I знову кров, гаряча кров
Зросилa рідний край.
Веселий вчора ще, здоров,
А нинї — умирай.
Ще вчора ливсь, мов рачка та,
Бадьорий, гордий спів,
A нинї зсинїли уста
І голос занїмів.
Ще вчора серце било в нїм,
Летїли рої дум,
Де рідні люде, рідний дім.
Пощо? Хиба на глум!
Ще вчора мрії золоті
Снувалисъ в голові,
А нинї, нинї — мрії тi
Летять оттут в рові...
Прощай, товаришу! Прощай!
Ти згинув як герой,
Прийме тебе твій piдний край
На вічний упокой.
[Вістник Союза визволення України]
17.10.1915