це дрантиливе життя і з дощами Різдво
я зустріну з тобою – тобто удвох
при звізді при столі при пшениці зі слів
в домі вдягненім в хутро колючих гірлянд
у родинному колі птахів і бидлят
призабутих волхвів
але перша звізда що попроситься в дім
що зі Сходу на сходах зіб’ється з путі
що застрягне ув оці дверного замка
ти попросиш впустити: нехай увійде
бо дощить бо звізда бо веде
так як тепла рука
я – при дверях – ти кажеш: а ось при вікні
вже над домом за домом на дні
де вона? – я питаю бо дощ б’є в лице
і якщо вона в гості прийшла то чому
ми зустріли її лиш одну і саму
і не знаєм про це
важко потім в опівніч цей слід віднайти
і ховати за пазуху світло і йти
й відчувати: придавлює плечі і дах
ти питаєш: як знати ти ж двері відкрив
і чому у звізди тільки семеро крил
це ж як дар
я зустріну з тобою звізду із дощів
що торкнеться замка що порухає дім
що зачепить гірлянди що нас не мине
бо дощить бо звізда бо веде
бо записана словом – і значить про те
що тривожить мене
02.01.2016