Енерґетична мапа для сумнівного шляху

Новину про те, що Москва і Брюссель підписали «Дорожню мапу енерґетичної співпраці Росії і ЄУ до 2050 р.», якось полишили без уваги в загальному інформаційному потоці.  Європейців більше турбували кіпрські проблеми і порятунок євро, росіян — можливість скасування віз до Європи та, зрештою, той-таки Кіпр. Водночас «мапа» за певних обставин може стати документом, що визначатиме долю континенту на наступні десятиліття.

«Це символ добрих енерґетичних відносин», — прокоментував документ єврокомісар з енерґетики Ґюнтер Еттінґер.  Його стратегічна мета — до середини XXI ст. сформувати «панєвропейський енерґетичний простір» з взаємозалежною інфраструктурою і відкритими та конкурентними ринками. До 2050 року ЄУ і Росія мають зблизити енерґетичне законодавство, зістикувати енерґосистеми і ринки електроенерґії, усунути бар'єри в нафтовому секторі.

Та найоб'ємніша частина документа присвячена, звісно, торгівлі газом. Адже поки що 70% імпортного газу до Європи приходить з Росії. «Мапа», приміром, зобов’язує Брюссель інформувати Москву про зміну попиту на газ і заходи зі зниження використання вуглеводнів. Це мало б допомогти Росії уникнути вкладень в активи, які можуть стати неокупними. Росія ж, своєю чергою, зобов’язується інформувати Унію про свої довготермінові потенціали щодо газопостачання, розвиток газовидобування й інфраструктури.  

Експерти, коментуючи «Дорожню мапу енерґетичної співпраці Росії і ЄУ до 2050 р.», звертають увагу не те, що нечіткість деяких формулювань Москва може використати в обхід «Третьої європейської енерґетичної хартії».

Саме через «Хартію» енерґодіалог Росії і ЄУ зайшов свого часу в глухий кут. Один з її головних принципів полягає в наданні рівного доступу до газової інфраструктури, зокрема тієї, якою володіють «Ґазпром» і його дочірні фірми. Крім того, аби уникнути монополізації газового ринку, постачальник має або продати транспортні потужності, або передати їх в управління незалежному операторові, або ґарантувати іншим гравцям доступ до 50% потужностей.

Такий стан речей, звісно, аж ніяк не влаштовує «Ґазпром». Тому Москва домагається особливого статусу для свого газового велетня і його проектів, передовсім для «Північного потоку» з відводами NEL і OPAL і для ще не збудованого «Південного потоку».

Росія пропонувала надати обом «потокам» статус «проектів взаємного інтересу», що закріпило б за «Ґазпромом» монополію на транспортування газу. Адже в «Хартії» є такий хитрий викрут: один з її пунктів передбачає до 2020 року «забезпечити підтримку великим проектам в газовій інфраструктурі, які сторони визнають проектами взаємного інтересу».

Найбільше критики на адресу «Дорожньої мапи» прозвучало з вуст польських політиків. Так, наприклад, євродепутатка від «Громадянської платформи» Лєна Коральська-Бобінська, погоджуючись, що добрі стосунки з Росією є важливими для Унії, все ж застерігає: «Ця "Дорожня мапа" є для нас некорисною. Росія зможе її використати проти ЄУ і Польщі, бо вона є неточною й дозволяє різні інтерпретації. Зокрема, та її частина, що стосується газу, дозволить росіянам домагатися для себе спеціального трактування і дасть їм можливість іґнорувати унійне право».

А євродепутат від «Права і справедливості» Конрад Шиманський звернув увагу на те, що «мапа» не розв’язує тих енерґетичних проблем, які вже кілька років стоять між Москвою та Брюсселем. Натомість, як він каже, документ дасть Росії додаткові можливості для того, щоб «випхати Україну й Молдову з політики сусідства».

27.03.2013