нині острів в снігах як в руїні
дому мого паперові стіни
книжка яку я не дочитав
гуси летять до футбольного поля
я залишаюся поза грою
дрізд – він вояк і чотар
служить у мене мабуть у драґунах
я годівницю йому підсуну
бачу відзнаки його і шеврон
кілька пір’їн золотих на футерку
що ж – à la guerre comme à la guerre
і чотаря погон
бачив весною дроздяче весілля
гостем там був – ні впало ні сіло
в ролі весільного генерала
і в чотаря появилась дроздиха
так і живуть сито і тихо
тенори мого хоралу
дрізд – що чотар знає честь і порядок
знає за що на війні помирати
чистить мундир – своє пір’я зелене
знає що можу тримати годівлю
не помічати його у неділю
й де він літає – про мене
як же скрипить уночі паперовий
сніг – залітає у горло дроздові
я ще читаю й запарюю чай
сходи скриплять розсохлим баяном
як почуватись слугою і паном?
там де тріщить все по швах
дрізд пригодиться виправам воєнним
ось він по снігу чалапає чинно
ось він збирає на посвист чоту
дім мій розхитано – стримую нерви
з ним – помічник і два офіцери
фану несуть золоту
я не учасник цього параду
в справах військових я не порадник
тільки глядач і юрба при снігах
дім засипають сніги опівнічні
і вже оркестра лаштується й півчі
зранку усі на ногах
