Німеччина купила право проводити Мундіаль-2006? Такі підозри існують. Німецькі видання влаштовують журналістські дуелі щодо цього. Прокуратура береться за розслідування. Над Німеччиною повіяв вітер неймовірного скандалу.
Головним ньюсмейкером теми Чемпіонату світу з футболу 2006 року став авторитетний німецький часопис Der Spiegel. Він не раз витягав на світ Божий щонайрізніші скандальні історії — і свіжі, і з недалекого, здавалося б забутого, минулого. Часопис звинувачує колишніх і деяких чинних німецьких футбольних функціонерів у підкупі членів виконкому FIFA задля отримання права проведення футбольного свята. Поки що ніхто з фіґурантів журналістського розслідування звинувачень на свою адресу не визнав. А декого вже й нема на цьому світі.
Якщо ж журналістам часопису вдасться обстояти слушність своїх закидів, то в Німеччині може спалахнути скандал не менший за той, що виник в Бундеслізі на початку 1970-х років. Оскільки далеко не всі наші читачі є футбольними фанатами, а навіть ті, що є, не конче мусять заглиблюватися в світову історію футболу, то нагадаємо кількома словами.
Отже, Генеральна прокуратура Німеччини виявила ознаки проплаченості в кількох матчах Бундесліги у сезоні 1970/1971 року. Врешті-решт розслідування встановило факт хабарництва. Відбувся суд, на якому фіґурувало більше півсотні прізвищ. Вироки були надзвичайно суворими. Дві команди вигнали з Бундесліги й змусили їх заплатити високі штрафи. З десяткові футболістів та футбольних функціонерів присудили ув'язнення. Декого навіть було засуджено довічно, наприклад таку футбольну знаменитість, як гравець національної збірної і команди Schalke 04 Райнгард «Штан» Лібуда (Reinhard «Stan» Libuda). Щоправда, його та ще двох довічно ув'язнених невдовзі помилували й амністували.
Цей приклад ми навели не лише з історично-пізнавальною метою, а й для того, щоб читач зрозумів: у Німеччині ні морально, ні юридично не толерують корупцію, а надто у футболі. Саме тому дискусія, спровокована публікацією в Der Spiegel, набула шаленого суспільного резонансу.
Чутки про те, що німецькі футбольні функціонери підкупили функціонерів FIFA, аби отримати право проводити Мундіаль-2006, виникали й раніше. Але їх мало хто сприймав поважно, адже заможній Німеччині, з добре розвинутою транспортною й спортивною інфраструктурою, з багатими футбольними традиціями сам Бог велів стати господинею футбольного свята. Навіщо було б ще й давати якогось хабара?
Утім журналістам часопису вдалося знайти нові докази, які мали б свідчити про факт підкупу. Про що саме йдеться? Передовсім про два факсимільні повідомлення, копією яких володіє Der Spiegel. У першому повідомленні від руки написані слова «гонорар для РЛД». На другому вказано банківський рахунок: 3136594 в цюріхській філії BNP Paribas.
Журналісти припускають, загадковий «РЛД» — не хто інший, як тодішній президент концерну Adidas Роберт Луї-Драйфус (нині він вже небіжчик). А рахунок у BNP Paribas саме йому й належав.
Ці факси нібито вказують на те, що Німецька футбольна спілка (Deutsche Fußball-Bund — DFB) заплатила Драйфусові 6,7 мільйона євро. Здавалося б, який стосунок має Драйфус до Мундіалю й тим більше до корупції у FIFA? На перший погляд нібито жодного. Проте журналісти часопису Der Spiegel мають іншу думку.
Адже ці гроші мали б, згідно з офіційними документами, піти на організацію концерту на Олімпійському стадіоні в Берліні перед початком Чемпіонату світу з футболу. Однак жодного концерту не відбулося й, припускають журналісти, не мало відбутися. Віртуальний концерт, на їхнє переконання, був лише прикриттям для фінансової оборудки, аби приховати факт підкупу.
Насправді, припускає Der Spiegel, все відбувалося ось як. 2000 року, напередодні визначення господаря Мундіалю-2006, Драйфус позичив 11 мільйонів марок Францові Беккенбауеру. Так, тій самій леґендарній зірці німецького й світового футболу, який під той час керував комітетом DFB і відповідав за просування німецької заявки на проведення Чемпіонату світу.
