"Правоохоронці натягнули лекало розслідування хабаря на розслідування справ щодо волонтерів, а це неправильно. Але поки суд це покаже, пройдуть роки: дискредитація волонтерів відбувається сьогодні, а наслідки – дискредитація правоохоронців, відбудеться колись", – каже відомий львівський адвокат у своєму виступі на зустрічі ініціативної групи “(Не)безпечне волонтерство”, створеної, аби активізувати діалог волонтерського руху з владою і захистити його від дискредитації та провокацій.
Олег МИЦИК
адвокат, засновник Адвокатського об'єднання "Мицик і Партнери". Основна діяльність пов'язана зі захистом прав осіб у кримінальних справах
Найперше скажу, що огульна критика з боку журналістів і волонтерів у цій ситуації найбільше влаштовує правоохоронців. Бо коли ми кажемо, що вони не мають права розслідувати справу чи що вони незаконно проводять обшуки – це неправильна теза: якщо суд санкціонував обшук, то, на жаль, цей обшук є законним; можна також санкціонувати обшук і в свідка. Увага ЗМІ дуже розпорошується на речі, які правоохоронці легко відмітають.
Критикувати треба конкретно і говорити треба говорити про глобальні речі, про те, чого правоохоронці не розуміють – або умисно не хочуть розуміти.
Розпочнім із того, звідки з’явилася ця стаття, за якою притягають багатьох наших волонтерів і висувають їм підозри. Її не було дуже довго. Якщо прослідкувати за парламентською історією цього закону, то прямо вже в комітеті в цю статтю вносилося маса змін. Правоохоронці не розуміли суті (зрештою, як і кожної статті, яку дуже довго адаптовують) – от вони на коліні й народили цю норму. На перший погляд і я не можу сказати, що в ній неправильно, – але бачу, що вона через правову невизначеність дозволяє притягати не тих, кого потрібно.
Друга причина: будь-який новий закон, який приймають, коли щось криміналізують, дуже довго чекає судової практики. І поки немає судової практики, поки Верховний суд один раз їх не зупинить, правоохоронці звинувачення пишуть огульно.
І третє: цей закон є потрібним, зараз у правоохоронців існує на нього запит. Об’єктивно існує, тому що ми всі пам’ятаємо інформацію про "гуманітарні тушонки", які потрапляли в торгові мережі, пам’ятаємо про розкриті розкрадання, чуємо публічну інформацію про Запоріжжя… Тобто цей закон був потрібен.
Тепер – що зробили в даному випадку правоохоронці. Може, хтось із вас пригадує ще радянський фільм про Шерлока Голмса. Там був такий прийом: автор сценарію мав певну рамочку, біжить-біжить і – оп!, здибав прізвище. Так-от, правоохоронці з величезного масиву інформації і правовідносин отакою от рамочкою вибрали отакий маленький сектор.
Вони розпочинають з чого? Із кордону, де хтось написав слова "гуманітарна допомога", – і закінчують затриманням через фіксування передачі коштів за техніку. Іншими словами, вони натягнули лекало розслідування хабаря на розслідування справ відносно волонтерів. І при цьому щиро вважають, що достатньо довести, що коли на столі лежать гроші, то в цьому випадку відбулося доказування цього злочину. Це неправильно. І журналісти це повинні розжувати і пояснити.
Хто бачив підозру будь-кому з волонтерів, то там написано: "вчинив злочин такий-то" – і дальше йдуть цитати зі законів. І є закон про гуманітарну допомогу, і там написано "гуманітарна допомога безкоштовна". Але в цьому законі є й інші речі. Що таке гуманітарна допомога? Це кошти донорів! А хто донори в даній ситуації? Правоохоронці в жодній справі цього не описують. Ми їм кажемо: "А розслідуйте весь ланцюжок, з походженням коштів". Відповідь: "А нас це не цікавить".
Так от що має зробити суспільство – це змусити пояснити. Дати відповідь на найпримітивніше питання: хто донор у цій ситуації? Чи порушене право донора? Звідки походять ці кошти?
