Маленькій довг маємо ще сплатити дирекції нашого народного театру. Через два місяцї гостив сей театр у нашім Львові, а товариству рускому дана була нагода не лише провести любо не один вечір, але і познакомитись як з розвоєм літератури нашої драматичної, так і з успіхами сил наших драматичних та співочих.
З драматів виставлено "Ярополка" К. Устіяновича, "Глитая" Кропивницкого, "Довбуша" Стечиньского, штуки давнїйше вже грані. Новостію були: оріґінальна драматична картина Бораковского "З моря житейского", драма Старицкого "Не судилось" і драма Вільбранда (в перекладї рускім) "Донька Фабриції". З давнїйших комедій виставлено не без гумору фарсу "Пошились в дурнї", Данила Млаки "Мандатора" і "Молоду з Босни", відтак комедію Балуцкого "Свояки" (в перекладї д-ра Олесницкого) і "Дївчину з чужини" (з нїмецкого, в перекладї Олесницкого) в-перве. В репертоар о закрою оперетковім війшла "Наталка Полтавка" Котляревского, "Запорожець за Дунаєм" Артимовского, "Чорноморцї" Кухаренка з музикою Лисенка і "Підгіряне" Гушалевича з музикою Вербицкого (образ народний з співами), відтак "Мікадо" (в удачнім перекладї д-ра Олесницкого). По всїм тім виставлено ще два рази оперу Лисенка "Різдвяну ніч".
Вже з того зіставленя видко, що література наша драматична не стоїть на місци, а двигаєсь поволи в перед. І драма Старицкого зробила ефект, і подобалась картина драматична Бораковского "З моря житейского", річ вправдї більше наскіцована, як переведена, але удатна і не без таланту написана. О скілько нам звістно, то дирекція театру нашого лише за-для технічних трудностей в недостатку часу до підготовленя не виставила у Львові Янчука "Вихованця" і "Пилипа Музику". Але на кождий случай засобилась она до Львова чотирма новими творами, на сей раз виключно творами писателїв україньских. Поодинокі ті штуки оцїнено в своїм часї, а критика виказала, що всї они мають право удержатись на нашій сценї. Надїятись також, що як "Бесїда Руска" на сей рік розпише конкурси на нові драматичні штуки, рух літературний може і у нас збільшить ся. На тепер похвально, що не було бодай застої на сїм поли, і в тім вже лежить якійсь поступ.
Репертоар наш збільшив ся і удачними перекладами. Може бути, що "Дївчина з чужини" не належить до добірливих штук і гумором нїмецким мало промовляє до душі рускої, але за те "Свояки" Балуцкого суть знамениті і "Донька Фабриція" штука скінчена. Передне місце межи перекладами заняв "Мікадо". А на cїм місци можемо сміло піднести, що дирекція до виставленя сеї оперетки приложила дуже богато старанности, так що "Мікадо" рускій міг був сміло показатись на всякій більшій сценї. Замітне й то, що дирекція і при виставленю других наших оріґінальних опереток подбала щиро о елєґанцію і точність в продукції, за що їй складаємо щиру подяку.
Однакож кульмінаційною точкою виступів трупи нашої у Львові була "Різдвяна ніч". Дирекція не жалувала нї коштів, нї трудів, щоби оперу сю виставити достойно і відповідно славі, яку она собі нажила на Українї. Се був рішучій крок на перед в розвою нашої сцени, а не можна не сказати, щоб персонал співочій театру нашого не вивязав ся з трудної задачі похвально.
Що-до сил артистичних, то давні сили не втратили на своїй щиро заслуженій славі артистичній, а нові підховались красно. Побіч панї Биберовичевої в драматичних ролях виробилась хорошо панї Кирницка і приміром сказавши в драмі "З моря житейского" розвинула дуже красно свій талант до роль траґічних. Панї Осиповичева була в ролях жіночих (именно в комедіях) як давнїйше так і тепер знаменитою. Панї Стечиньска ролї матерей (в штуках народних) віддавала завсїгди з добрим розумінєм. і другі панї прикладають ся щиро до працї сценічної. В ролях мужеских вела перед пп. Стечиньскій та Ольшаньскій. Талант их показав ся дуже всесторонним, а труд их вінчав cя завсїгди добрим успіхом. П. Ґембицкій вистерігав ся вже надмірного патосу і деклямації. Дїйстним артистом в ролях траґічних представив ся п. Плошевскій, именно в "Доньцї Фабриція". П. Янович в ролях молодих парубків був завсїгди добрим, а з ним в серіозних на-взаводи ишов завсїгди п. Клїшевскій. Сей послїдний відзначав ся при тім у всїх сальонових штуках, а з малої ролї в "Різдвяній ночи" вивязав ся зoвсїм гладко, а навіть елеґантно. П. Кирницкій явив ся дїйcтним талантом в ролях так званої низшої коміки, а про других панів скажемо взагалї, що і их труд заслугував собі повсюди на признанє. Видко з того, що персонал наш артистичний з любовію і посвященєм відносить ся до сцени рускої.
Слабше вже єсть обсаджена наша опера і оперетка. Крім панї Клїшевскої і п. Ольшаньского, о других лицях персоналу співочого не можна совістно сказати, щоб они розпоряджали добрими і хорошими голосами. Оперетка наша бідує ще завсїгди не посїдаючи анї здецидованого барітона, ні баса. Не можемо однакож сказати, щоб і на тім поли в порівнаню з давнїйшими часами не було поступу. П. Янович, панї Стечиньска, Кирницка, панна Радкевичівна, панї Романовска та Курманович і Парадюк вивязувались в хоральних виступах совістно з задач своїх, але гладкости потрібної ми ще не могли повсюди добачити. На тім поли потрібно ще досить реформи. Наша сцена повинна в даних обставинах більшу вагу прикладати до музики. Музика — то друга душа Русина. А як би добре пошукати, то крім панни Долистівної (доброго набутку) найшлись би і другі сили співочі, так вельми потрібні до ансамблїв. Недостаток нинїшний покриває вправдї знаменито панї Клїшевска, але побіч п. Ольшаньского в персоналї мужескім нема сил співочих таких, які би ми радї бачити на сценї рускій.
Мимо того однакож не можемо дирекції театру нашого відказати тих похвал, на які она заслугує. Порівнавши нинїшну трупу з давнїйшими, бачимо величезну різницю, великій поступ!
[Дѣло]
01.01.1891