Комунїкат.
З ріжних сторін держави допитують ся Українцї сьвященики про дїяльність нашого духовенства у Відни. Не сила відповісти всїм з окрема, тому подаємо на разї загальний нарис тої дїяльности.
З початком вересня 1914 зачали з’їздитись наші сьвященики-еміґранти до Відня. Коли було їх 30, зійшлись разом дня 8. жовтня в цїли орґанїзациї до Cafe "Kaiserhof", де відбули перше засїданє. Тодї порішено: завязати на час побуту у Відни свою станову орґанїзацию; вважати її представницею українського католицького духовенства; вибрати комітет, який виконував-би усї важнїйші справи, ухвалені на сходинах; відбувати сходини що тижня; стояти в зносинах в епископом Григориєм, котрий тодї перебував у Відни, як також в зносинах українською парляментарною репрезентациєю; повідомити про завязанє орґанїзациї дотичну власть і назвати ту орґанїзацию: "Представництво українського католицького духовенства" ("Repräsentanz der ukrainischen katholischen Geistlichkeit").
Справи, котрі вважано найпершими і найконечнїйшими до полагодженя, були отсї:
1. Оборона українського духовенства від закиду державної зради. В тій цїли уложено пропамятне письмо, протестуюче проти такого закиду, поперте певними доказами вірного відданя нашого духовенства католицькій Церкві, австрийській державі і пануючій династії.
2. Потім занято ся справою визволеня українських сьвящеників з Талєргофу. Ся справа йшла зразу дуже трудно. Одначе завдяки парляментарній репрезентациї, котра невтомно працювала в тім напрямі, удалось протягом трох місяціїв визволити усїх невинно запроторених, а між ними нашого любого "дзядзя" — старенького пралата о. Дольницького.
3. З огляду на те, що наші еміґранти найшлись в дуже скрутнім материяльнім положеню, занято ся справою виєднаня плати і належитої запомоги сьвященикам. І ся справа йшла зразу не легко. Одначе завдяки українському запомоговому комітетови надїлено усїх запомогою, а місячну плату виєднано в намістництві.
4. Дальшою справою була духовна обслуга ранених жовнїрів по віденських шпиталях, якою наше духовенство дуже щиро занялось. Нинї обслугує 95 сьвящеників 215 шпиталїв.
5. Рівнож порішено нести духовну розраду нашим еміґрантам, поселеним по ріжних місцевостях. Нинї є поставлених 10 сталих сьвящеників в місцях, де є більше число наших вірних. Завдяки українському комітетови для ранених жовнїрів дістають вони даром молитвенники, яких розійшлось доси між ними кілька тисяч.
6. З огляду на се, що прибувало чим раз більше наших сьвящеників і що церков парохіяльна не могла їх обслужити, постановлено правити Служби Божі в костелах. В тій цїли видано гектоґрафований лїтурґікон по цїнї 2 кор.
7. В цїли духовного обновленя уряджено перед Різдвом духовні вправи для нашого духовенства в костелї сьв. Петра.
8. Рівнож занято ся справою наших питомцїв і вдів та сиріт по сьвящениках і виєднано їм сталі запомоги, а питомцям поручено записатись на уніїверситет у Віни. В І-їм півроцї було вписаних 54.
9. З огляду на те, що з деяких міродатних сфер вийшов закид, що наше духовенство утїкло зі страху, полишаючи вірних без духовної опіки, уложено пропамятне письмо, в котрім доказано, що найбільше сьвящеників є з евакуованих місць, а меншість з таких місцевостий, котрі наложені на воєннім теренї. Одні і другі мусїли поневолї опустити свої парохії.
10. Вкінци згадати треба, що наша орґанїзация робила стараня для увільненя Митрополита з неволї, але доси безуспішно. Одначе для вдячного спомину видано переписні картки з портретом митрополита і з нїмецькою написию: "Exzellenz, Sr. apostoł. Majestät geheimer Rat, gr.-kath. ukrainischer Erzbischof-Metropolit von Lemberg, Andreas Alexander Graf von und zu Szeptyсe-Szeptyckyj, gegenwärtig Kriegsgefangener der Russen in Kursk. Erzbischof Szeptyckyj wurde nach einer am 6. September 1914 zu Lemberg in seiner St. Greorgs-Kathedrale nach der Besetzung der Stadt durch die Russen gehaltenen Predigt über die Treue und Anhänglichkeit zum Apostolischen Stuhle und der erhabenen Habsburger-Dynastie von den Russen gefangen genommen und nach Kursk in Ostrussland gebracht." Тепер ухвалено виготовити великий портрет митрополита і полишити тойже на памятку в парохіяльній церкві сьв. Варвари. Рівнож вислано до перемиського Владики чолобитне письмо і повідомленє про нашу орґанїзацию.
Тепер є записаних до нашої орґанїзациї 285 українських сьвящеників, з яких у Відни перебуває 153. Предметом теперішних наших нарад є дві справи, а се: будуча наша станова орґанїзация в краю і поборенє трудностий, які ждуть наших сьвящеників при поворотї до краю.
У всяких справах станових просимо відноситись до нас під адресою: Wien, VIII. Zeltgasse Nr. 5, Mezz. 6. "Repräsentanz der ukrainischen katholischen Geistlichkeit".
[Дїло]
22.05.1915