Служити чи «кришувати»

Оновлення правоохоронної системи було й залишається однією з головних вимог Майдану. Минулого року внутрішні війська вдруге стали Нацґвардією, а від осені того ж таки року активно піариться оновлення самої системи МВС, що мала би прийти на зміну дискредитованій за минулі роки спадкоємиці радянської міліції. Вже від червня на вулиці Києва мають вийти працівники нової патрульної служби. Водночас події довкола МВС, що протягом останніх кількох місяців викликають щораз більше запитань щодо того, якою буде ця реформа і чи не стане вона ще однією зміною вивіски без зміни самої системи, а ще гірше — консервацією системи МВС часів Януковича чи Кучми.

Приймання заяв на працю в поліції

Моя нова поліція

Від початку року керівництво МВС розпочало процес реформування патрульно-постової служби МВС. Зі слів міністра Арсена Авакова, це вагома частина оголошеної реформи міліції та перетворення її у поліцію європейського зразка.

«Ми проводимо експеримент з впровадження патрульної служби у містах-мільйонниках України — Харкові, Одесі, Львові та  Дніпропетровську. Питання забезпечення правопорядку принципово зміниться. З точки зору дотримання прав людини робота правоохоронної системи має на меті якісно змінити взаємодію міліції та суспільства», — заявив Аваков під час візиту до Національної академії внутрішніх справ.

Згідно з планом, нова патрульна служба підпорядковуватиметься Департаменту патрульної служби МВС. Найшвидше цей підрозділ у дії зможуть побачити мешканці Києва. Як сподівються, у другій половині червня на вулиці столиці вже вийдуть дві тисячі переможців конкурсу за право працювати у новій структурі.

У Львові та в Одесі процес набору в патрульну службу стартував 20 квітня. Під цей момент на конкурс у Львові зголосилося понад 10 тисяч охочих, з яких мають вибрати приблизно 800 полціянтів. За даними заступника начальника ГУМВСУ у Львівській області Сергія Зюбаненка, приблизно 70% кандидатів — чоловіки, а більшість претендентів мають вищу освіту. Паралельно оголосили добір тренерів, які навчатимуть курсантів поліційної справи.

«Як показує досвід Києва, практично усі, хто був допущений до навчання, склали іспити. Але й ті, хто їх не склав, все одно залишаються в резерві, і в міру необхідності ми звертатимемось до цих громадян з пропозиціями служити в поліції. Головне — щоб було це бажання служити і захищати, щоб було розуміння потреб суспільства. Всього іншого ми навчимо», — наголосив Сергій Зюбаненко.

Щоправда, є ще один нюанс: нові патрульні наразі не мають законодавчої бази. Відповідний закон поки що не пройшов розгляд у парламенті, рівно ж як і кілька інших, безпосередньо пов'язаних із реформуванням системи МВС. Ці закони мають бути ухвалені дуже швидко, щоб наступні етапи реформ ішли відразу за першим, бо інакше нові патрульні також успішно розчиняться у старих кадрах.

За лаштунками реформ

Минулого року Львівщина стала полігоном для експериментів у міліції. Саме тут працює єдиний в Україні обраний на конкурсі начальник головного управління внутрішніх справ. Саме у Львівській області розпочався експеримент з реформування міліції, але результати його поки що залишаються невідомі.

При тому в процесі відразу ж почали випливати розмаїті підводні камені, як це було з призначенням керівників ДАІ, служби, яка давно стала символом корупції в МВС. Усі ще пам'ятають пікети біля міського та обласного управління ДАІ, коли активісти буквально засипали грішми начальника міського відділу ДАІ Львова Богдана Мицака, який рік перебував на лікарняному буцімто з важкою хворобою, а відразу ж після революції в чудесний спосіб зцілився і вирішив повернутися на керівну роботу. Також громадські активісти блокували представлення начальника УДАІ області Степана Харабари, перегородивши лавками вхід в управління.

