З того часу, як руска поступова молодіж заявила прилюдно на комерсах по вечерках Шевченка (ві Львові й Кракові), що не годить ся на програму народовців, а йде до витвореня новоі, зовсім окремоі радикальноі партіі — наші старші патріоти, а на йіх чолі "Дѣло" та "Червоная Русь" раз-у-раз нападають на поступову молодіж єдино в тій ціли, щоби здискредитувати єі в очах рускоі інтелігентної громади.
А що доля судила мені першому обізватися в імени поступовоі молодіжі з острійшою критикою народовців, то й увесь град газетярскоі полеміки падав на мене. Се власне було причиною, що я ні словечком не відповідав на тоту лайку через те, що по моій думці не стояло тратити слів та місця по часописям задля одиниці.
Але часи змінили ся. "Дѣлу" здавало ся зразу, що осмішивши мою особу, воно знищить між молодіжю й поважанє для тих думок, котрі мене і єі вязали в одну поступову громадку. Не треба й казати, що "Дѣло" завелося в своіх надіях. Молодіж не то, то не покинула своіх прінціпів але противно стала ще горячійше розбирати йіх та розширювати. З тоі причини і "Дѣло" змінило свою тактику і так як перше кидало ся тілько на одиниці, так тепер ждало лиш спосібности щоби кинутися на загал, на цілу громаду.
Один незначний факт подав спосібність "Дѣлу" сповнити своє бажанє. Іменнож по відчиті т. Охримовича в Братстві (відчит мав заголовок: "Розвій родини на підставі пісень народних") замістив якийсь Ш. І. по поводу сего відчиту в Kurjerze Lwowskim дуже похвальну оцінку з приміткою, що авторови нігде булоби видрукувати своєі праці, колиб хотів єі замістити в руских часописах, з тоі причини, що деякі до сего не надаються, в "Дѣлѣ" ж автор сам би єі здаєть ся не замістив. Пишучи се, д. Ш. І. мав певне на думці тоту обставину, що "Дѣло" в однім своім числі лаяло тогож тов. Охримовича — при чому виходить зовсім природним, що автор не схотівби працювати між тими, що недавно ще виступали проти него та єго товаришів.
Те, що для других було зовсім слушне, видалося "Дѣлу" чимось незвичайно образливим. Воно не змогло порозуміти, яким се чином відваживби ся академік заявити, що ось то він своєі праці не буде печатати в "Дѣлѣ", органі народовскоі партіі, там де працюють люде старші, а між ними навіть професори гімназіяльні! Ось тому то "Дѣло" в 138 числі з с. р. виписало цілу тираду: що далі-далі "якийсь колєга повідомить світ, що єго радикальний колєга з IV кл. гімназ. ймовірно не помістить свого pensum в "Дѣлѣ" що "прикро і маркотно стає за нинішнє "Академічне Братство", з котрого виходять такі письма до газет польских. "Дѣло" дивується далі "рускому радікалізмови нинішних верховодів в "Академічнім Братстві"... І давнійшими роками каже "Дѣло" напослідок — в "Акад. Бр." бували відчити наукові і діскусіі, але при тім не було бляги та напастей на старших Русинів по газетах польских, — було межи членами "Академічного Братства" почутє достойности національноі і чемности...
Колиж на другий день тов. Охримович заявив редакції "Дѣла", що неслушно кинула ся на "Братство" і на него, бо се письмо з "Братства" не вийшло, редакція нібито повірила але рівночасно подала мотиви, длячого автором сего письма вважала члена "Ак. Бр-а" в "Kurjeri". Тоті мотиви були 1) називанє тов. Охримовича "колєгою" 2) те, що в "Ак. Бр-ві" після устави на відчитах може бути лиш член "Бр-ва" 3) що тов. Охр. сам колись писав до Kurjera в полєміці з "Дѣлом" (Що за льогіка!).
Ми приглянемося близше обом статейкам "Дѣла" і побачимо, якими то средствами воює "Дѣло" в обороні "почутя і достоінства національного і чемности..."
Найперш ми поспитаємо "Дѣло", яким правом сміло воно інтерпретувати підпис "Ш. І." і вказувати поза сим криптонімом авторів, коли се нігде між всіма цівілізованими людьми не практикує ся? "Дѣло" не тільки що під Ш. І. розуміє члена товариства — воно хоче вказати спеціяльно на певну одну або дві особи пишучи про "верховодів Ак. Бр-ва". Хібаж се чесно? Але і на тім не зупиняє ся ред "Дѣла". Вона прямо пише, що "сумно стає за нинішнє "Академічне Братство" — бо там нема "почутя національного достоінства і чемности..."
Тут "Дѣло" знов поступило о оден "чесний" крок далі, бо навіть припустивши, що Ш. І член "Ак. Бр-ва" щей верховод, то всеж Ш. І. тілько одиниця, а не ціле товариство.
