Багато недостовірних цитат являють собою шліфування нащадками того, що насправді було сказане
Це частина кожної різдвяної вікторини: раунд «хто це сказав?», в якому від учасників вимагається назвати авторів відомих цитат. Але хто цього не говорив? «Зіграй ще раз, Семе» [“Play it again, Sam“] – вважається, що ці слова зробили Гамфрі Богарта знаменитим, але його персонаж у «Касабланці» насправді ніколи їх не говорив. Це найбільш пам’ятний момент у фільмі, але в сценарії його ніде нема.
Багато недостовірних цитат, як-от ця, являють собою шліфування нащадками того, що насправді було сказане. Якби сценаристи «Warner Brothers» могли перемотати час назад, вони би неодмінно змусили Богарта промовити фантомні слова, що їх покоління кіноглядачів, як вони вважають, чули з його вуст.
L’esprit d’escalier (з фр. – дотеп на сходах) – це блискуче або уїдливе зауваження, яке ми би зробили, якби воно спало нам на думку тоді, і легко – і може, безпечно – переконати себе, що ці слова і справді були вимовлені.
Ісаак Ньютон, зазнавши тяжких фінансових збитків у «бульбашці» Компанії Південних морів, не говорив: «Я можу спрогнозувати рух небесних тіл, але не божевілля натовпу» [“I can predict the movement of heavenly bodies but not the madness of crowds”]. Та у зв’язку з цим він замислювався над відмінностями між фізикою і психологією.
Втім, інколи нащадки змінюють значення цитат. Як відомо, Гартлі Шоукросс, генеральний аторней в уряді лейбористів, які несподівано здобули велику перемогу в 1945 р., проголосив: “We are the masters now!” [«Тепер ми майстри-господарі-переможці!»] От тільки він цього не говорив. Насправді він сказав: “We are the masters at the moment.” [«На даний момент ми майстри-господарі-переможці»]. Це лінгвістичний нюанс, який передає цілком інше враження.
Зазвичай неможливо бути певним, що хтось ніколи не казав того, що йому посмертно приписують. Персонаж Богарта Рік є рідкісним винятком: його вигадане життя тривало лише 90 хвилин, і ми знаємо кожне слово, яке він промовив впродовж нього.
Наразі ніхто не виявив джерело слів, які приписують колезі Шоукросса і засновнику Британської національної системи охорона здоров’я Анейрину Бевану: «Звук ноцника, що впав у Тредегарському шпиталі, відіб’ється луною у Вестмінстерському палаці». [“The sound of a dropped bedpan in Tredegar Hospital will reverberate round the Palace of Westminster.”]
Та в цьому зауваженні коротко викладено проблему узгодження центрального управління з контролем дій окремого користувача: питання, яке відтоді мучило охорону здоров’я. Ці слова достовірно передають тон валлійської риторики Бевана. Можливо, він справді їх сказав. Чи вони є вигадкою якогось підступного критика?
Інколи нащадки забувають контекст. Адам Сміт описав, як торговцем може «керувати невидима рука, яка сприяє результату, який не входив в його наміри» [ “led by an invisible hand to promote an end which was no part of his intention”]. Але це зауваження не було панегіриком необмеженій вільній торгівлі, який йому приписують сучасні лібертаріанці.
Насправді, Сміт пояснював, що протекціонізм часто був непотрібним, тому що споживачі і торговці дуже часто воліли радше купувати товари, створені у них на батьківщині, аніж імпортувати їх.
Джон Мейнард Кейнс був таким красномовним, володів такими великими знаннями та інтелектом, що є рясним джерелом недостовірних цитат. Його знамените «коли факти змінюються, я змінюю свою думку. А ви що робите, сер?» [ “when the facts change I change my mind. What do you do, sir?”] здобуло широке розповсюдження, хоча це не надто глибока думка. «Ринки можуть залишатися ірраціональними довше, ніж ви залишатиметеся платоспроможними» [“Markets can stay wrong for longer than you can stay solvent”] є більш тонкою. Але ніхто не вказав при якій оказії Кейнс висловив ці думки.
І не існує доказів, що Альберт Ейнштейн назвав складні відсотки «найпотужнішою силою у всесвіті». Бо й справді, здається маловірогідним, що він це сказав. Як і в Ньютона, його вміння поводитися з грішми були значно гіршими, ніж його здібності фізика, і почасти через його складне особисте життя його фінанси ніколи не мали можливості здобути вигоду зі складних відсотків. Утім, Гете і справді написав (десь за століття до того, як Ейнштейн записав математичні рівняння, які значною мірою пояснюють те, що відбувається у всесвіті), що «подвійна бухгалтерія є одним з найпрекрасніших винаходів людського розуму».
Та все-таки насправді не має значення, чи вказані історичні фігури говорили ці речі чи ні, хоча чудовий сайт Quote Investigator розшукує оригінальні версії багатьох часто цитованих афоризмів. Запитав перед смертю король Георг V «Як там імперія?» [“How is the Empire?”], як повідомив його особистий секретар, чи його останніми словами були «бісів Богнор» [“Bugger Bognor”], яким віддає перевагу масова культура?
Навіть якщо останні слова Кейнса не були наріканням на те, що він «не випив достатньо шампанського», ця історія розповідає нам щось правдиве про цього чоловіка.
Добре підібрані фрази стають відомими не через достоїнство їхнього походження, а через те, що вони (правильно процитовані) задовольняють вимоги Александера Поупа: «Про що часто думалося, але ніколи так добре не висловлювалося» [“What oft was thought, but ne’er so well express’d”].
John Kay
Apt misquotation can reveal the greater truth
Financial Times, 30.12.2015
Зреферувала Галина Грабовська
04.01.2016