Пригадую, десь на другий-третій тиждень війни мені дзвонить майже серед ночі знайома волонтерка з дивним питанням. "Ми почули, що заїхали у Львів фури з бронежилетами, і ніхто не знає, де вони. А тут мені подзвонили люди і кажуть: ми знаємо, що ви зібрали кошти – то купіть у нас бронежилети". Я тут же пізно ввечері дзвоню правоохоронцям у прокуратуру області – тим, з ким маю певні контакти, і кажу: буде закупник від нас – ловіть, накривайте, у вас є можливість викрити! Знаєте, що мені відповіли? Дуже виважену фразу: "Олеже Володимировичу, а якщо ми попадемо, що люди купили за свої гроші, і ми осоромимося?"
А зараз вони не бояться осоромитися?! Коли, не вникаючи, затримують людей, які купили автомобілі за свої кошти!.. Кажуть, у декларації написано "гуманітарна допомога". Ну, скажімо, в мене на плоті хтось написав погане слово, – але ж це не означає, що за плотом саме це.
Треба вникати в суть. Якщо волонтер сам взяв у дружини п'ять тисяч доларів, купив автомобіль, а на кордоні задля "понтів" написав "гуманітарна допомога" – то чи став від цього цей автомобіль гуманітарною допомогою?! І це є ключове питання, яке ми маємо допомогти розжувати державі.
Їм здається, що вони так феноменально можуть розслідувати ці справи. "Хлопки" влаштовувати. До речі, через провокаторів. Ви знаєте магічну цифру – 476 тисяч гривень для наявності складу злочину. Ніхто з волонтерів, напевно, не задумувався, чому вони так наполегливо просять або три автомобілі, або три випадки. Їм треба суму набрати. Це класична провокація. За інших обставин волонтер, може, і тричі не продавав би той автомобіль. Це провокатори створили умови, при яких це відбулося. Це речі, які адвокати в кожній кримінальній справі будуть доводити.
Але знаєте, яка радість у правоохоронців? Між отим, що ми зараз говоримо, і вироком, коли їх поставлять на місце, роки пройдуть. Й от тут проблема: дискредитація волонтерів відбувається сьогодні, а наслідки – дискредитація правоохоронців, відбудеться колись.
Читаємо повідомлення Президента: "…провів сьогодні зустріч з міністром внутрішніх справ… заробляти на захисниках неприпустимо – це злочин".
Ну так, коли продають гуманітарну допомогу – це злочин.
А тепер дивимося на слова Монастирського, бо як доповіли, такий і висновок зробили – Президент, напевно, не мав змоги прочитати мій пост про це, мої дописи, коментарі. І от речення, яке є ключовим: "справа про продаж автомобілів, куплених на благодійні внески українців". Це ключове речення! Правоохоронні органи заявляють наперед, не перевіряючи походження, наповнення фондів, донорів, перебіг цих коштів, повернення їх назад у цей волонтерський гаманець…
Мені одна людина, яку притягнули (але вона не публічна, не просить допомоги), пояснює: я забрав із сім’ї кошти і вже двадцятий раз переганяю автомобілі, віддаю і переганяю наступний, а того, що мені хтось допомагає, вистачає на пальне і фарбування автомобіля.
Ну правильно, правоохоронці не можуть пояснити, а звідки ж взялися кошти, щоби купити це авто. І вони умисно глибше не лізуть. Тому що законом не визначено. Якщо в нього вносити зміни, то там напевно має появитися слово "донор". Донор (той, хто дав кошти) має сказати, вкрали чи не вкрали. Це дуже визначальне питання.
І тому, я вважаю, оце мінне поле, по якому зараз ходять волонтери, неможливо врегулювати чинним законом. Мене питають: ви можете дати пораду? Та неможливо правнику радити, як керуватися речами, які практично неврегульовані законодавством. Вони не прописані в підзаконних документах.
Ще одне. Вчора розмовляли з одним волонтером, і в нас виникла думка: а чи закони не будуть мати зворотної дії, і потім всі ці люди не заплатять податок на доходи фізичних осіб зі своїх карток? Це треба вже тепер передбачити, бо це ризики. Бо держава з Батьківщини стала державою – вона окрилилася, вона тепер має час, і в нас дуже легесенько формуються справи. І от саме ця легкість створення справ і спокушає правоохоронців. Я далекий від того, що це є спеціальне замовлення на певних людей, на волонтерів. Легкість! Правоохоронці дуже легко звітуються про це.
14.09.2022