Львів. Дмитро Загарія спілкується з учасниками пікету

Ситуація повторилася через рік, коли громадські активісти не дозволили відрекомендувати нового начальника Жовківського райвідділу міліції Гостіщева. Приводом для таких дій стало переконання активістів, що вихідця з Дніпропетровська, який не відповідає кваліфікаційним вимогам для того, щоб обіймати таку посаду, лобіював народний депутат Володимир Парасюк. Областю вже кілька місяців ходять вперті чутки, що Парасюк просуває своїх людей на очільників міліції Жовківського та Яворівського районів, які належать до його виборчого округу. Також мусувалася інформація про те, що призначення Гостіщева було зроблено в обхід начальника ГУМВСУ у Львівській області Дмитра Загарії, якого просто поставили перед фактом. Дійшло до того, що Загарія публічно започаткував дискусію про те, чи не варто йому з огляду на такий розвиток подій подати у відставку. Громада відмовила головного міліціянта від такого вчинку і закликала боротися. Однак насправді це означає нажити собі ворогів серед політиків та серед керівництва МВС. З іншого боку, цей випадок ще раз показує, що спадок минулих років вивести з вищого ешелону української політики та силових структур дуже важко і потребує це неймовірних зусиль.

Зміна суті чи зміна вивісок?

Потребу реформування МВС висвітлює один простий факт. Згідно з результатами опитування, що його перепровадив Центр Разумкова в березні, більшість працівників міліції підтримують реформування системи. Водночас 90% опитаних міліціянтів виступають за те, щоби після реформи правоохоронці отримали більше повноважень, однак цю думку підтримує лише 1% громадськості. Натомість міліція категорично проти того, щоби скарги на дії працівників МВС розглядав спеціальний орган поза системою, на чому наполягають 85% громадян. Ці дані свідчать про глибоку взаємну недовіру суспільства та його правоохоронної системи. Дані того ж таки опитування показують, що 69% українців більшою чи меншою мірою не довіряють міліції, а довіряють лише 25%. Як вказано в аналітичній довідці центру з приводу реформування ОВС, сьогодні можна констатувати взаємне відчуження міліції та суспільства, і це є однією з головних проблем і забезпечення громадського порядку, і діяльності МВС.

Цю тезу доволі влучно охарактеризував Арсен Аваков, який заявив, що нова міліція чи поліція має служити та захищати, а не карати і «кришувати». Адже ні для кого не є секретом те, що система роботи ОВС спрямована на отримання прибутку з розмаїтих джерел — від грошових внесків від злочинців за закривання очей на їхню діяльність до безпосереднього керівництва певними хлібними «темами», як-от продаж наркотиків, «нагляд» за повіями чи нелеґальний бізнес.

Представники Майдану, які очолили міністерство внутрішніх справ у березні минулого року, схоже, можуть повторити долю ще одного постмайданного очільника МВС — Юрія Луценка. Людина, яка мала зламати хребет міліцейській гідрі часів Кучми та раннього Януковича, сама стала жертвою міліцейського левіафана і ревно захищала інтереси системи. Міліція була й великою мірою залишається спадкоємницею радянського НКВС, чиєю функцією було тримати радянських людей у страху та покорі, ґарантуючи працівникам системи індульґенції за можливі порушення закону. На жаль, ця система діє й досі. Це можна простежити на прикладах працівників міліції, яких затримують за перевищення повноважень, зловживання владою чи хабарництво і яких потім з подиву гідною реґулярністю засуджують до умовних термінів ув'язнення. Ознаки цієї системи в чинному МВС можна побачити і в тому, що бійці колинього спецпідрозділу «Беркут» реґулярно влаштовують шоу під час судових засідань щодо їхніх колеґ, яких підозрюють у розстрілах на Грушевського. І незважаючи на численні скарги громадськості та журналістів про відверто нахабну і ворожу поведінку осіб, які є чинними працівниками МВС, їхнє керівництво заплющує на це очі, а отже, висловлює мовчазну підтримку таким діям.

