ЛОНДОН, 14. (ТАРС). Агентство Рейтер передає з Каіра офіціальне комюніке командування англійських повітряних сил, випущене 13 жовтня. В комюніке говориться: "Вчора з'єднання нашої авіації бомбардували воєнні об’єкти Бардії. Помічено найменше 6 прямих попадань в казарми. Сильного бомбардування зазнали літаки противника, сконцентровані коло Ель Адема, що знаходились на землі. Літакам заподіяна велика шкода. В результаті бомбардування Дерни (Лівія) почалась велика пожежа в порту. Одна важка бомба влучила у великий будинок. Під час нальоту нашої авіації на Тобрук почались великі пожежі і сталися великі вибухи. Судна, що стояли в гавані, зазнали бомбардування. Відмічені прямі попадання в морські казарми. В Асмарі (Ерітрея) були знову бомбардовані два ангари і аеродром. Під час двох нальотів на Гура також почались пожежі і були помічені сильні вибухи.
Південно-африканські повітряні сили зробили нові глибокі розвідувальні польоти. Всі літаки, що брали участь у цих операціях, повернулись на свої бази".
В комюніке, випущеному англійським командуванням 13 жовтня в Каїрі, говориться: "На фронтах все спокійно".
ЛОНДОН, 14. (ТАРС). Як повідомляє кореспондент агентства Рейтер з Адена, ранком 13 жовтня один італьянський літак появився над містом. Це — вісімнадцятий від початку війни наліт на Аден. Ні жертв, ні пошкоджень нема.
ЛОНДОН, 15. (ТАРС). Агентство Рейтер передає з Каіра комюніке англійського командування, опубліковане 14 жовтня: "На єгіпетському фронті не сталося ніяких змін. В Судані 13 жовтня наш моторизований патруль зустрів в 20 милях на південний схід від Нассали загін противника в 120 чоловік і завдав йому великих втрат. Ворог бомбардував наші передові позиції в районі Галлабата. Жертв і пошкоджень нема. На інших фронтах не відбулось нічого істотного".
В комюніке командування англійських повітряних сил говориться: "Під час нальотів на Гура вночі 12 і 13 жовтня наша авіація піддала сильному бомбардуванню аеродром, заподіявши йому серйозні пошкодження. З'єднання літаків південноафриканської авіації зробили два успішних нальоти на аеродром в Авелло (Абіссінія). Запальні бомби і бомби великої вибухової сили упали серед ангарів та інших будівель аеродрому. Ворожий кулеметний пост був змушений замовкнути. Інші літаки південно-африканських повітряних сил провели численні розвідувальні польоти над територією противника. Всі літаки вернулись на свої бази".
ВІШІ, 15. (ТАРС). Французька, а також швейцарська преса приділяє велику увагу африканському театру воєнних дій. 13 жовтня минув місяць від початку італьянського наступу на Єгіпет. Місяць тому друга італьянська армія, перед якою було поставлено завдання просуватися вздовж побережжя в напрямі до Александрії, ввійшли в Соллум. 16 вересня італьянці зайняли Сіді-Баррані в 72 кілометрах від Соллума. Друга армія становить тільки частину італьянських військ, сконцентрованих в Північній Африці і кинутих зараз до кордонів Єгіпта. На південь від другої армії діє перша армія, яка базується на Бенгазі.
Ця армія має завдання просуватися в пустині по лінії оазисів в напрямі верхнього Ніла на Ваді-Хальфа. Крім того, одна італьянська дивізія іде з Абіссінії в північному напрямі паралельно Нілу, її метою є, очевидно, зайняття Хартума — центра англо-єгіпетського Судана.
Вважають, що загальна чисельність італьянських військ, діючих проти Єгіпта, доходить до 500 тисяч чоловік. Які сили може протиставити Англія? Відомий швейцарський воєнний оглядач полковник Гросселен дає на це питання таку відповідь у газеті "Журналь де Женев". В серпні в Єгіпті було 110 тисяч англійських військ — англійців, індусів, новозеландців, австралійців і ін. З того часу в Єгіпет було перекинуто 80 тисяч чоловік з Палестіни, а також 30 тисяч з самої Англії і частково з Індії. Таким чином, англійська армія в Єгіпті складається з 220 тисяч чоловік, вона має 500 літаків, 1000 броневих машин і артилерію всіх калібрів.
Французські і швейцарські воєнні спеціалісти, однак, вважають що чисельна перевага італьянців ще не забезпечує їм дальших успіхів. В воєнних діях в Африці на стороні англійців діє надзвичайно важливий фактор — пустиня, яку доводиться переборювати наступаючим італьянським арміям. Навкруги нічого нема, крім піску, 40 градусів жари вдень в тіні, сильний холод вночі, при чому вогнищ розводити не можна, щоб не притягти уваги авіації, — такі умови війни в пустині. Кожний солдат італьянської армії одержує на добу 1 літр води, що явно недостатньо. Підвоз води дуже утруднений. Брати воду з колодязів заборонено через побоювання, що вона отруєна противником.
Щоб досягти Александрії, треба подолати 240 кілометрів піщаної лівійсько-єгіпетської пустині, є однією з найбільш засушливих і неродючих у світі. В листопаді тут почнеться сезон дощів, який може ще більше утруднити рух військ.
Щоб почати наступ на Мерса-Матрух, де армія Граціані зустріне опір значних англійських сил, треба закінчити збудування дороги для підвозу продовольства і воєнних матеріалів від лівійського кордону до Сіді-Баррані. Цим і зайняті італьянські сапери з 20 вересня.
[Вільна Україна]
16.10.1940