Сьогодні, 14 березня, почалося анонсоване українською опозицією «народне повстання». Але якщо у вашому місті наразі все спокійно, майте терпіння: «повстання» таки дійде до вас, просто своєю чергою — згідно з графіком. Графік, щоправда, ще допрацьовують.
А першими свідками «революційних» дій пощастило стати мешканцям Вінниці. Завтра і позавтра (15 та 16 березня відповідно) будуть Ужгород та Львів. Саме ці міста стоять на початку графіку акцій протесту в межах двомісячника опозиції «Вставай, Україно!»
Нагадаємо, 9 березня біля підніжжя пам’ятника Шевченкові у Києві Арсеній Яценюк разом з Олегом Тягнибоком заявили про старт «народного повстання» з назвою «Вставай, Україно!».
«… Ми оголошуємо народні віча та народне повстання проти цього режиму"», — погрозив Яценюк. Він проанонсував акції по всій Україні за участю лідерів «Батьківщини» , «Свободи» та УДАРу.
Початок «повстанського» марафону було обіцяно на 14 березня, кінець — за два місяці, 18 травня. Отака ориґінальна «революція» — за чітким графіком і сценарієм.
Напередодні «Часу Ч»
Увечері напередодні «Часу Ч» журналісти «Z» спершу зв’язалися з одним з найвідоміших активістів та учасників чи не всіх потужних мітинґів Києва, народним депутатом-мажоритарником від «Батьківщини» Олександром Бригинцем. Поцікавилися, чи «нагострені вила» в столиці до початку «повстання».
Але Бригинець одразу вгамував революційний запал. Поправив, що не називав би це «повстанням», це «швидше масові акції». «Не треба ставитися до терміну повстання так, як ставилися в 1917 році, коли діжки і вози поперевертали, насипали соломи і почали стріляти один в одного. Коли ми говоримо про повстання сьогодні, то мається на увазі — робити все можливе, щоб народ повстав проти цієї влади. Поки що йдеться про акції, в яких не буде застосовано фізичної сили», — пояснив Бригинець і навіть раз обмовився, назвавши акцію «Повстань, Україно!» (замість «Вставай…»). Саме так у 2002 році, та й багато років по тому, називалися акції опозиції за участю тієї ж таки «Батьківщини».
Оскільки обмовка була дуже доречною, запитали Бригинця, а що ж буде у зовсім новій акції такого неординарного і страшного для влади? Чим вона закінчиться, крім традиційних народних резолюцій наприкінці мітинґів. Бригинець відповів, що про формат нічого не знає, бо в кожному реґіоні Україні коло цього заходяться відповідні люди, а він особисто, попри досвід, не входить в центральний штаб «народного повстання».
«Якби я працював у штабі, який займається повстанням, то я нагадав би їм про інші методи дії. Ми це не використовуємо, але страйки і припинення роботи в окремих реґіонах могло би бути сильнішим важелем. Але профспілки достатньо слабі, а політичні сили дуже рідко використовують важелі економічного тиску на владу», — додав Бригинець.
Загалом активний революціонер напередодні старту «повстанських» гастролей не знав ані точного графіку, ані формату акцій. Чув лише, що перша стартує у Вінниці, а не символічно в столиці. В Києві відбудеться фінал «повстання» 18 травня.
«Насправді у Києві акції відбуваються безперервно. Завтра ми йдемо до Фонду держмайна захищати Гостинний двір», — заспокоїв Бригинець. А також пояснив, що зараз в столиці і без «народного повстання» ситуація політично активна, бо 2 червня тут мали би відбутися вибори міського голови та депутатів Київради. Тож фінальна акція «Вставай, Україно!» в столиці, на думку нардепа, буде дуже доречною напередодні важливого волевиявлення. Він, однак, заперечив що саме під київські вибори всю цю «революцію» і організовують.
Хто ж придумав сам термін «народне повстання» і дезінформував та спантеличив люд, Бригинець очікувано теж не знав. І підкреслив, що хоч і «вози перевертати» ніхто не буде та «стріляти один в одного» теж, але такі однотипні мітинґи все одно потрібні — як «огляд сил чи то огляд полків», щоб оцінити протестні настрої в суспільстві.
Та й, на думку нардепа, треба показати владі, що не лише політики з нею воюють, а й люди не задоволені. Тому разі успішності акцій, за версією Бригинця, «владі доведеться піти на певні поступки чи то у вигляді змін до законів, чи то відставки уряду, президента і перевиборів у Верховну Раду».
Тільки от такі прогнози здаються надто вже притягнутими за вуха не лише через твердолобу і вперту натуру нинішньої влади. Якщо пригадати низку акцій від опозиції за останній рік, то спливає перед очі факт, що під прапорами «Батьківщини» не раз стояла проплачена масовка. Політсилі Яценюка дуже не вистачає активних прихильників.
У ВО «Свобода» з активістами трохи простіша ситуація — там жорстка партійна дисципліна і багато фанатичних волонтерів. Однак, як переконував «Z» заступник голови ВО «Свобода», нардеп Андрій Мохник, мета акцій — не мобілізувати свій партактив, а радше залучити новий.
«Наша ціль — відчути ситуацію, яка є в державі. Чи готові українці свою енерґію з кухні в реальності проявити. Якщо буде хвиля народного підйому, то в наступних акціях буде поставлено питання руба про проведення нових виборів, не лише парламентських. Друга ціль — позбавити владу ілюзій щодо байдужості українців, щоб влада побачила наших прихильників, зробила висновки і рахувалася з ситуацією», — розповів заступник Тягнибока.
