Біжучі потреби.

При обговоренню організації зайнятих українських земель навели ми також розпорядок австрійської військової управи про права української мови на тих землях. При уладженню управи в українських областях прислугують українській мові такі самі права, які має польська мова в польських областях. Роблять ся заходи, щоб у зносинах з українськими сторонами вживано української мови та щоб мешканцї українських громад могли в кождім часї шукати права та знаходити його в своїй рідній українській мові перед австрійськими командами та властями. Тим самим признане вживаннє кириличної азбуки, котру в виключно польських околицях скасовано разом з уживаннєм російської мови. Загальні приписи забезпечують уживаннє української мови передусїм: 1. в публичних оповіщеннях — побіч нїмецької мови: 2. що уряди приймають письма й подання в українській мові так, як у нїмецькій; 3. що громади та громадські суди мають свободу вибрати собі мову урядовання й означити обсяг, у якім уживатиметь ся друга мова.

В останніх тижнях принесли часописи також розпорядок найвищого вожда австрійської армії, архикнязя Фридриха з 17 жовтня 1945 р. про шкільництво в зайнятих землях. Між іншим говорить ся в нїм і про права української мови в школах, а саме таке: "В округах воєнного ґенерал-ґубернаторства на схід від східньої границї округів Любартів, Люблин і Янів уживаєть ся на приказ військового ґенерал-ґубернатора українська мова як викладова в тих публичних школах, в котрих української розговірної мови вживає більшість дїтей, для яких має служити школа." Розумієть ся, що російських діялєктів не вважає розпорядок за українську мову.

Далї мова в розпорядку про права українських меншостей. На випадок, якби заведено в школї иншу викладову мову, а найдеть ся сорок дїтей, що вживають української мови, на приказ ґенерал-ґубернатора відкривають ся для них науку в українській мові. Навідворіт, де виклядовою мовою є українська мова, а найдеть ся там 40 дїтей нїмецької або польської меншости, відкриваєть ся для них науку в їх рідній мові.

Хоча на практичне переведеннє обох розпорядків треба підождати ще якийсь час, все-таки вже теоретично відбігають вони від дотеперішнього стану, що тільки державну — російську мову допускав як урядову в зносинах населення з властями тай як викладову мову місцевих шкіл.

Вітаючи сї розпорядки як деякі познаки зміни на краще, Українцї сподївають ся, що їх національні бажання не ждатимуть довго їм сповненнє. Через те, найкраще відчує населеннє, що часи поневолення минули безповоротно, а настануть часи свобідного, нїчим не погамованого розвою національного життя.

Розпорядок про українську мову в школах принесе повну користь тодї, коли ті, що будуть покликані тим зайняти ся, будуть поінформовані докладно про дотеперішній стан шкільництва та про бажання населення що до його поправи. Тому, що в зайнятих українських землях було досї шкільництво російське, повинні Українцї одержати всї школи, що були державні й усї російські школи повніші перетворити ся в українські. А що дїйсні Москалї становлять тут тільки незначний процент, не потрібно навіть учити російської мови в школах як окремого предмету науки.

Такого самого становища, як проти російської мови, вимагають обставини також супроти Поляків, бо-ж Холмщина та Волинь се українські землї.

Тому, що в зайнятих українських областях, як і загалом у цїлій Росії, досї не було нїякого українського шкільництва, треба наперід поробити приготовання до нього. Належить тут поперед усього приготованнє та сотвореннє українського учительства з тубільних учителїв. Для сеї цїли треба владити в ріжних містах Холмщини (бо Волинь поки що заблизько фронту) короткі, дво-три місячні наукові курси української граматики, лїтератури, історії, ґеоґрафії, й инших подібних наукових предметів. Нa такі курси могли-б ходити тільки вчителї (вчительки) і та вчительські кандидати з Холмщини та Волинї. По зложенню відповідного іспиту мали-б учасники право вчителювати в Холмщинї й Волинї. Вчительські сили для таких курсів треба би спровадити з Галичини, а самі курси й їх учасники дістали-б державну підмогу. Курси того роду можна б уладити навіть у Галичинї, при чім зазнайомили ся-б учасники з українським шкільництвом у Галичинї.

По містах і в національно свідомих селах треба мерщій позасновувати взірцеві народнї школи. В Холмі, Грубешові, Замостю, Володимирі Волинськім, Ковлї, Луцьку, Берестю Литовськім, Дубнї й т. д. треба відчинити українські ґімназії, хочби зразу тільки з першими клясами. Тут мусїли-б бути рівнорядні віддїли для хлопцїв і дївчат. Зразу можна-б поручити котрусь з українських ґімназій з східнїх галицьких повітів перенести до одного з перечислених міст у зайнятих землях.

Зважати треба й на те, що в Холмщинї було 255 церковних шкіл, які правдоподібно застануть ся в руках церкви й на далї. Хоч на будуче не бажаний подїл шкіл на церковні та світські, все-таки наразї потрібно, щоб унїятська церква заінтересувала ся церковними школами колишніх унїятів.

Провід над науковими курсами для вчителїв, приготований шкільних і наукових підручників, як загалом усе, що стоїть у звязку з орґанїзацією українського шкільництва на зайнятих українських землях, могли-б перейняти шкільна секція "Української культурної Ради", "Українське педаґоґічне Товариство", або й якась инша в сїй цїли сотворена орґанізація в порозумінню з "Союзом визволення України" й полїтичною репрезентацією австрійських Українців.

В звязку з народньою школою треба зорґанїзувати инші інституції для зменшення страшного анальфабетизму й темноти. Тут належить передусїм приверненнє "Просвіт" на основі їх старих статутів, а в однім із більших міст треба сотворити централю і для згаданих просвітних товариств. Як при иншій дїяльности, так і тут а конечности треба вжити галицьких Українцїв, але провід і керму належить по змозї полишити місцевим силам. Просвітну роботу треба вести скрізь рівнобіжно та в звязку з працею над економічним піднесеннєм населення. Треба поширити кооперативний рух і для коонеративних товариств утворити централю в однім з більших міст.

Одначе поперед усього потрібно негайно заложити популярну часопись. Бажана була б окрема церковна часопись для унїятів. Крім сих популярних часописей для народу здав ся-б полїтичний орґан для інтелїґенції. Розуміють ся, що негайно треба пустити через границю всї українські видання з Австрії.

Для задовольнення духових потреб Українцїв у зайнятих українських землях надаєть ся дуже багато українських книжок, що появились в Австрії. Крім того "Союз визволення України" поробив уже приготовання для видання цїлого ряду публікацій для холмського населення. Сей план обіймає: 1) історичні описові брошури про Холмщину та Волинь, 2) летючі листки, 3) інформаційні брошури про Галичину й цїлий український рух, 4) інформації для війська та властей.

З уваги, що порушені тут справи та з ними звязані творять тепер передусїм предмет нашої журби, наших думок, розмов, що вони викликують сумнїви на переміну з проміннями впертих сподївань, що на тім усїм будуєть ся висновки про будучність, поручаємо порушені тут бажання особливій увазї компетентних кругів.

[Вістник Союза визволення України]