Дрізд-чотар

 

нині острів в снігах як в руїні

дому мого паперові стіни

книжка яку я не дочитав

гуси летять до футбольного поля

я залишаюся поза грою

дрізд – він вояк і чотар

 

служить у мене мабуть у драґунах

я годівницю йому підсуну

бачу відзнаки його і шеврон

кілька пір’їн золотих на футерку

що ж – à la guerre comme à la guerre

і чотаря погон

 

бачив весною дроздяче весілля

гостем там був – ні впало ні сіло

в ролі весільного генерала

і в чотаря появилась дроздиха

так і живуть сито і тихо

тенори мого хоралу

 

дрізд – що чотар знає честь і порядок

знає за що на війні помирати

чистить мундир – своє пір’я зелене

знає що можу тримати годівлю

не помічати його у неділю

й де він літає – про мене

 

як же скрипить уночі паперовий

сніг – залітає у горло дроздові

я ще читаю й запарюю чай

сходи скриплять розсохлим баяном

як почуватись слугою і паном?

там де тріщить все по швах

 

дрізд пригодиться виправам воєнним

ось він по снігу чалапає чинно

ось він збирає на посвист чоту

дім мій розхитано – стримую нерви

з ним – помічник і два офіцери

фану несуть золоту

 

я не учасник цього параду

в справах військових я не порадник

тільки глядач і юрба при снігах

дім засипають сніги опівнічні

і вже оркестра лаштується й півчі

зранку усі на ногах

 

18.02.2015