Також керівництво МВС мовчить, коли йдеться про скандали у вищих ешелонах міністерства. Як це сталося з нападом на знімальну групу телеканалу ЗІК біля маєтку доньки заступника міністра внутрішніх справ Чеботаря. Постать цього чиновника заслуговує окремого висвітлення, однак показовою є реакція керівництва МВС на цілком дику історію, коли знімальну групу серед білого дня б'ють невідомі, фіґурант сюжету починає розказувати байки на кшталт «я не я і хата не моя», журналісти мають документальні підтвердження щодо того, чия ж таки хата, а керівництво МВС до останнього уникало відповідей на прямі запитання й іґнорувало засідання парламентського комітету з протидії корупції, аж члени комітету вирішили вимагати відставки міністра. Щойно цього тижня очільник МВС, відповідаючи на нове питання журналістів, розродився вже крилатою фразою: «Дєвушка, прєкратітє істєріку!», а за нею з'явилася заява Чеботаря про відставку, сповнена праведного гніву і натяків боротися з медіями за заплямовану честь.

Арсен Аваков публічно закликає громаду допомогти боротися з корупцією. «Корупція є і в МВС, і в інших структурах. Це звір, якого просто так побороти не можна. Ця система запрацює, коли буде нова поліція. Важливо вибудувати систему запобіжників. Громадськість повинна підтримати зміни в МВС. Мені потрібен кредит довіри від людей. Це принципово важливо», — зазначив міністр під час одного з недавніх виступів.

Проте історія з Чеботарем, про корупційні дії якого не раз заявляли і політики, і чиновники протягом останніх 10 років (складно повірити, що міністр, який живе у соцмережах, не вміє користуватися пошуком), вказує на те, що не все так просто в Данськім королівстві, а в сутичці Ланселота з Драконом лицар незчувся, як у розпалі герцю сам перетворився на свого супротивника.

Триголовий змій

Ще одним наслідком реформи МВС може стати суттєве збільшення числа відомств, які увіллються до міністерства Авакова. Як повідомляє УНІАН, під юрисдикцію МВС підпадатимуть Національна поліція, Національна ґвардія, Державна міґраційна служба, Державна служба з надзвичайних ситуацій та Державна прикордонна служба.

Звісно, немає досконалих та бездоганних систем державного управління, однак нагальні розбільшення на користь певних управлінських структур не можуть не насторожувати, адже у цьому випадку йдеться про утворення реального монстра, очільник якого стає справжнім кумом королю — під його орудою опиняються не тільки міліціянти, а й Нацгвардія та прикордонники разом з пожежними та міґраційною службою. Певна логіка об'єднання цих структур є, однак важливо зрозуміти, якою буде роль самого міністерства — координація дій чи ручне керування сотнями тисяч працівників та мільярдними бюджетами. Адже за невеликого бажання керівник міністерства може не тільки стати корупційним королем, але також здобути важелі реального впливу на політику в державі, маючи під батутою сотні тисяч озброєних людей з досвідом реальних бойових дій. Знову ж таки питання про те, кому потрібна ця армія, зависає у повітрі без відповіді.

КОМЕНТАРІ

Експерт Громадянської мережі ОПОРА

Тарас ГАТАЛЯК:

ПРО ЛЬВІВСЬКИЙ ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ МОЖНА ГОВОРИТИ У ЛАПКАХ

«Аваков мав майже рік, щоби зробити певні зміни, однак цього не сталося. Лише з приходом Еки Згуладзе пішли перші невеличкі зміни. Можна по-різному їх оцінювати, але вони принаймні є. Та що стосується докорінних змін, то я вважаю, що чинний міністр нездатен їх провести, бо він міг це робити, не чекаючи на Згуладзе. Міг проводити відкриті конкурси з призначення начальників обласних управлінь чи райвідділів. Громадськість йшла назустріч і до кадрової комісії включили Євгена Захарова, Юрія Бутусова, але ця комісія пропрацювала близько двох місяців і єдиний начальник, якого вона обрала, — Дмитро Загарія.

