Заморожені сланці

Інформація про ймовірний вихід з проекту видобутку сланцевого газу на Олеській площі в Галичині американського енергетичного гіганта «Шеврон» з'явилася рівно місяць тому, але й досі її не підтверджено і не спростовано офіційно. Та хвилі розійшлися і ниву засіяно, тож коли компанія й справді оприлюднить рішення про вихід з лупакового проекту, це вже ні для кого не стане несподіванкою. Якщо ж американці залишаться, то хтось на цьому спробує заробити собі плюсів до іміджевої карми. «Z» спробував з'ясувати в експертів, чи справді сланцевий проект в Україні заморозять і які причини такого кроку енергетичних гігантів.

Загальний обсяг Олеської площі становить 6 324 км². Прогнозований ресурс родовища газу у сланцях на момент підписання угоди становив 3 трлн. кубометрів

Попереджувальний постріл

Нагадаємо, що наприкінці року (15 грудня 2014 р.) інформаційна аґенція «Інтерфакс-Україна» з покликом на джерело в Уряді, повідомила, що американська енергетична компанія «Шеврон» має намір в односторонньому порядку вийти з проекту видобутку лупакового газу на Олеській площі.

Формальною підставою, зі слів джерела, стало те, що українські урядовці не виконали у встановлений термін певні вимоги, передбачені угодою про розподіл продукції: низку законодавчих актів не було узгоджено з чинним законодавством. Відтак американська компанія отримала підставу вийти з проекту, не компрометуючи себе.

Водночас джерело аґенції натякнуло, що реально американці були невдоволені тим, що український уряд у серпні минулого року збільшив удвічі плату за користування надрами і цю норму поширили на всі енергетичні проекти, зокрема й на угоди розподілу продукції. Тож американці мали б не лише віддавати державі частину видобутого, як це передбачалося на початку проекту, а й платити високі податки.

Частина українських оглядачів такий розвиток подій вважає цілком сподіваним. Зокрема, експерт «Інституту енергетичних стратегій» Юрій Корольчук зазначив у коментарі «Z», що «Шеврон» прагнув вийти з цього проекту ще навесні 2014 року, але шукав причину. Саме тому компанія якийсь час чекала, щоб отримати формальні приводи для ймовірного виходу з проекту. Як пояснює експерт, в угоді між «Шевроном» і Урядом є пункти (44.6 та 44.7) про те, що компанія має право не починати роботу, якщо Кабінет Міністрів за 12 місяців не виконає взяті на себе зобов'язання. І саме це стало формальним приводом для виходу з проекту.

«Але тут є нюанс: "Шеврон" нічого не робив. Ще у жовтні 2013 року, коли підписували цю угоду, то в них мало все бути готове. От "Шелл" набирав штат, розгортав діяльність, підписував якісь виробничі угоди, вже навіть до операційної угоди дійшли. А "Шеврон" навіть штат не набрав — таке враження, що їх це не цікавило», — каже експерт.

Юрій Корольчук бачить дві причини такої поведінки компанії: відсутність чіткого розуміння обсягу запасів на цих родовищах і стрімке здешевлення нафти на світових ринках. При тому він припускає, що «Шеврон» не розриватиме угоду про розподіл продукції, а призупинить свою участь у цьому проекті.

Європейська лупакова халепа?

На зорі сланцевої епопеї ВО «Свобода», яка в Україні виконала головну роль опонента видобування лупакового газу, називала ці проекти політичними авантюрами, мовляв, Янукович таким робом хотів задобрити американську владу, щоб забезпечити собі безпроблемне панування в Україні.

Але президент Центру ґлобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар категорично заперечує, що такий гігант, як «Шеврон», міг собі дозволити якусь авантюру.

«Ніякої авантюри тут немає. Уряд України може собі дозволяти, образно кажучи, авантюри. Але великі компанії, річний бюджет яких більший за наш ВВП, вони собі авантюр не дозволять. Тому це ніяка не авантюра, це типовий підхід до розробки не тільки нетрадиційного газу, але й у розробці традиційних вуглеводнів», — каже він.

В угоді з американцями, нагадує експерт, було передбачено п'ятирічний термін первинного геологічного вивчення. За той час фахівці мали б отримати відповідь на питання, які обсяги з тих прогнозних ресурсів є комерційно видобувними запасами. І щойно після того ухвалювали б рішення про наступні дії. Якщо комерційні запаси вирівнюють видатки, тоді здійснюють програму, записану в угоді про розподіл продукції. А якщо з'ясовується, що комерційні запаси не є надто привабливими, тоді проект закривають.

