Євросоюз забув про Балкани. Ми лишилися самі з проблемою емігрантів. Біженці потрапляють до нас з Греції, яка дістала вже в цій кризі понад 400 млн євро допомоги від ЄС. Ми ж отримали тільки 90 тис. євро — говорить Ґеорґе Іванов, президент Македонії
— Що криза біженці означають для Вашої країни?
— Через Македонію йде основний шлях емігрантів. Ми витрачаємо мільйон євро місячно, щоб їм помогти, а на зміцнення поліційних сил платимо 800 тис. євро місячно.
Наші проблеми є результатом того, що робиться в ЄС — емігранти потрапляють до Македонії з території Євросоюзу, бо ніхто не захищає щільно її кордони.
До вересня ми зареєстрували понад 120 тис. емігрантів [число мешканців Македонії — 2,1 млн]. Тільки від 19 червня до 9 вересня це було 69 743 особи! Дорослих чоловіків було 46 913, дорослих жінок - 9610, 11 360 — діти з батьками, а 1860 - без батьків.
Головною групою є сирійці - це близько 57 тис. осіб. Афганців було понад 4 тис., іракців — понад 3 тис., пакистанців — близько 2 тис., решта — сотні громадян Палестини, Сомалі, Бангладеш, Конго, Нігерії, Камеруну, Еритреї, Ефіопії і Судану.
— Чому так багато з них вибирають шлях через Македонію?
— Інші шляхи закриваються, Іспанія і Італія посилили контроль на морі. А Македонія поводиться з мігрантами дуже гуманно, дозволяє, наприклад, 72-годинний транзит своєю територією. Вони потрапляють до нас з Греції, яка дістала вже в цій кризі понад 400 млн євро допомоги від ЄС. Ми ж отримали тільки 90 тис. євро. Це свідчить про лицемірство зі сторони Євросоюзу.
Цю кризу не вдасться розв'язати бюрократичними процедурами. Мігранти платять тисячі євро за те, щоб потрапити в ЄС. На цьому величезні гроші заробляють злочинці, використовуючи старі шляхи контрабанди наркотиків. Ми беремо тільки 25 євро за транспорт, який ми надаємо з нашого південного кордону до північного.
— Очікуєте більшої фінансової підтримки з боку ЄС?
— Так. ЄС пообіцяв надати нам 1-1,5 млн євро, але європейська бюрократія діє так, що ці гроші ми побачимо, певно, взимку. А ми вже нині потребуємо ресурси на збільшення поліційних сил, на воду, харчі, пакети для дітей іммігрантів . Маємо й інші потреби, наприклад, детектори для виявлення металу. Ці люди приходять з реґіонів, в яких йдуть війни. Частина з них може бути озброєна. Ми потребуємо також устаткування, щоб вести біометричний облік. Ця інформація була б також корисною і для ЄС.
На жаль, співпраця між нашими службами і службами держав Євросоюзу, особливо Греції, дуже слабка. Було, що одного дня грецькі власті транспортували на наш кордон 15 тис. осіб. Ми мусіли тоді оголосити кризовий стан і вислати солдат, щоб опанувати ситуацію. Дійшло до заворушень, мігранти закидали наших поліцейських камінням, у відповідь ті мусіли застосувати силу. Македонію звинуватили в цій ситуації, хоч цей тлум людей потрапив до нас з території ЄС. На жаль, Євросоюз забув про Балкани. Ми лишилися самі з цією проблемою.
— Македонська влада думала про закриття кордону?
— Деякі країни ЄС сподіваються, що побудова муру на кордоні стримає біженців та іммігрантів. Однак, який паркан стримає 15 тис. здесперованих людей? Це просто неможливо. Їм треба помогти в їхніх країнах або в державах, до яких вони передусім втікають.
Турецькі табори для біженців з Сирії заповнені [в них є близько 2 млн осіб], тамтешня влада видає щороку 6 млрд. євро на їх утримання. Туреччині, Лівану і Йорданії треба допомогти фінансово [сумарно в цих країнах мешкає майже 4 млн сирійських біженців]. Якщо хочемо захистити Європу від напливу мігрантів, ми мусимо також захищати і Близький Схід.
Люди з різних сторін світу хочуть дістатися до Європи, бо знають, що тут панує мир. Сам Євросоюз посприяв цьому, оголошуючи такі проекти як Середземноморський Євросоюз [проект, задуманий Францією, який мав призвести до ближчої співпраці ЄС з державами Північної Африки за зразком Східного Партнерства].