Аваков не зміг запустити машину, яку сміливо міг запустити, адже кадрові зміни — одне з основних питань реформи... Про львівський пілотний проект реформи вже можна говорити у лапках, бо ж бажання з центру якось долучатися до цього та діяти не було видно. Міністерство мало би призначити чіткого координатора. Була робота громадськості, середньої ланки працівників міліції Львівщини, які подавали свої пропозиції. Однією з таких пропозицій було оптимізувати один із райвідділків, але скільки часу минулого відтоді — і нічого немає. Аваков заслуховував, її на експертній раді заслуховували і на колеґії зміни подали, але знову наказ готується і так далі. Уже навіть приїхали поліцейські з Німеччини і кажуть: давайте ми ваші львівські напрацювання будемо лобіювати перед міністром. І це не вкладається у голові.

Що стосується кадрових призначень. У принципі, працюючи координатором адвокатів родин Небесної сотні, я чітко зрозумів і потім про це сказала дорадча група Ради Європи, що МВС противиться розслідуванню злочинів на Майдані, і в цьому також є кадрові моменти. Не відбулося очищення кадрового до кінця. Це той же Сакал, який написав рапорт про відставку, але в законі про міліцію такого поняття як відставка немає. Друга річ, це той же Василь Паскал, щодо якого Ігор Луценко виклав документи, які свідчать, що він займався оперативним супроводом і негласним спостереженням за активістами на Майдані. Тобто ми розуміємо, що на керівних посадах у міністерстві залишилися майже ті самі люди. Це стосується і департаменту громадської безпеки і спецпідрозділів. Їх особливо ж не поміняли, вони залишилися на своїх місцях. Тому нереально робити зміни, яким би довіряла громадськість, якщо не проведено очищення від старих кадрів.

Хабарництво у міліції процвітає і це пов'язано з низкою причин. Передовсім це низька зарплатня міліціонерів. Те, що аналізував «Дорожній контроль», історії з ДАІ і так далі, це ж не на порожньому місці виникає. Хіба керівник ДАІ області не бачить, що у нього відбувається? Напевно ці грошові потоки знизу догори продовжують рухатися, і не тільки по лінії ДАІ, а й по інших напрямках. У цьому випадку, якби був чіткий месидж з боку Авакова, якби він долучив до боротьби з хабарництвом службу безпеки, прокуратуру, то таких не було б.

Ми маємо різний досвід реформування ОВС — грузинський, польський та з інших країн, одночасно напрацьовуючи свій власний. А з чого треба починати? З одного боку, кадрові перестановки повинні відбутися швидко, особливо це стосується керівного рівня включно з міністром, яких треба однозначно замінити. Бо на відміну від ГПУ, де нарешті видно позитивні зміни, там нічого не відбувається. Розгортаються скандали довкола Паскала, Сакала, Сіренка, а міністр далі пише собі пости у Фейсбуці про те, що йому вигідно і робить вигляд, так ніби нічого не сталося.  Я вважаю, що топ-рівень МВС треба змінити, бо він гальмуватиме реальні зміни. По-друге, швидко впроваджувати необхідні закони для початку реформ. Далі — чітка процедура кадрового відбору: тести і навчання, зміна системи освіти правоохоронців у принципі.

Маємо у парламенті чотири проекти законів, подані урядом, але фактично над ними працювало МВС. Один із цих законів — «Про дорожній рух» — доволі позитивний, його давно треба було вносити, бо він вреґульовує багато нюансів: ті ж самі стаціонарні камери спостереження, евакуація порушників і тд.

Щодо створення сервісної служби, то вважаю, що цей законопроект не надто потрібний, бо ж мають бути створені Центри надання адміністративних послуг, де мають надавати всі послуги. А зараз міністр говорив, що послуги, які надає МВС, мають бути передані місцевим органам влади.