Ми знаємо, до чого йшла така льогіка "Дѣла". От що з неї виходить: Коли ваші тобто "Ак-ого Бр-ва", верховоди такі погані, то єсли ми, ред. "Дѣла", за них станемо винуватити цілий загал товариства, то розбудимо амбіцію в нім і спонукаємо єго до усуненя теперішних верховодів і зміненя сего стану на ліпший, користнійший "для почутя достоінства національного і чемности" ...зглядом "старших Русинів" а "Дѣла" в особенности... Чи не ясно?! Не мило стало "Дѣлу", коли показало ся на другий день, що оцінку в "Kurjеr-i" писав не "братчик"... Так. значить, наші чесні напади — думало воно — ні на що не здалися, ще й нас осмішили... Видячи, що одним способом нічого не вдіє, воно вхопило ся за інший.
Бо й застановімся ліпше над відповідію "Дѣла" тов-ви Охримовичу. В 2-гім мотиві сказано: "Дѣло" тому підозрівало, що оцінку писав "братчик", бо на засіданях кружка научного після устави може бути лиш член "Братства". Якаж отже льогіка: Коли ти, добродію Охримович, зазначуєш, що ніхто з "братчиків" сеі оцінки не писав, то значить писав єі хтось чужий, а що після "Дѣла" сей чужий мусів бути на засіданю кружка, бо працю тов-ша О. докладно знає, то видко з того, що на засіданя "кружка научного" приходять до "Ак-ого Бр-ва" чужі люде, хоч се уставою заборонено. Отсе й виходить на денунціяцію!... Але чому "Дѣло" — поспитаємо ми — над тим не застановило ся, що тов. О. міг кому-небудь давати читати свою працю, що про єі зміст міг Ш. І. від котрого небудь з членів довідатися? Чому воно не хотіло під "колєгою" розуміти те, що загально розумієся: кождого товариша по студіям, отже в загалі студента, а не спеціяльно члена "Ак-ого Бр-ва" Щей верхорода... чому?? Тому, що воно знова хотіло кинути болотом на поступову молодіж. Безсильне на полі прінціяльноі діскусіі "Дѣло" старалося і стараєся всіми можливими способами представити в злім світлі противну, неприхильну собі партію. Вже по комерсі Шевченківскім воно вирвало з моєі промови, в котрій я зазначив прінціпіяльну ріжницю обох партій, "народовскоі" і "радікальноі", одну лиш фразу, котра сама про себе нічого не значить, і за тою фразою скрило свою неміч, свою власну неспосібність — отверто признати ся до своіх основних думок. В той спосіб "Дѣло" хоче стероризувати молодіж, а неясностію програми удержати при собі розпадаючі ся вже елементи, що мають стати в будучности основою нових, не вузко-національних, а суспільних партій.
Як ми казали, "Дѣло" й інші не перебирають в средствах. Хібаж д. Вахнянин, говорячи на комерсі про моі й моіх товаришів погляди, не покликувався на поліцію, так як найновійшим часом "Дѣло"? "Ist schon Alles da gewesen" мої панове!
"Дѣло" заставляєся почутєм "достоінства національного і чемности", а само не зважає на своі поступки. Воно немов забуло, що "національне достоінство" немислиме без достоінства особистого чоловіка і громадянина, котре не згоджуєся з денунціяцією...2) забуло, що по над чемностію стоіть чесність, тота основа моральности, з котрою не годить ся лайка і обкидуванє болотом неповинно нікого, а тим менше цілоі громади людей...
Нам дуже прикро висказувати такі слова "Дѣлу". Якжеж радо миб замість того повитали чесну виміну гадок, прінціпіяльну, розумну діскусію!... Ми маємо надію, що наші противники полишуть на пізнійше в той спосіб полємізувати з нами, а стануть розмовляти ся так, як випадає людям, що мають почутє своєі гідности людскоі і чесноти, а не заставляють ся фразами в роді "національного достоінства і чемности". Єслиж "Дѣло" і дальше так думає іти як досі, то заявляємо єму наперед, що осмішуванєм одиниць воно нічого не вдіє, бо поступова молодіж держить ся купи силою своіх независимих думок, а не безоглядним послухом хочби й для маленьких поваг. Єі переміните лиш тоді, коли покажете, що ваші думки розумнійші і ліпші від єі думок. Єсли однак молодіж побачить, що "Дѣло" замість того лиш болотом кидає на неі, то вона єще дужше відхилить ся від "Дѣла" і виступить проти него бож побачить в нім не лиш відмінність думок, але й здеморалізованє, виходячи з того заложеня, що тілько той опоганює других, хто сам не очистив ся з болота.
[Народ]
15.07.1890