Майбутнє – під водою?

«20 000 льє під водою» – твір 19 ст., що випередив свій час. Головний герой роману Жуля Верна Капітан Немо натрапив на новий спосіб життя – життя під водою. Відтоді вже винайшли підводні човни, але про підводні міста ще не йшлося. Донедавна.

Концепт «Ocean spiral» японського концерну «Shimizu»

Люди живуть на дні океану, і краще, ніж ми на суші – це твердження звучить як наукова фантастика. Якби не Сарлі Адре Саркум (Sarly Adre Sarkum): його морський пейзаж – це пливучий, обладнаний системою енергопостачання хмарочос заввишки з Емпайр-Стейт-Білдінґ, більша його частина ховається під водою. Люди тут житимуть – під лінією рівня моря.

В Куала-Лумпур (Малайзія) він показав свій проект міської архітектури. Морські ландшафти стали логічною відповіддю на кліматичні зміни та підняття рівня води в морі, коли суші стає чимраз менше. Кроком уперед став би факт, що людина змогла заселити море, каже Саркум. Його «Waterscraper» – це кілька будинків, що плавають. Місто, яке не тільки використовуватиме природу, а й створюватиме її. Зрештою, під водою зможе виникнути метрополія.

Саркум – не єдиний архітектор, який працює над втіленням фантазії підводного життя. Шерег експертів працюють над створенням автономних штучних островів, що їх можливо збудувати посеред води. Такі міста могли б стати відповіддю на кілька важливих проблем людства, зокрема перелюдненість, зміну клімату, потребу в енергопостачанні й потребу зменшити податкове навантаження.

Втілити проекти дотепер вдається лише частково, проте це не спростовує ідею про краще майбутнє під водою. «Хмарочоси – символ ненаситного споживання. У скупченні наших міст можна прогледіти передвісник екологічно похмурого майбутнього», – обґрунтовує Саркум свій «Waterscraper». Система мас і резервуарів урівноваження втримувала б споруду, що звужується досередини, в  вертикальному положенні. Довгі «щупальця» надають їй вигляду великої медузи. Вони були б елементами врівноваження. Течія триматиме їх у постійному русі, тож вони зможуть забезпечувати енергопостачанням споруду. Вітрові турбіни та сади на дахах постачатимуть додатковий струм. На дахах також вирощуватимуть продукти харчування.

Інші архітектори також мріють про помешкання в морі. Проект китайського будконцерну «СССС» та Лондонської архітектурної фірми «АТ» спрямований на створення в океані штучного острова з модулів. Тут будуть апартаменти класу люкс, відпочинкові зони, ресторани, бари, музеї, ґалереї, концертні зали й тематичні парки, а також порти для яхт. Навіть причали для підводних човнів. Більша частина комплексу перебуватиме під водою. Тоні Фан (Tony Fan), інженер конструкцій в «АТ», пояснює: «Китайські інвестори хочуть побачити привабливість, якої більше ніде немає. У неї вони готові вкладати гроші. А ринок будівництва різних фантазій під водою – дуже привабливий».

За допомогою цього проекту хочуть продемонструвати, як можна протистояти перелюдненості, до того ж через зміну клімату стає щораз менше суші, придатної для життя. Плавуче місто зможе само себе забезпечувати й не залежати від материка поблизу. Практично всюди,  навіть у нічиїх водах можна ставити споруди на якір. Проте для будівельників є фаворит – територія перед Макао. Цей острів поблизу Гонгконґу відомий як «податковий рай».

Осторонь не залишається і японський будівельний концерн «Shimizu», який планує будувати автономні підводні міста. Вони мусять самостійно забезпечувати себе енергією та висолоджувати морську воду. Рибу вирощуватимуть у власних аквакультурах.

«Це все не є нездійсненним бажанням, це – наша реальна мета», – каже речник підприємства Масатака Ногучі (Masataka Noguchi). Він пояснює амбітний проект «Ocean Spiral» («Океанічна спіраль»): куля з діаметром 500 метрів плаватиме під водою. Прозорі стіни – метр завтовшки, з акрилового скла, який посилять волокнами склопластику, – пропускатимуть блакитне світло моря всередину споруди. Ці стіни захищають майже 5 000 людей, які перебуватимуть у великій сфері. Тут вони працюватимуть і мешкатимуть. Всередині кулі – ввігнута споруда з багатьма поверхами. У ній – офіси, помешкання, підприємства, кафе та готелі. Цей футуристичний світ класу люкс від «Shimizu» хочуть збудувати протягом п'яти років. Вартість будівництва – 23 мільярди євро.

Під житловою кулею тягнеться 15-кілометрова спіралеподібна труба в глибину, вона прикріплює кулю до морського дна. Прохідні спіралі постачатимуть енергію. Вони використовуватимуть різницю температур води на різних рівнях. За допомогою поверхневих теплих вод випаровуватиметься органічна рідина, яка буде активувати турбіни. Холодна вода глибин охолоджуватиме й конденсуватиме її. Кругообіг – подібний до того, що в холодильнику, може починатися спочатку. Інженери називають це океанічною термічною ґрадієнтною електростанцією. Цю можливість теж передбачив Жуль Верн у «20 000 льє під водою». Він описує роздуми капітана Немо про отримання електрики з різних глибин океану. Геотермічні електростанції сьогодні взяли на озброєння подібний принцип. Це уможливлює рентабельне вироблення струму за допомогою низьких температур випаруваних рідин навіть там, де доступна лише помірно тепла вода з глибини.

Конструктори «Ocean Spiral» використовують для електропостачання й біотехніку. Бактерії, які продукують метан, перетворюють діоксид вуглецю, що міститься у воді, на газ, збагачений енергією. З нього можна добувати струм і тепло.

Інженери з «Shimizu», яких підтримує Університет Токіо, японський Центр інформаційних досліджень геологічних і морських наук, а також Державне управління рибного господарства, продумали й лабораторію. Двохсотметрова куля всередині житлової сфери. Звідти вивчатимуть океанічні глибини, які починаються на глибині від 800 метрів. «Настав час створити новий інтерфейс для морського дна, останньої межі планети». 

Порте «технічною утопією» називає проекти дослідник Крістіан Діммер. На його думку, вони є відповіддю на ґлобальні кризи навколишнього середовища. «Я вітаю те, що стільки креативних голів працює над розробкою технічного моменту проблеми, як впоратися зі зміною клімату й підняттям рівня моря, – визнає Діммер, професор Токійського Університету. – Проте виникає питання, чи такий складний, затратний і централізований проект запропонує правильні відповіді на виклики майбутнього».

Дотепер здійснили лише невелику частину запланованого. «Зазвичай йдеться про перебудову старих круїзних суден й нафтових платформ, – каже Карльгайц Штайнмюллер (Karlheinz Steinmüller), директор Інституту науки майбутнього «Z-Punkt» – Це все ще дуже далекоглядні плани».

Проте підводними містами завжди цікавилися американські архітектори, як і, зрештою, голландські. Їхній «Seascraper» виглядає з води й нагадує суперсучасне круїзне судно. Більша частина споруди розташована під водою. Турбіни досягають глибини 400 метрів і використовують сильні морські течії для вироблення струму. Над водою будівля оснащена фото-вольтовою шкірою, через яку отримують сонячну енергію. Наче глибока криниця тягнеться увігнута внутрішня частина споруди в глибину. У широкий отвір падає дощ – так збирають прісну воду. Це робить морське життя ще більше самодостатнім.

Зреферувала Соломія КРИВЕНКО

Джерело: http://www.welt.de.