Союз визволення України.

І. Орґанізація Союза.

Ґенеза. Український Інформаційний комітет. Як сформувала ся загранична орґанїзація Союза. Право на репрезентацію національних змагань народу. Політичний осередок на Українї, з якого вийшов Союз. Склад Членів Союза. Орґанїзаційна форма заґраничної орґанїзації Союза з созвучними елєментами на Українї. Два центи Союза, евентуальний третїй центр Союза. Переходова орґанїзаційна форма Союза, тимчасовий склад керуючих осіб. Внутрішнїй устрій заґраничної орґанїзації Союза.

Становище українського народу в Росії вже давно висувало потребу мати за кордоном репрезентаційний орґан, в формі постійної орґанїзації, котра інформувала би західно-европейський полїтичний світ про українську справу й шукала би за границею підпори для українських національно-полїтичних змагань. На протязї трьох років перед вибухом нинїшньої війни робили ся ріжні заходи в напрямі пропаґанди й орґанїзації самостійницької полїтичної акції російських Українцїв; в процесї сих заходів народилась і скристалїзувалась гадка про основаннє Союза визволення України. Автором сеї гадки та самостійницької полїтично-орієнтаційної плятформи російських Українцїв на випадок війни, уложеної ще в 1912 роцї, була особа, що до війни й тепер перебуває в Росії та належить до найчільнїйших репрезентантів української полїтичної думки.

Основаннє Союза задумано як безпартійну, загально-національну орґанїзацію — на випадок війни. Розуміло ся, що Союз мав виступити публично як полїтична репрезентація російських Українців з вибухом війни. Тимчасом повстав у Львові (з кінцем 1912 р.) Український Інформаційний Комітет, який з одної сторони започаткував розвинену тепер Союзом визволення України лїтературно-інформаційну акцію про українську справу в ріжних краях Західної Европи, з другої сторони старав ся завести чим більше звязків з поодинокими особами й орґанїзаціями на російській Українї, одержавши від визначних українських дїячів одобреннє для своєї роботи. Український інформаційний

Комітет оснував ся з інїціятиви одного з теперішнїх членів президії Союза, що був також секретарем комітету, а свою дїяльність провадив при участи й допомозї галицьких Українцїв.

З вибухом війни ті з еміґрантів Українцїв, в крузї яких була відома ідея Союза визволення України й які працювали над популяризацією української справи за кордоном, почувались до обовязку зреалїзувати ту ідею, покликати до життя вимагану історичною хвилею полїтичну орґанїзацію. Так повстав у Львові в перших днях серпня 1914 р. Союз визволення України, до якого приступили сливе всї виднїйші російські Українцї, що в той час перебували у Львові.

Незалежно від роботи, розпочатої Українським Інформаційним Комітетом у Львові, розширеної потім Союзом визволення України, в иншій формі і в иншій сфері вела ся підготовна робота для самостійницького руху на Україні з инших країв Західної Европи, де перебували українські полїтичні еміґранти. Орґанїзаційні узли руху завязувались з конечности за границею, але робота ся мала своє коріннє на російській Українї.

Коли війна вибухла й перед кождим Українцем-патріотом стала ясною конечність орґанїзованого спільного дїлання на користь визволення вітчини, — до Львова, як центра свобідного українського життя, в перших же днях війни зїхало ще кілька українських полїтичних дїячів, які також приступили до Союза визволення України, передавши йому свої звязки за кордоном й на Українї. По зайняттю російською армією Львова Союз перенїс свій осїдок до Відня і тут знову декілька російських Українцїв приступили в його члени. Пізнїйше пара осіб, нездатних до орґанїзованої полїтичної дїяльности, або самі відпали від орґанїзації, або були усунені з Союза. Натомісць Союз об'єднав коло себе як співробітників у ріжних галузях веденої ним роботи, особливо коло своїх видавництв, кількадесять осіб споміж австрійських Українцїв.

З вище сказаного ясно, що основаннє Союза визволення України льоґічно випливало з розпочатої передтим російськими Українцями полїтичної роботи за кордоном, яка вела ся в контактї з українськими полїтичними дїячами, що мешкають у Росії, і мала на увазї відповідну роботу на Українї. Було се лише орґанїзаційне втїленнє задовго перед війною поширеної полїтичної думки та відповідало настроям і змаганням полїтично активного українського громадянства в Росії.

Очевидна річ, що Союз визволення України, повставши в обставинах, коли війна одібрала змогу комунїкації з Україною, не міг відразу увійти в орґанїзаційні стосунки з істнуючими на Українї орґанїзаціями й поодинокими полїтиками, але зробив дещо в сїм напрямі пізнїйше, в часї війни.

Коли инодї заходить мова про мандат, який би давав Союзови право заступати інтереси народу, то з приводу сього треба сказати таке: Українська нація в Росії, позбавлена умовами полїтичного режіму змоги проявляти себе як самостійну національну індівідуальність, тим самим позбавлена своїх національних, "лєґітимованих" репрезентантів, бо в законодатних тїлах — в державній Думі і державній Радї — Українців "репрезентують" ренеґати й зайди, найбільші вороги українського народу. В російсько-українських обставинах, де цїле полїтичне життє відбувається в полїтичнім підземеллю, лєґітимацію промовляти в імени народу й заступати його інтереси має той, хто для народу та серед народу працював і працює, хто, живучи інтересами народу, відчуває його потреби, хто в найважчих полїтичних обставинах здатний на чин, хто вміє єднати коло полїтичних гасел сили суспільні й творити полїтичне життє. З такої катеґорії людей складаєть ся той національно-полїтичний осередок на російській Українї, з якого вийшли творцї і члени Союза визволення України та з яким вони звязані численними товариськими й полїтичними звязками. І ся обставина дає Союзови коли не формальне, то моральне право бути виразником національно-полїтичних змагань деяких верств українського народу під теперішню хвилю.