Два інші законопроекти — «Про органи внутрішніх справ» і «Про національну поліцію» — ключові. Адже без закону «про національну поліцію» у нас не запрацює нова патрульна служба, якщо його не ухвалять до 1 червня.

Є питання до того, як цей закон розроблявся. Була робоча група, створена разом з департаментом та юристами, яка працювала з громадськістю. Але на заключному етапі вони вирішили самостійно подати пропозиції уряду, а відтак документ передали в Раду. Є багато зауважень до цього проекту. Сам закон виписувався дуже швидко, і я вважаю, що без залучення сторонніх аналітичних центрів, які би чітко проаналізували, що ми маємо та куди рухаємося і який закон нам потрібен. Якщо в Грузії був потрібен один закон, бо там працювали злодії в законі, то нам потрібен радше закон, який би дуже жорстко боровся з організованою злочинністю. До кінця оцінку законопроекту так ніхто й не зробив, ми не знаємо, бо не бачили кінцевий варіант.

Що стосується проекту закону «Про органи внутрішніх справ». Якщо ми говоримо про Польщу, то там у законі прописано, зо МВС є координуючим органом, який є тільки в столиці, то в нас планують робити реґіональні представництва МВС. А цього, на мою думку,  не потрібно робити, бо міністерство — це цивільна надбудова, яка спеціально допомагає працювати поліції, прикордонній службі, надзвичайникам і тд.  Це окремі департаменти, які виконують свої функції, а нагорі займаються взаємодією та координацією. Я бачу, що тут є намагання створити монстра. І якщо Аваков залишиться на посаді, він реально цього монстра очолює.

І нарешті, жоден з цих проектів не дає відповіді, куди має рухатися поліція, на що вона буде націлена? Чи це буде публічна служба патрульна, а кримінальний блок не буде реформований, відтак організована злочинність процвітатиме. Чи ми все-таки звернемо на це увагу також і зосередимося на цих напрямках».

Адвокат та правозахисник

Андрій ПЕТРИШИН:

НОВОГО МАЙБУТНЬОГО ЗІ СТАРИМИ КАДРАМИ НЕ БУДЕ

«Керівництво держави вирішило розпочати реформу МВС з патрульно-постової служби, перетворення її на зразок подібних служб у країнах Європи. Але чи справді ППС є саме тою ділянкою роботи, на яку потрібно передовсім звертати увагу? Коли ППС була обличчям нашої міліції? Завтра я вийду на вулицю, сяду в автомобіль, поїду по вулицях міста, зустріну усміхненого працівника патрульної служби у новій формі. Це що, в системі щось змінить? Звичайно, що ні. Треба змінювати спочатку законодавчі акти, саме вони мають бути початком реформи. Ці законодавчі акти мають реґулювати діяльність самої міліції, діяльність щодо забезпечення прав громадян, відповідальність за бездіяльність у захисті прав громадян.

А щоб реформа була ідеальною, треба щось робити з тим штатом, з кадрами, які ми отримали у спадщину з комуністичних часів, у спадщину від корупційного минулого нашої країни. Ці люди зіпсуті зсередини. Як каже народна мудрість, якщо до бочки з квашеними огірками потрапить свіжий огірок, то за кілька днів він точно скисне. Ніколи не буде навпаки. Це аналогія, яку можна застосувати й до нової патрульної служби та решти системи, яка поки що залишається без змін.

Я вважаю, що реформа — це навіть не перший крок. Це показова булька для європейських країн, щоб вони більше давали грошей на українські реформи. Це не буде діяти.

Ми могли б зекономити кошти вже на початках, не роблячи зміни у назві. Бо найбільше коштів іде саме на зміну назви та супутні цьому процеси — заміни печаток, зміну табличок та всіх адміністративних нюансів. За ці кошти можна було б купити нові машини для патрульної служби, форму і так далі. Хіба від зміни назви щось змінюється?