Андрій Мохник, який відповідає в своїй партії за співпрацю з іншими політичними силами, а отже, і за спільне «народне повстання», розповів про його формат: у кожному обласному центрі відбудеться хода опозиції, після якої — віче, а далі — неформальне спілкування з прихильниками і пресою. Яка кількість учасників має бути у кожному місті, щоб можна було говорити про готовість вийти з кухонь, Мохник не ризикнув назвати. Мовляв, головне — не кількість, а якість активу.
Якщо ж опозиція під час «повстання» дійде висновку, що «революційної ситуації в країні немає» і народ «енерґію проявити» ще не дуже готовий, то, за словами «свободівця», треба буде провадити дальшу просвітницьку роботу.
Врятуватися Кличком?
Отже, за офіційною версією, мети у «повстання» дві — налякати владу, щоб та на майбутнє менше нахабніла, і мобілізувати народ для ймовірних наступних акцій з конкретнішим завданням. Але і для першої, і для другої потрібне головне — люди. А чим їх привабити на мітинґи, де нічого нового їм не розкажуть?
Опозиційний нардеп і громадський активіст, позафракційний Олександр Доній каже, що «лише одними гаслами, закликами, та заяложеними одноманітними акціями ситуацію не зрушити з місця». Він мало вірить в успіх акції, хоч братиме в деяких її заходах участь, бо «краще робити хоч щось, навіть з помилками, аніж не робити нічого».
Його песимізм пов'язаний з непослідовністю організаторів акції, зокрема конкретно Яценюка. Мовляв, раз він обіцяє повстання, а раз все зводить до банальних мітинґів. «Це вже не перший факт, що спочатку говориться одне, а потім діями це заперечується. Наприклад, місяць тому ми, депутати, зібрали понад 150 підписів за відставку Голови Верховної Ради та за відставку Генпрокурора. Але Арсеній Яценюк потім кудись заховав ці підписи і не зареєстрував їх у парламенті. Це що означає: він домовився про щось з Головою ВР та Генпрокурором? Безкоштовно чи як? Чи на яких умовах? І на яких умовах буде здано "повстання"? Чи вірити, що воно не буде здано?», — риторично питає Доній.
Чи не єдиною ґарантією залучення безкоштовної масовки до «повстання» може стати участь самих лідерів опозиції. Бо цілком можливо, що не пещений обиватель захоче побачити на власні очі рейтинґових політиків, а найбільше всесвітньовідомого боксера Віталія Кличка. Не дарма ж про його участь пишуть у всіх анонсах, хоч це така сама спекуляція, що й обізвати акцію «повстанням».
І напередодні, і в день перших акцій партійні сайти «Батьківщини» та «Фронту змін» обіцяли участь в них, крім Тягнибока і Яценюка, самого Кличка. У листівках-запрошеннях на віче (на фото), що їх роздають на вулицях міст, вказано прізвища саме трьох лідерів.
Тільки от прес-секретар Віталія Кличка Оксана Зинов’єва дивується. Вона нагадала «Z» , що Віталій зараз у закордонних відрядженнях, і після США їде у Брюссель та Варшаву. Там зустрічається з провідними політиками.
Про його наступну участь в «народному повстанні» після повернення додому Оксана нічого повідомити не змогла. Хоч зазначила, що «партія УДАР підтримує будь-які дії на зміну влади в Україні», тому представники УДАРу на мітинґах таки будуть.
Неучасть Кличка в майбутніх акціях ймовірніша, ніж участь. Що ближче до президентських виборів, то автономнішими у діях ставатимуть лідери опозиції, працюючи кожен на свій рейтинґ.
Поки Яценюк з Тягнибоком готуються вдома до наступних банальних мітинґів, якими вже нікого не здивуєш, Кличко забезпечує собі впливову міжнародну підтримку. Адже впевненості у власних силах як кандидата в президенти у нього явно побільшало після оприлюднення останніх рейтинґів, де боксер обігнав удвічі Яценюка та навіть на один відсоток Юлію Тимошенко. Щобільше, лідера фракції «Батьківщина» на піввідсотка випередив навіть радикальний Тягнибок.
Отже, Яценюк опинився в ситуації, коли самому потрібно терміново мобілізуватися та мобілізувати свою команду. Його колеґи-нардепи не на диктофон припускають, що оте «народне повстання» ( термін, що його організатори мітинґів воліють не вживати) вирвалося в Яценюка чи не випадково якраз з усвідомленням необхідності негайно ставати рішучим революціонером, відповідаючи на запити народу. Але самому проводити акції йому наразі не до снаги, зважаючи на вже згаданий брак людського ресурсу. Та й роз’єднуватися за два роки перед виборами опозиції ще зарано — електорат не зрозуміє.
Крім того, треба якось вирішити ситуацію з повторним блокуванням парламенту, яким опозиція загнала себе в глухий кут. Відступати якось не пасує, але й вимагати повернення Власенку депутатського мандату в такий спосіб — безперспективно.
Як повідомив «Z» Андрій Мохник, наступного понеділока буде озвучено заяву опозиції з приводу блокування парламенту. Натякнути на приблизний її зміст політик відмовився. Але згодом додав, що розпуск парламенту, до якого може призвести його недієздатність, зараз є дуже небезпечним. Адже влада просто може не призначати нових виборів під будь-якими приводами. Тобто для опозиції блокування стає щораз менше вигідним.
Дуже ймовірно, що в понеділок ми почуємо про розблокування парламенту, але в жодному разі опозиція не визнає свого відступу — вона ж бо виходить боротись на вулиці. Доказом цієї версії є той факт, що акцій «Вставай, Україно!» не запланували на сесійні тижні Верховної Ради. Тобто «повстання повстанням», а вибори — за графіком. Це потрібно самій опозиції, навіть без попереднього промацування революційних настроїв.
14.03.2013