Якби нині був живий дядечко Фройд, його улюбленою для споглядання атракцією могли б стати реґулярні українсько-російські газові перемовини. Завдяки їм творець психоаналізу зміг би написати ще не одну працю про підсвідомість і таємні бажання, комплекси й поведінкові реакції.
Отже, видима частина українсько-російських газових стосунків виглядає так.
Давній партнер (транзитер і споживач російського газу) Україна нарешті дочекалась моменту, коли після обвалу вартості нафти російський газ мав би коштувати мінімальну ціну. Це випливало з відповідної формули (вона враховує середню ціну нафтопродуктів — газойлю і мазуту за останні 9 місяців) плюс знижка, яку свого часу виторгував Янукович завдяки сумнозвісним «харківським угодам» 2010 року.
Але росіян не влаштовувала ситуація, коли за їхній газ Україна мала б сплачувати менше $210 за тисячу кубометрів. Тож з притаманною їм легкістю вони змінили умови, на яких здійснюється продаж «блакитного палива» українській стороні. І замість 100-доларової знижки уряд РФ у ІІІ кварталі згодився «скинути» лише $40 на тисячі кубів. Тобто російський газ нам вийшов би у $247 за тис. куб. м.
Ще одні перемовини, у Відні, навіть попри присутність віце-президента Єврокомісії з питань енергетичного союзу Мароша Шефчовича, результату не дали. І високі сторони залишилися «при своїх».
Фактично Україна відмовилась купувати невиправдано дорогий російський газ від початку ІІІ кварталу, тобто від 1 липня. А росіяни, своєю чергою, заявили, що припиняють постачання в Україну, оскільки «не отримали передоплати».
Тепер проаналізуймо мотиви учасників газових перемовин, щоб збагнути їхню логіку і спрогнозувати подальші кроки.
Україна. Тут логіка зрозуміла: виторгувати найнижчу ціну, використовуючи ситуацію, і наповнити свої підземні сховища газу (ПСГ), готуючись до зими. Й оскільки газ у сховищах використовується не лише для українських споживачів, а й для забезпечення транзиту в Європу, до процесу максимально залучаються представники ЄС. Пропонувалося навіть підписати тристоронній протокол — на рівні міністерств енергетики України, Росії та представника Єврокомісії.
Також Україна чекала фінансової участі ЄС у процесі закупівлі газу та запомповування його в ПСГ. Щоправда, замість сподіваних у «Нафтогазі» 1,5 млрд. євро поки що називали суму $1 млрд. І ще президент ЄБРР Сума Чакрабарті запевнив, що готовий повторити торішній досвід: «Минулого року ми надали підтримку в організації реверсу зі Словаччини. Цього року ми зацікавлені взяти участь у подібних проектах спільно з іншими міжнародними інститутами, наприклад Світовим банком», — підкреслив він.
Європа. Там вже давно зрозуміли, що втручатись у хитре плетиво українсько-російських газових стосунків немає сенсу. Це може зробити хіба Стокгольмський арбітраж. Натомість треба мати ґарантії, що взимку газ надходитиме у ЄС безперешкодно.
Тому, як повідомив міністр енергетики Демчишин, представники ЄС збираються між 6 і 11 липня відбути додаткові переговори в Києві за участю Єврокомісії, ЄБРР, Європейського інвестбанку та МВФ щодо надання фінансової допомоги Україні у запомповуванні газу в ПСГ для ґарантування європейського транзиту.
Крім того, Єврокомісія пообіцяла зафіксувати і обговорити всі спірні питання тристоронніх перемовин, щоб не затягувати з їх вирішенням до опалювального сезону. Єврочиновники також не відкидають можливості, що українсько-російську газову проблему доведеться вирішувати у «нормандському форматі» — тобто із залученням голів держав Росії, України, Німеччини та Франції.
Росія. «Шаленій бензоколонці» дедалі відчутніше потрібні гроші, насамперед валюта. А через санкції варіантів її надходження щораз менше. Експорт вуглеводнів — один з основних каналів, який також починає пересихати. І річ тут не лише в падінні цін на нафту, яке потягло за собою і вартість газу.
По-перше, стрімко скорочується попит на російський газ у світі. Торік у європейському напрямку «Газпром» експортував 174,3 млрд. кубометрів, тимчасом як у 2013 (роком раніше) — 196,4 млрд.
По-друге, Україна (найбільший споживач російського газу) продемонструвала, що в критичній ситуації може цілком обійтися без російської «газової голки», налагодивши реверс газу зі сусідніх європейських країн — Польщі, Угорщини та Словаччини.