«"Шеврон" готовий був витратити $300 мільйонів (згідно з угодою про розподіл вуглеводнів, компанія зобов'язана витратити 350 мільонів. — "Z") на пошуково-розвідувальні роботи, але він може собі це дозволити, для нього це не буде потужним корпоративним збитком, але далі він проект не розвиває. Україна отримала б $300 мільйонів інвестицій в Олеську площу, і на цьому проект закривається», — пояснює експерт.

На думку Михайла Гончара, ймовірний вихід «Шеврону» зі сланцевого проекту пов'язаний з тим, що ця компанія вкупі з іншими енергетичними гігантами переглядає свої корпоративні інтереси на тлі падіння цін на нафту. З огляду на це можуть бути ухвалені рішення про згортання низки проектів. Експерт припускає, що може йтися загалом про згортання лупакових проектів «Шеврон» у Європі, а не лише в Україні.

«Інший бік справи полягає у тому, що європейська стратегія "Шеврону" з розробки покладів сланцевого газу, м'яко кажучи, виявилася провальною, і не тільки в Україні. Якщо ми поглянемо на чотири інші країни, куди "Шеврон" увійшов з аналогічними проектами, то ніде успіху немає — ні в Болгарії, ні в Румунії, ні в Литві. У Польщі також є дуже скромні успіхи, і з Польщі "Шеврон" також може піти», — зазначає Михайло Гончар.

Іміджеві втрати

Хоч би які були мотиви американської компанії, а відмова від реалізації великого проекту в Україні самій Україні привабливості серед іноземних інвесторів не додає. Наразі нових відомостей про ймовірний вихід «Шеврону» з проекту видобутку сланцевого газу не надходить, хоча минув майже місяць, відколи компанія та український уряд мали би підписати операційну угоду, без якої не можна починати роботу.

Репутаційні чи іміджеві втрати України у цьому процесі залежать від формулювання причин виходу з проекту. «Якщо це буде сформульовано як "непередбачувана поведінка уряду" чи "нелогічна", чи "дискримінаційна", то, безперечно, це будуть репутаційні збитки для України. Але якщо буде сказано, що корпоративна стратегія "Шеврону" зазнає змін і компанія виходить не лише з України, але така сама ситуація в інших країнах, вона згортає європейські проекти, то, в принципі, ніяких репутаційних збитків не буде. Є ще третій варіант — компанія просто піде, нічого нікому не пояснюючи. No comments, як то кажуть», — розмірковує Михайло Гончар.

З іншого боку, експерт вказує на те, що ініційоване в Уряді поширення норми про плату за користування надрами на угоди з розподілу продукції аж ніяк не поліпшує імідж того ж таки Уряду в очах інвесторів, адже це є порушенням попередніх домовленостей. Така поведінка є неприйнятною, підкреслює Гончар, оскільки під угодою є підпис керівника уряду України, хай навіть тоді ним був Азаров.

Думку Гончара підтримує й президент аналітичного центру «Діксі Груп» Олена Павленко. Вона каже, що ситуація з «Шевроном» є уроком для чинного Уряду, бо йдеться про ставлення бюрократії до великих проектів і бажання урядовців реґулювати галузь у ручному режимі.

«Те, що компанія іде, є недобрим сиґналом. Для Уряду це має стати величезним уроком — не можна бавитися в таке ручне реґулювання, як зараз у нас є в енергетичному секторі. Якщо завтра Уряд вирішить поміняти правила гри, то це вважається нормальним, і компанії мають це проковтнути. Та ні, є компанії, які не готові проковтувати і вимагають стабільних правил гри протягом тривалого часу. Бо це бізнес на 20–30 років, відповідно планування іде на 20–30 років наперед», — наголошує Олена Павленко.

Вона також вважає, що ситуація з «Шевроном» може свідчити про те, що компанії-гіганти знижують інтерес до України, але є менші фірми, готові працювати за менші прибутки з менших родовищ.

Натомість Михайло Гончар наголошує на тому, що тема лупакового газу знову може стати цікавою за якийсь час, коли почнеться нове зростання цін на нафту.

«У довгостроковій перспективі це не вплине на припинення робіт з нетрадиційним газом як у світі, так і в Європі. Просто буде певна пауза, адже ціни на нафту не будуть падати постійно, вони досягнуть певного дна і стабілізуються. А за кілька років виникне потреба у збільшенні нафти, і ціна знову почне рости. Тоді знову згадають про заморожені проекти видобутку нафти й газу, і все може знову прийти в позицію рестарту. Тому говорити, що "всьо пропало", не доводиться», — резюмує експерт.