від такого ділення враховуються при розподілі решти депутатських мандатів, що залишилися нерозподіленими. Та політсила, яка має найбільший дробовий залишок, отримує додатковий мандат. Такий розподіл відбувається доти, поки усі мандати не будуть зайняті.
Саме цю статтю Закону взяли на озброєння представники “Третьої сили”. Але ТВК вирішила залишити у міській раді 59 депутатів, оскільки мандат не був нерозподіленим – він чітко належав “Свободі”. “Третя сила” подала скаргу до суду й Івано-Франківський окружний адміністративний суд виніс постанову, яка зобов'язала ТВК провести розподіл нерозподіленого депутатського мандата відповідно до ст.77 Закону України про вибори. Територіальна виборча комісія до рішення суду не прислухалася, опираючись на роз’яснення ЦВК. У ньому йшлося, що у разі закінчення списку партії, мандат залишається вільним до наступних виборів. Члени ТВК подали апеляцію до Львівського апеляційного суду. Але суд закрив провадження як “помилково відкрите”, пояснивши, що апеляційна скарга була подана юридично неправильно. Зауважимо, що рішення цієї інстанції оскарженню не підлягає. Отож, в силі залишилась постанова Івано-Франківського суду і «Третя сила” отримала додатковий мандат. До ради ввійшов кандидат від політсили під №3, відомий в Івано-Франківську забудовник Роман Тимків.
А за результатами останніх виборів народних депутатів 2012 року, до ВРУ потрапив депутат міської ради, «свободівець» Руслан Марцінків. Оскільки «Свобода» не має ким його замінити, то в міський раді знову стало на одного депутата менше від потрібної кількості. Якщо екстраполювати сьогоднішню ситуацію на ту, що склалася відразу після виборів, за це місце могла б поборотися «Наша Україна», яка за величиною дробового залишку є наступною після «Третьої сили». Зараз у міськраді є два депутати від «НУ» — Володимир Балагура та Олег Коржак. Наступною за списком йде Людмила Андріїшин, головний лікар івано-франківського обласного госпісу. А для «Свободи» ситуація склалася безвихідна. Кожен їхній списковий депутат — «на вагу золота», бо незамінний в прямому значенні цього слова. Невизначеною залишається й доля ще одного «свободівця», Володимира Колковського, замішаного в корупційному скандалі. Цей депутат-мажоритарник наразі затриманий у Хорватії і чекає на екстрадицію. «Свободівці» хотіли позбавити Колковського мандату, але ТВК не дала руху цій ініціативі. «Свого часу депутати висунули пропозицію про проведення дочасних виборів на окрузі, в якому здобув перемогу Колковський. Але ТВК дочасних виборів не оголосила і питання зависло в повітрі», — розповів «Z» секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко.
Таким чином "Свобода", попри відсутність одного обранця (для зайвого мандата) та фізичну відсутність Колковського, усе ще зберігає більшість (32 голоси), якою може одноосібно приймати рішення. Окрім того, з семи постійних та однієї тимчасової комісій у шістьох головами є «свободівці». Причому це ключові для життєдіяльності міста комісії, такі як бюджетна, земельна, приватизації комунальної власності та проведення тендерів. Чинний міський голова, якому протистоїть «Свобода», взагалі не має офіційного представництва в раді. Його рідна партія (УНП) не подолала 3% бар’єру й опинилася першою серед тих, які не пройшли до ради.
Молодий та перспективний секретар
Обтяжує становище міського голови ще й пост секретаря івано-франківської міськради, який належить тим-таки соратникам Олега Тягнибока. Після виборів до парламенту 2012 року, тодішній секретар, «свободівець» Руслан Марцінків став народним депутатом. Але цей результат був прогнозований, тому на посаду планували висунути голову бюджетної комісії та голову фракції ВО «Свобода» у міській раді Романа Онуфріїва. Утім, найімовірніше, з огляду на корупційний скандал, фіґурантом якого він мимоволі став (той самий скандал, у якому замішаний Колковський і Гаркот), кандидатуру Онуфріїва вирішили не пропонувати. Натомість запропонували іншого депутата міськради — «свободівця» Миколу Вітенка. На таємному голосуванні його підтримали 42 народні обранці з-поміж 59. Подейкують, що зняти кандидатуру Онуфріїва сказав лідер партії Олег Тягнибок. У міській раді, як загалом і в об’єднанні «Свобода», діє чітке правило підпорядкування наказам керівництва. Це стосується й до всіх голосувань. Тож депутати-«свободівці» в міськраді одностайно підтримали кандидатуру Вітенка на посаду секретаря. Окрім однопартійців Миколу Вітенка підтримали і 10 депутатів з інших фракцій. Хто саме через формат голосування сказати важко.
Молодий депутат, 1984 року народження, на час обрання секретарем працював заступником директора в комунальній структурі «Єдиний розрахунковий центр», яку тісно пов’язують з панівною в міськраді партією «Свобода». Вітенко залишається «темною конячкою», до поведінки якої ще придивляються і журналісти, і колеґи. Фактично нині він друга після мера людина в місті. Коли секретарем мав стати Онуфріїв, це виглядало цілком логічно з огляду на приготування до виборів міського голови. Активний політичний діяч, керівник найбільшої друкарні Івано-Франківська «Місто НВ» Роман Онуфріїв був прохідним кандидатом. А тепер місце секретаря віддали Вітенку, а отже, і шанс стати наступним мером, очевидно, також отримає саме він.
29.03.2013