По-третє, «Газпрому» доводиться різко обмежувати видобуток вуглеводнів. Зокрема, за підсумками І півріччя обсяги видобутку в Росії знизились більш ніж на 6 % порівняно з першими шістьма місяцями торік (до 311,4 млрд. кубометрів). При тому вже три місяці без пояснення причин не публікуються звітні дані щодо «Газпрому».
А розрахунки аналітиків тим часом засвідчують: у травні російська монополія скоротила видобуток на 19 %, у червні — майже на 17 %, як повідомив російський «Інтерфакс». Загалом за півроку обсяги здобутого «Газпромом» палива зменшились на 13 % проти січня–червня 2014 р. (205 млрд. до 235,3 млрд. куб.м.). Тож у Росії щораз частіше постає питання: чи вдасться монополістові втримати видобуток на рівні вище 400 млрд. кубометрів.
«Росії немає куди подіти видобутий газ. Голова "Газпрому" Олексій Міллєр нещодавно доповідав Путіну, що його компанія здатна щороку здобувати з надр 617 мільярдів кубометрів, проте минулого року вдалося реалізувати лише 444 мільярди. Незадіяні річні потужності — 173 мільярди кубів. Російському експортному монополістові необхідні покупці, без яких плани розвитку нових родовищ не мають економічного сенсу», — вважає Михайло Крутіхін, партнер консалтинґової аґенції RusEnergy.
Україна гає час
Виглядає, що Росія не в змозі упоратися зі своєю фірмовою глупотою і готова навіть до збитків, аби не поступитись ані на крок від раніше обраної лінії поведінки. Це вже, послуговуючись спеціальною лексикою, якесь їхнє «колективне підсвідоме». До слова, у Міненерго РФ підтвердили, що не переглядатимуть розрахунки й величину знижки, яку запропонували Україні (отих $40) аж до кінця ІІІ кварталу — щойно перед IV кварталом вони «переоцінюватимуть ситуацію» і в разі потреби переглядатимуть розмір знижки.
Насправді «припинити постачання газу в Україну» не означає, що газ не женуть трубами з Росії. Навпаки — навіть добову заявку на транзит газу до Європи росіяни збільшили на 4 % (до 231 млн. кубів). Тут варто лише уважно стежити за «руками партнера» — щоб він, як досвідчений шахрай, не встиг нам капостей наробити.
Існує ще й спірне питання з газопостачанням окупованих територій Донбасу: росіяни від лютого вперто помпують туди «блакитне паливо», принагідно вимагаючи від України сплати ($212 млн.) за нього. І збираються робити це надалі, навіть попри ненадходження авансу від України. Їхній напад щедрості пояснюється просто: Україна на тій ділянці не контролює вхідний обсяг газу, тож цифри тут можна писати зі стелі.
Зі слів міністра Володимира Демчишина, у 2014 році неконтрольовані території Донбасу дістали близько 2 млрд. кубів газу, але цього року на таку щедрість не заповідається.
Якщо витлумачити неозвучений меседж міністра, він укладається так: оскільки торік на осінньо-зимовий період Україна мала 16,6 млрд. кубів, то на майбутню зиму знадобиться (мінусуючи окуповані території) на два мільярди менше.
Тим часом в українські ПСГ лише протягом червня запомповано майже 1,8 млрд. кубометрів природного газу. І станом на ранок 3 липня, за інформацією прес-служби «Укртрансгазу», у сховищах вже було 12,032 млрд. кубів.
При тому пан Демчишин вважає, що припинення постачань газу з Росії не вплине на приготування до опалювального сезону в Україні.
Як засвідчують цифри першого півріччя, міністр частково має рацію. Адже від січня до червня з Європи було імпортовано 6,3 млрд. кубометрів, в той час коли з РФ — лише 3,7 млрд. Тобто щоб пройти зиму, досить «качнути» до ПСГ ще 7 млрд. кубів.
Питання лише в тому, що від початку липня Україна почала діставати мінімальний обсяг газу зі словацького напрямку. Ще у травні був відімкнений реверс із Польщі, а в червні припинили помпувати газ і з Угорщини. Хоча саме влітку наповнювати сховища можна було б і дешевше (спотові ціни зараз знизились до мінімальних значень), і технічно простіше. Але…
Україні, як завжди, на це банально бракує коштів. Валюти, якої у нас і для втримання курсу гривні обмаль. А тут ще газ треба закуповувати. Ось і зависло питання — як кажуть наші можновладці, мабуть, до вересня.
07.07.2015