На репетиції балету "Дон Кіхот".
Неподалеку широкого шляху, оточена густою зеленню, стоїть середньовічна іспанська таверна — жаданий притулок стомлених мандрівників. Але не курить чомусь дим над червоним черепичним дахом, не видно жодної людини на просторих численних балконах і ганках, не чутно і фиркання баских коней благородних рицарів.
Таверна наче вимерла.
Проте, на одному з балконів за хвилину з'явилась людина, зовнішний вигляд якої зовсім не пасував до оточення. Він був одягнутий в сірий, робочий комбінезон, з кишень якого стирчали обценьки і молоток.
— Стасю, — промовив цей дивний "старовинний іспанець", — чи довго ти будеш там вовтузитись з цією дошкою? Давай скоріше кінчати!...
Читач, напевно, догадався, що справа йде не про справжню таверну, а про декорацію. Йшов монтаж одного з актів балету "Дон Кіхот", прем'єра якого відбудеться днями у Львівському театрі опери та балету. Цілісінький день щось з два десятки декораторів, робітників сцени на чолі і автором оформлення "Дон Кіхота" художником Н. Ф. Соболем монтують окремі картини, епізоди, акти — надзвичайно складного щодо художнього оформлення спектаклю.
Оформлення спектаклю — велике мистецтво, що потребує багатої фантазії, смаку, абсолютного знання законів сцени, глибокого вивчення матеріалу.
Ось декоратори встановили малесенький макет будинку.
— А ну, включіть світло...
В "будиночку" засвітились вікна. Раптова зміна. Глядачеві цей макетик, розміром не більше цеглини, з залу здаватиметься справжнім солідним будинком, розташованим десь на далекому обрії, на вершині великої гори.
Над рампою Львівського оперного театру висить дуже складний оптичний "Волькен-апарат". Біля пульта — оператор по світлу Коляновський. Один натиск кнопки — і на величезному овальному екрані, що натягнутий навколо всієї сцени, виникають чарівні картини сну Дон Кіхота. Пливуть хмари у формі рицарів, страхіття — голови медузи, німфи, фавни. Потім виникає криштальний палац на березі голубого моря, де казкові дівчата танцюють легкий, ажурний танок, і багато інших прекрасний картин, які без цього апарату відтворити в житті було б надзвичайно важко.
В одній з кімнат просторого будинку опери балетмейстер Вігілєв може в сотий раз перевіряє план постановки "Дон Кіхота".
"Дон Кіхот", як відомо, не належить до театральних новин. Спектакль цей ішов не один рік на багатьох сценах Радянського Союзу. Існують навіть кілька традиційних хореографічних інтерпретацій знаменитого сервантесівського твору — "московський варіант", "ленінградський варіант". Постановщик "Дон Кіхота" у Львові, досвідчений балетмейстер Вігілєв, проте відмовився піти по шляху найменшого опору — копіювання однієї з відомих досі постановок і приступив до створення цілком оригінального спектаклю.
Він звернувся до першоджерела — лібретто світового майстра хореографії Петіпа і автора музики, композитора Мінкуса. Взявши за основу це лібретто, Вігілєв переробив його згідно з новішими вимогами радянського хореографічного мистецтва, дотримуючись оригіналу самого Сервантеса. Залишилася танцювальна основа Петіпа, але весь матеріал набув гострішої сюжетності, став більш насиченим сервантесівськими тонами. Основна хиба петіловського плану постановки і ряду пізніших — дивертисментність, тобто, коли сервантесівська тема була лише причиною для певних танців, — зникла. Випав, нічим не зв'язаний із змістом, образ герцога. Образ Дон Кіхота набув більшої теплоти, романтичності, введено раніш відсутній цікавий епізод нападу Дон Кіхота на мандруючу даму (по Сервантесу).
Нова компактна драматургійна побудова спектаклю потребувала музичних переробок. Професор Львівської консерваторії, композитор Кофлер заново написав пролог до балету і зовсім оригінальний новий епілог, увівши ряд додаткових музичних творів, як от: "Серенаду" з опери "Дон Кіхот". Йому пощастило домогтися повного злиття введеного матеріалу з оригінальним.
Оркестр Львівської опери під диригуванням Я. В. Мунда багато працює над музичною частиною балету, домагаючись найбільш соковитого звучання, ритмічності, танцювальності. У найближчі дні почнуться вже оркестрові репетиції.
...В репетиційний зал увійшли двоє. Один велетенського росту, худий (арт. Ольшевський). другий, навпаки, маленький і коренастий (арт. Кшановський).
— А, Дон Кіхот і Санчо Панса вітали їх зі всіх кутків, — прошу заходити...
Обидва виконавці центральних мімічних образів — артисти мімансу виявили великі акторські здібності. Працюють вони над ролями з величезною охотою, і навіть поза репетиціями ходять разом, нерозлучно.
До пізньої ночі працюють солісти балету, на долю яких випало найбільше навантаження хореографічного порядку. Це — В. І. Переяславець (Кітеріо), І. К. Костіна (вулична танцюристка), Н. І. Трегубов (Базіліо), Я. О. Додін (Еспадо) та інші. Танцюристи відшліфовують кожну варіацію, домагаючись філігранної точності кожного руху, насичуючи варіації елементами іспанського танцювального фольклору.
— ...Всі на місця, починаємо, — голосно промовив помічник балетмейстра Н. І. Трегубов.
Кордебалет (понад З0 балерин) став у дві лінії. Почулися звуки рояля. Це чергова "прогонка" класичного акту. Десятки репетицій потрібно, щоб домогтися тієї чистоти рухів, непримушеності, граційності, якими милуватиметься глядач.
...Репетиція закінчилась. Балетний колектив розійшовся відпочивати. Багато авторів попрямувало до гримерного цеху дізнатися, як там справа з париками, або в костюмерну, де кілька бригад кравців шиють для них ефектні барвисті іспанські костюми.
...В репетиційних залах стало порожньо. За кілька годин зал знову заповниться. Продовжуватиметься напружена, творча робота над першим балетним спектаклем Львівської опери — "Дон Кіхот".
[Вільна Україна]
12.10.1940