Рішення суду щодо одностатевих шлюбів вивільнить юридичне шаленство проти тих, хто з ними не погоджується
У запаморочливі дні, які настали після того, як Ентоні Кеннеді вишукав для американців конституційне право «визначати і виражати свою ідентичність», неподобність заяви Верховного суду захопила декого зненацька. А не повинна була. Знайшовши для одностатевого шлюбу той шлях, який він знайшов, суддя Кеннеді зробив формальним те, що чверть століття тому він зробив невідворотним.
Це було в 1992 р. Нагодою було рішення Верховного суду щодо абортів, в яке пан Кеннеді вніс нове визначення свободи. Якщо Томас Джефферсон обґрунтував людську свободу як самоочевидну істину, пан Кеннеді вважає, що це всього лиш щось самодостатнє.
«В основі свободи, — пише він, — лежить право визначати свою власну концепцію існування, смислу, світу і таїнства людського життя».
Тепер він дійшов до кінця. У справі Обергефелл проти Годжеса суд замінює закони, схвалені нацією в особі законодавчих органів штатів, новим конституційним правом на «гідність», яке базується на «краще поінформованому розумінні» суду.
Знову ж таки коли бідний Гаррі Блекман у справі Роу проти Уейда встановив право на недоторканність особистого життя, яке ніяк не окреслене в конституції, він написав під дією марнославства, що його рішення раз і назавжди вирішить це питання. Натомість його постанова 1973 р. розв’язала культурні війни.
Рішення у справі Обергефелла — це рішення у справі Роу на стероїдах. Рішення у праві Роу легалізувало ринок абортів для тих, то хотів їх, і тих, хто їх забезпечував. Воно було пом’якшене запобіжниками совісті і доповненнями, прив’язаними до федерального законодавства, які значно обмежили використання грошей платників податків на підтримання цієї практики. Тож рішення у справі Роу не надто багато вимагало від тих, хто по інший бік, або перебувають у ролі спостерігача.
Обергефелл – це щось зовсім інше. Це водночас і найбільша дурниця в житті Америки, і рецепт для нескінченого судового процесу, протягнутий під личиною боротьби за свободу особистості. Все починається з вихідного питання, поставленого усім тим, хто дотримується класичного погляду на шлюб: яке це може мати для вас значення, — запитали їх, — якщо двоє чоловіків чи дві жінки, які люблять одне одного, називатимуть свої стосунки шлюбом?
Ми вже навчені, ще це має дуже велике значення.
Це має значення для Брендана Айка, який минулого року був змушений піти з посади технічного директора компанії, в якій він був співзасновником, після того, як стало відомо, що він пожертвував 1 тис. доларів на просування Пропозиції 8, прийнятої на референдумі в штаті Каліфорнія поправки до закону, яка забороняла одностатеві шлюби.
Це має значення для Chick-fil-A, яка в 2012 р. дізналася, що мери Чикаго та Бостона заявили, що цій мережі ресторанів не місце у їхніх містах, оскільки її головний виконавчий директор притримується таких самих поглядів на шлюб, яких ще донедавна притримувався Барак Обама.
Це має значення для «Католицької доброчинності», яку в кількох штатах відсторонили від справ по усиновленню, тому що ця доброчинна організація не надає перевагу одностатевим подружжям і не схильна віддавати дітей на усиновлення одностатевим парам.
Це має значення для кондитерів, фотографів, флористів, ювелірів і власників піцерій, які охоче обслуговують клієнтів-гомосексуалістів, але ніколи не будуть допомагати на весіллі гомосексуалістів.
Зрештою це має значення для всіх релігійних шкіл та релігійних інституцій. Віддамо належне адміністрації Обами: генеральний соліситор США визнав під час дебатів сторін у справі Обергефелла, що перемога одностатевих шлюбів поставить безподатковий статус таких інституцій в загрозливе становище. Причиною усього цього є те, що право чоловіків одружуватися з чоловіками або жінок одружуватися з жінками є лише половиною зрівнювання – і навіть не найважливішою його половиною.
Інша половина включає в себе антидискримінаційні нормативно-правові акти, не кажучи вже про дискреційне право федерального, державного і недержавного бюрократичного апарату стосовно всього – починаючи від фінансування та акредитування і закінчуючи звільненням від сплати податків.
Одним словом, нема нічого від «живи сам і давай жити іншим» у способі, яким цей рух діяв у минулі кілька років, і для того, аби вдавати протилежне, потрібно бути сліпим. Тепер, після справи Обергефелла, усю злість було вивільнено.
Як припустив суддя Семюел Аліто у своїй особливій думці, тисячі американців, яким ніколи й не снилося, що ця проблема торкнеться їх, невдовзі дістануть уроки, які надзвичайно зачеплять їхню особистість, про те, як легалізація одностатевих шлюбів судовою вказівкою згори загрожує їхнім школам, їхнім інституціям і навіть їхнім джерелам прибутків. Це не культурна війна ваших батьків.
Століття тому інший суддя Верховного суду влучно написав, що конституція «створена для людей, погляди яких істотно відрізняються». Як далеко ми зайшли відтоді.
Ті, хто намагаються придушити будь-яку розбіжність у поглядах з новою судовою ортодоксією на шлюб, не завжди перемагатимуть, і не в останню чергу тому що право на вільне сповідування релігії – на відміну права пана Кеннеді на гідність – насправді прописане в конституції. Однак попри те, що окремі справи можуть вдатися, виключивши можливість демократичних дебатів і компромісу, Верховний суд забезпечив гіркі всенародні жнива.
Ласкаво просимо у світ судді Кеннеді. Де підтримка визначення свободи, зроблене Кеннеді – право визначати свою власну істину, — обертається запереченням такого самого права мільйонів американців, які визначають шлюб та істину в інший, ніж його, спосіб.
William McGurn
Justice Kennedy’s Bitter Truth
The Wall Street Journal, 29.06.2015
Зреферувала Галина Грабовська