Сьогодні ми маємо кризу на Україні і Близькому Сході, розорені держави в Північній Африці. Все почалося з так званого бермудського трикутника Європи : Балкани, Кавказ і Близький Схід. В минулому ЄС не зайнявся вирішенням цих проблем і, наприклад, тисячі бойовиків з Балкан воюють сьогодні в Сирії і Іраку. Половина з них повернеться до своєї вітчизни.
Тому минулого року я запропонував створити міжнародний регіональний антитерористичний центр на Балканах. Ми не є членами ані ЄС, ані НАТО і не маємо доступу до даних цих країн щодо тероризму чи нелегальної міграції, ані можемо ними ділитися. Канцлер Меркель відповіла, що країни Балкан самі мають порозумітися у цій справі.
Але ж це не тільки проблема Балкан. Треба стримати наплив бойовиків не тільки звідти, але також з Австрії чи Німеччини до Сирії. Ми маємо інформацію про таких людей, але ніхто не хоче, щоб нею ділилися з країнами ЄС і НАТО. Дуже ми потребуємо регіональної структури, яка координувала б такі дії.
Очевидно, арешт осіб, які повертаються з війни на Близькому Сході, не є вирішенням проблеми. Бо тюрми перетворяться в університети джихадизму, в яких рекрутуватимуться нові бойовики.
— Чи Ви вважаєте, що Євросоюз серйозно думає про Македонію чи Сербію як майбутніх членів Спільноти?
— Заява пана Юнкера, що найближчі п'ять років не буде жодного розширення, нас дуже пригнітила. Він має право так думати, але ніколи не має цього говорити публічно, бо це блокує інші процеси. Бачення європейської спільноти є єдиною ідеєю, яка може добровільно схилити країну до зміни системи, економіки, а навіть поведінки людей. А підтримка інтеграції з ЄС весь час тримається в Македонії на рівні 87%. Це великий капітал для Євросоюзу.
Македонія була другою країною колишньої Югославії — після Словенії — яка розпочала розмови про акцесію з ЄС. Ми навіть підписали угоду про стабілізацію і асоціацію з ЄС в 2001 р. Маємо позитивну настанову європарламенту і Європейській Комісії, але неґоціації нині абсолютно заблоковало вето Греції з приводу нашої назви [Афіни не погоджуються на назву "Македонія", стверджуючи, що ця назва історично і територіально приналежна Греції; тому в структурах ООН Македонія виступає як FYROM — скорочення англійської назви "Колишня Югославська Республіка Македонії"]. Греція не дозволила навіть встановити термін початку розмов про акцесію. Це триває вже шість років.
Така сама ситуація є з членством в НАТО. Ми виконали вже 16 розділів з Плану партнерства, якраз відкриваємо 17-й. Наші солдати були і в Іраку, і в Афганістані. Але і в цьому випадку вето Греції блокує акцесію. І це попри угоду з Грецією, що вона не блокуватиме нашої акцесії до міжнародних структур, якщо ми будем вживатимемо тимчасову назву FYROM.
Коли Греція заветувала запрошення нас до НАТО на саміті в Бухаресті в 2008 р., ми направили справу до Міжнародного суду, який визнав, що вето було незаконне. Однак цього рішення ніхто не поважає. Тодішній генеральний секретар НАТО [голландець Яап де Гооп Схеффер] оголосив, що цей вирок не є облігаторним (обов'язковим) для Північноатлантичного Союзу.
Фрустрація є величезною, бо македонці бачать, що стоять на місці, тоді як інші держави йдуть вперед. Це одна з причин політичної кризи в нашій країні [недавно в Скоп'є відбулися найбільші за історію незалежної Македонії антиурядові протести; демонстранти встановили наметове містечко і домагалися відставки прем'єра, якого звинувачують в корупції]. Фрустрація тим більша, що ніхто за нас не вступається.
Назва не є проблемою для звичайних македонців і греків. Македонці масово проводять вакації в Греції, витрачаючи там щороку — згідно грецької статистики — понад 1 млрд. євро. Багато грецьких фірм успішно інвестує в Македонії, і щодня можна зустріти в Македонії греків, котрі приїжджають за харчами чи іншими товарами, які в нас дешевші.
Отже, видно, що це проблема грецьких політиків, не суспільства. На мої п'ять запрошень, надісланих попередньому президенту Греції, пану Папуліасу, ми кожного разу діставали негативну відповідь. Ще десь є таке, щоб за 25 років не було зустрічі лідерів двох сусідніх держав?
Розмовляв Роман Імєльський
Gjorge Iwanow
Macedonia ugina się pod naporem uchodźców
Gazeta Wyborcza, 18.09.2015
Переклад О.Д.
24.09.2015