Чи варто всіх звільняти і набирати нових працівників міліції? Я мав би сказати так, всім надавати по шиї та вигнати, але є ще гуманітарна сторона питання — що з ними потім робити? Йдеться про сто тисяч осіб. Куди вони підуть? За цей бік питання також треба думати. Може, забезпечити їм робочі місця у сільському господарстві чи інших місцях, де є потреба у грубій фізичній силі, чи залучити до будівництва доріг? Але однозначним є те, що нового майбутнього зі старими кадрами ми не збудуємо. Ми вже понад рік чуємо про те, що треба змінювати систему. Але система — це люди. Не можна змінити систему, не змінивши людей. Треба замінити як мінімум дві третини всього особового складу правоохоронної системи на молодих людей. Хай вони будуть не зовсім досвідчені, але ліпше ми наб'ємо собі трішки ґуль, аніж із вчорашнього злодія зробимо праведника. Це майже нереально. Вони нічого не вміють і є деґрадованими, законів вони не читають, а керує ними сама лиш жадібність та злоба».

Керуючий партнер адвокатського об'єднання «Мицик і партнери»

Олег МИЦИК:

БІЛЬШЕ ДУМАЮТЬ ПРО PR-КРОКИ, АНІЖ ПРО РЕАЛЬНІ ЗМІНИ

«Неможливо реформувати все й одразу. Тому очевидно, що реформу міліції треба проводити секторально — вибирати ділянки, найбільш дотичні до людей, і ті, які найпростіше комплектуються. З огляду на це рішення Еки Згуладзе про реформу певного сектора було правильним, помилки тут немає. Чи правильним є напрямок? Можу мати свою думку, що є правильним, але життя покаже, чи правильно об'єднувати патрульну службу та ДАІ, обсяг її функцій та інші питання.

Річ є в іншому. Скільки б ми чесних не набрали людей в нову патрульну службу, замикатися вони все одно будуть на стару корумповану систему, а саме: на райвідділи, на відповідні підрозділи обласного управління міліції у плані кадрового та матеріального забезпечення, старого штабу і так далі — де їм швиденько вправлять роги. Просування по службі, призначення туди керівників та інші завдання все одно будуть вирішуватися старими перевіреними способами, які, на жаль, ще не реформуються. Іншими словами, не повинні реформи другого етапу відставати від першого етапу.

Наша правоохоронна система нагадує мені поганого школяра, котрий весь рік не вчиться, але чекає на свято Миколая, щоби йому подарували новий портфель і після цього він ніби буде вчитися на відмінно. Отак і в міліції, всі чекають, що реформа одного органа все радикально змінить. А що заважає бодай трошки боротися зараз з корупцією та ставити бодай трошки на інші рейки існуючі підрозділи? Невже не можна ними керувати по-іншому, застосовувати інші принципи кадрового відбору?

Дуже просто сказати, що ми перебудувалися, змінивши вивіску, форму, назву та порядок призначення. У даному випадку мова йде про принциповий набір та навчання інших людей, яких спробують відрізнити від решти міліції. Їм виділили той напрямок, з яким найбільше стикаються люди. Я далекий від думки, що ті керівники, які проводять сьогодні реформу, хочуть обмежитися лише вивіскою. Мова може йти про Авакова, однак частина команди з Грузії ставить собі мету інакшу. Давайте подивимося і поспостерігаємо. Просто другий ешелон наступаючих військ не повинен значно відставати від першого, бо це означає провал операції.

Плюс законодавче забезпечення реформ, тому що сьогодні створюють підрозділи, а законодавство залишається старе. Яка користь із того, що нові патрульні будуть затримувати п'яних водіїв чи грабіжників, якщо у нас притягнути зловмисника до відповідальності дуже складно, бо воно все зависає в судах.

Нещодавно міністр звільнив низку начальників в різних областях у рамках люстрації. А хіба їх не можна було звільнити раніше, адже кадровики точно знають, хто саме займав керівні посади за Януковича понад рік. Відповідно, наші правоохоронці більше думають про піар-кроки, аніж про реальні зміни в державі».