З згаданого національно-полїтичного осередку вперше вийшло перед пятьнадцятьма роками гасло самостійної України та під сим гаслом основано тодї першу на російській Українї полїтичну партію (Р. У. П.) — матїр декількох инших, пізнїйших полїтичних уґруповань російських Українцїв. На плечах людей сього осередку спочиває тепер значна частина національної роботи на Українї як нелєґальної, так і лєґальної, а що до партійного та соціяльного складу сього осередку, то репрезентовані тут ріжні полїтичні напрямки й ріжні суспільні верстви — від великих земельних власників до робітників і селян.

Досить докладною відбиткою полїтичного осередку на Українї є особистий склад членів Союза за кордоном. Переважають тут елєменти, що від 15 лїт беруть найактивнїйшу участь в національнім русї як робітники на полї полїтичнім, лїтературнім, просвітнім, економічнім. Тут рівнож є люде ріжного соціяльного становища та ріжних полїтичних переконань від поміркованих національних демократів до соціяльних демократів. Отже в Союзї репрезентовані майже всї істнуючі на Українї полїтичні напрямки. Се не значить, що в Союзї репрезентовані партії як полїтичні орґанізації. Партійне життє на Українї в останніх роках значно підупало — при одночаснім загальнім зростї національного руху — й зложити орґанїзацію з формальних репрезентантів партій було-б дуже важко, або й зовсїм неможливо. В сих обставинах Союз, будучи репрезентантом полїтичної ідеї, спільної людям ріжних полїтичних напрямків, що істнують в українськім громадянстві, мобілїзує коло сеї ідеї суспільну думку, орґанїзує суспільні сили, творячи таким чином міжпартійну полїтичну репрезентацію.

За кордоном в ряди Союза стало все, що здатне до творчої полїтичної роботи. Так само на Українї активні полїтично самостїйницькі елєменти стають під прапор Союза. Доказом сього — полїтична нарада українських дїячів, яка відбула ся в квітнї 1915 р. в Київі, а яка з одобреннєм поставилась до полїтичної позиції, зайнятої Союзом, і до його дїяльности й постановила затїснити зносини з заграничною орґанізацією Союза. В сїй цїли вислала нарада свого делєґата за кордон на конференцію з членами президії Союза. Ся конференція відбула ся в маю 1915 й на нїй уложено плян полїтично-орґанїзаційної роботи на Українї. Відповідно до сього плану в однім з центрів України орґанїзуєть ся Центральний Комітет Союза, а в кождім більшім містї — місцеві комітети. Переведеннє сеї орґанїзації взяв на себе делєґат з України. Теперішня президія Союза за границею переміняєть ся на Заграничний Комітет Союза.

Сим способом сотворено два центри Союза, які в співдїланню і взаїмнім порозумінню провадять акцію Союза — Центральний Комітет — орґанїзаційну на Українї, президію Союза (Заграничний Комітет) — репрезентаційно-інформаційну й иншу за границею.

Отсе представленє внутрішньої орґанїзації Союза показує, що Союз є не тільки та орґанїзація, що виступає за границею, але й що ся загранична орґанїзація репрезентує созвучні полїтичні елєменти на місцях, на Українї, які рівнож орґанїзують ся під тою самою назвою і становлять властивий, з природи річи конспіративний центр Союза в Росії, а загранична орґанїзація Союза являєть ся явним репрезентантом того центру назверх.

З огляду на спосіб повстання Союза й на задачі, які поставив собі Союз, його орґанїзаційна форма є переходова, а персональний склад осіб в керуючих центрах тимчасовий.

З дальшим ходом воєнних подїй в окупованих областях України може повстати ще третій центр Союза. По плятформі й пляну дїяльности Союза крім репрезентаційно-інформаційної акції за границею і самостійницької пропаґанди й орґанізації на Українї (дотепер заходи в сїм напрямі могли мати місце головно на лївобережній і степовій Україні з причини, що цїле Правобережє є воєнним тереном) — цїлю Союза є також переведеннє національної орґанїзації на окупованій Українї. Коли загранична орґанїзація Союза одержить спроможність розпочати начеркнену його пляном роботу в окупованих областях, скомунїкуватись з місцевими чинниками та створити місцеві орґанїзації, в результатї сього може повстати новий центр, спеціяльно для проводу роботою в окупованій Українї. Тодї й провід полїтикою Союза за границею може перейти в руки нових людей, які знайдуть ся на місцях. Залежатиме се врештї від волї місцевих національних орґанїзацій по обох сторонах воєнно-полїтичного кордону.

Внутрішній устрій заграничної орґанїзації Союза ще остаточно не усталений. Основателї Союза творять президію Союза, склад якої потверджено на зборах ширшого гурта перших членів Союза. Президія Союза репрезентує орґанїзацію назверх і полагоджує всї справи Союза. Тепер президія Союза складаєть ся з пп. Володимира Дорошенка, Андрія Жука, Маріяна Меленевського й Олександра Скорописа-Йолтуховського.

[Вістник Союзу визволення України]