Колись, може, внуки пояснять нам, що ж насправді відбувалося в Україні в останні дні літа з найвищою температурою.
Борг тижня
Кабінет Міністрів феєрично відзвітував, і виявилося, що все літо високопоставлені держслужбовці не шпорталися в носі, а ударно працювали. Фінальний акорд особливо добре вийшов міністру фінансів Наталі Яресько, яка заспокоїла всіх, хто був стурбований, запевненням в тому, що в Україні дефолту не буде. Принаймні цієї осені.
Така радісна звістка стала можливою, бо пані міністр домовилася з іноземними кредиторами про реструктуризацію українського боргу. Сама соленізантка про здобуток казала так: «Ще півроку тому, коли ми розпочали переговори з кредиторами, мало хто вірив в їх успіх. Але завдяки наполегливій роботі нам вдалося досягти бажаного результату. Ми зробили все можливе для уникнення дефолту. Ми домовилися про зниження основної суми боргу на $3,6 мільярда, або 20% від боргу. Це $3,6 мільярда, які ми не будемо повертати».
Ще про цифри і оптимізм Яресько повідомила: «Виплати по комерційних боргах, що залишилися (це близько $11,5 мільярда), ми перенесли на чотири роки, і почнемо здійснювати їх лише з 2019 року. Це ті реальні гроші, що ми сьогодні можемо залишити працювати на благо економіки України».
Оптимізм членів Кабміну зіпсувало міжнародне рейтинґове аґентство Fitch, яке після вдалої реструктуризації знизило довгостроковий кредитний рейтинґ України в іноземній валюті з «СС» до «С».
Песимісти від економіки прогнозують, що нічого доброго від тої реструктуризації не варто чекати насамперед нашим нащадкам, бо коли років за п'ять національна економіка оклигає й демонструватиме зростання на 3% ВВП і вище, то з кожного відсотка понад ті 3% теперішні західні рятівники макроекономіки України забиратимуть собі від 15 до 40%. І так буде до 2041 року. Але то буде пізніше — тепер маємо реструктуризацію і віру в щасливе майбутнє.
Прем'єр тижня
Керівник всіх міністрів Арсеній Яценюк під час останнього засідання Уряду поганьшував тих підлеглих, які влітку лінувалися, і підбадьорив ударників. Прем'єр був традиційно красномовним, і зокрема йому вдалося упослідити росіян, які традиційно вимагають від України гроші, позичені в недалекому історичному минулому.
Яценюк вловив, що тема реструктуризації боргів «важная і актуальная», і рекомендував сусідам звертатися до тих, хто в них ті гроші позичав. Тобто до Віктора Януковича та Миколи Азарова. Міг би ще рекомендувати росіянам класичне «зверніться в Ліґу сексуальних реформ», але вирішив, що й так добре.
Та красномовство не допомогло Арсенію Петровичу, коли справа перейшла в електоральну площину. Виявилося, що переможець парламентських виборів — партія «Народний фронт» — не розмінюватиметься на участь у місцевих виборах. Пересічний виборець не до кінця зрозумів ескападу «фронтовиків», але Яценюка то не найбільше бентежило, бо в нього є реформи, які треба реформувати.
Тюрма тижня
Те, що українців Олега Сєнцова і Олександра Кольченка посадять у російську тюрму, з сумом прогнозували найзапекліші оптимісти. Але мало хто чекав, що безсенсовна і нещадна тамтешня Феміда першого засудить аж на 20 років, другого — на десять.
Режисеру та громадському активістові інкримінували те, що вони планували вчинення диверсійно-терористичних актів у декількох кримських містах, а в подальшому — знищення низки об'єктів життєдіяльності, залізничних мостів, ліній електропередач.
Тобто за ґратами громадяни України перебуватимуть, коли в Росії знову стане президентом Медвєдєв, а потім знову Путін. Сидітимуть лише за те, що буцім мали наміри скоїти щось протиправне. Для суду в Ростові-на-Дону цього цілком досить.
Тепер українським відповідним структурам треба буде думати, як співвітчизників повернути на батьківщину скорше терміну, який їм «намалювали» росіяни. Для офіційного Києва звільнення Сєнцова і Кольченка має стати справою честі, бо занадто часто найвищі посадові особи називали їх героями та обіцяли кістьми лягти, але не допустити найгіршого розвитку подій. Щоправда, наші найдостойніші люди при найвищій владі надто часто робили з писка халяву, тому в геппі-енд в цьому випадку не дуже віриться.
Штурм тижня
Можливо, існує якийсь таємний циркуляр, згідно з яким новини з Одеси мають бути резонансними і драстичними. Якщо не дає собі ради тамтешній намісник Міхеїл Саакашвілі, вправний в демонтажі різних незаконних парканів, то можна піти «межигірським шляхом». Так зробили активісти місцевого Автомайдану, які увірвалися до Будинку прийомів Міжнародного гуманітарного університету, підконтрольного народному депутатові України Сергію Ківалову.
Звичайно, кілька статей Кримінального кодексу одесити порушили і за це хтось матиме біль голови. Але коли йдеться про леґендарного Підрахуя, то тут починають діяти інші правила гри.
Персоною нині позафракційного народного депутата довго і нудно цікавиться СБУ в плані причетності Ківалова до сепаратистської діяльності. Про те, як відбувалося бізнесове становлення цієї особистості та звідки на конті згаданого університету тисячі квадратних метрів дуже смачної нерухомості, вже і згадувати якось не пасує, бо виникнуть питання і до правоохоронної системи, і до держави загалом.
А сам Ківалов бідкався, мовляв, щодо «замку Гаррі Потера» (неофіційна назва атакованої будівлі) вчинено акт бандитизму, а він — потерпілий, бо часи в країні такі непевні.
Тому не можна відкидати можливості, що останній одеський кіпіш був інспірований саме цим діячем, аби потім обґрунтовано заявляти «опозиціюображають».
31.08.2015