Ці гроші стали так званою «чорною касою» Німецької футбольної спілки. У слушний момент їх перетворили на 10,3 мільйона швейцарських франків, які й нібито були використані для підкупу кількох членів виконавчого комітету FIFA, найімовірніше — представників азійських країн.
У статті часопису стверджується, що нібито Ґюнтер Нетцер (Günter Netzer), який тоді був посланцем Німеччини на жеребкуванні FIFA, у якийсь момент відвертості необережно кинув фразу: «Ми заплатили чотирьом азіатам». Згодом сам Нетцер багато разів заперечував, що з його уст злітала така фраза.
Далі, вже ближче до Чемпіонату світу Драйфус зажадав повернення своїх грошей. За той час німецьку марку остаточно змінив євро. Тож він отримав еквівалент позиченої раніше суми — ті самі 6,7 мільйона євро.
Як бачимо, поки що все подібне більше на версію, ніж на доказове звинувачення. Окрім того, не цілком зрозуміла ситуація зі згаданим факсимільним повідомленням. Журналісти тижневика стверджують, що слова про гонорар для Драйфуса на факсі написані рукою Вольфґанґа Нірсбаха (Wolfgang Niersbach), чинного голови DFB. На початку двотисячних він був віце-президентом і шефом прес-центру Комітету з підготовки Чемпіонату світу-2006. Однак самі журналісти визнали, що це лише припущення, що жодної перевірки на автентичність письма не робилося. А сам Нірсбах заперечує, що текст написаний його рукою.
До речі, серйозного удару по гіпотезі Spiegel'я завдали колеґи-журналісти з газети Bild. Вони опублікували власне розслідування щодо Мундіалю. Вони хоч і погодилися з припущенням, що Драйфус таки давав гроші DFB, але, згідно з їхніми джерелами, це сталося не 2000 року, а 2002-го. Тобто вже після того, як вибір господаря Чемпіонату відбувся. Тому жодного підкупу не було, принаймні не за гроші Драйфуса.
Уже й Вольфґанґ Нірсбах, і Франц Беккенбауер встигли висловити своє «фе» статті в Der Spiegel й заявити, що Німеччина виграла чесно і жодного підкупу не було й близько. «ЧС-2006 як був "Літньою казкою", так нею і залишається. "Чорних кас" не було, і не було купування голосів», — заявив Нірсбах.
Головний правник Німецької футбольної спілки Крістіана Шерц (Christian Schertz) навіть погрожує тепер судовим позовом часописові Der Spiegel й вимагає від нього спростувань.
Водночас Нірсбах визнав «таємниче» зникнення 6,7 мільйона євро. З його слів, перевіркою цього епізоду опікується спеціальна контрольна комісія DFB, а її виконавцем є авторитетна аудиторська контора.
Розслідувати справу на підставі статті в тижневику взялася й прокуратура міста Франкфурта-на-Майні. Там розпочато попередню перевірку. Справу відкриють, якщо підтвердиться первісна підозра щодо корупції, фальшування й нецільового використання коштів.
І насамкінець — про «Літню казку». Таку назву мав документальний фільм про ЧС-2006. Чи точніше: «Німеччина: Літня казка» (Deutschland. Ein Sommermärchen) — як алюзія до Гайнріха Гайне «Німеччина: Зимова казка» (Deutschland. Ein Wintermärchen). Фільм дуже милий і зворушливий.
Хто побував у Німеччині влітку 2006 року, той міг потрапити в реальну казку, у свято життя, феєрію. Багато хто побачив у Мундіалі-2006 переродження країни в нову якість. Суспільство дозволило собі зняти неписану заборону на патріотизм у доброму сенсі цього слова. Тисячі автомобілів з національними прапорами, повсюдні вигуки: «Deutschland! Deutschland!». Неймовірна привітність і гостинність німців.
Звісно, розслідування, навіть якщо буде доведено факт підкупу, не зможе перекреслити увесь позитив «Літньої казки». Але, як то кажуть, осад таки залишиться.
А найбільше тоді б втішилися у Москві, адже Німеччина була одним з головних ініціаторів розслідування неправомірного отримання Росією права проводити Чемпіонат світу-2018. Невже завсідники Кремля дістануть можливість гукнути у відповідь: «Ей, нємци, на сєбя паґлєдітє!»?
21.10.2015