Хорвати відтепер мають пані президентку – вперше у своїй історії. Консерваторка Колінда Грабар-Кітарович перемогла в другому турі президентських перегонів у Хорватії чинного голову держави, соціал-демократа Іво Йосиповича.
А варто зазначити, що перший тур виборів президента Хорватії завершився на користь Йосиповича. Перевага, щоправда, булаі мізерною: за нього 28 грудня проголосували 38,5 відсотка виборців, за Грабар-Кітарович — 37,2 відсотка. Фактично конкуренти йшли майже ніс-у-ніс. Лише екзит-пол у неділю ввечері прояснив справу з фаворитом: опозиціонерка перемагає.
У Хорватії, де мешкає трохи більше чотирьох мільйонів громадян, Центральній виборчій комісії вдалося доволі оперативно підрахувати бюлетені для голосування. І ще до світанку всі зацікавлені знали статистику: Колінда Грабар-Кітарович набрала 50,54 відсотка голосів, Іво Йосипович — 49,46%. Невдаха-президент без зволікань, по-джентельменськи привітав пані звитяжкиню.
Рівно п'ять років тому Центральна виборча комісія Хорватії оголошувала про перемогу на виборах Іво Йосиповича — кандидата від Соціал-демократичної партії (СДПХ). Він переміг теж у другому турі виборів, хоча з набагато переконливішим результатом — понад 60 відсотків голосів.
Чому Йосиповичові не вдалося пробитися на другу каденцію? Місцеві мас-медія пояснюють невдачу президента невдалою економічною політикою партії, яка, перебуваючи при владі, так і не змогла вирішити більшості проблем країни.
2010 року СДПХ разом з іншими лівоцентристськими партіями сформувала передвиборчий блок, який отримав назву Союз за зміни (Savez za promjene). Лівиця зуміла здійснити вдалу передвиборчу кампанію й успішно виступити на чергових виборах до парламенту Хорватії, які відбулися 4 грудня 2011 року. Соціал-демократам і їхнім спільникам дісталося 80 зі 151 крісла в законодавчому органі. Відтак було сформовано уряд, де, звісно, першу скрипку грали соціал-демократи. Прем'єр-міністром став Зоран Міланович, який перебуває в цьому кріслі й нині.
В такий спосіб СДПХ заволоділа і законодавчою, і виконавчою, і президентською гілками влади. А отже, соціал-демократи взяли на себе всю відповідальність за ситуацію в країні.
Утім чи можна закинути Йосиповичові, що він нездало виконував свої президентські обов'язки? Навряд чи. Принаймні дві свої головні обіцянки він виконав. На початку своєї каденції президент пообіцяв провести країну до Європейської Унії. І, як відомо, Хорватія у липні минулого року стала 28-м членом елітної організації.
Йосипович обіцяв жорстко боротися з корупцією. Цього слова він теж дотримав: щойно якийсь член уряду виявлявся причетним до корупційних афер — президент різко його критикував. Президентські повноваження в Хорватії великою мірою обмежені. Голова держави має певний стосунок до війська як верховний головнокомандувач, може впливати на зовнішню політику, але лише в спілці з урядом, і має ще низку репрезентативних функцій. Відсилати у відставку міністрів — таким повноваженням президент не володіє. Хоча, звісно, уряд прислуховується до слів голови держави, тому президентська критика інколи ставала фатальною для кар'єри деяких міністрів.
Тож реально звинуватити 57-річного Йосиповича в поганій роботі навряд чи вийде. Просто президентські вибори відбулися в не найкращий для нього час. Відразу після вступу до Європейської Унії всі країни — Польщею починаючи і Балтійськими державами завершуючи — проходили болісний період адаптації. Зростали ціни, урізалося соціальні програми, бізнес мусив переходити на нові рейки тощо.
Щось подібне нині переживає й Хорватія. Вирує інфляція, економічне зростання сповільнюється, безробіття досягло 20 відсотків. Тим часом опозиція не знехтувала нагодою зіграти на постчленських проблемах країни.
Новообрана президентка, 46-літня Колінда Грабар-Кітарович, репрезентує опозиційну консервативну партію «Хорватська демократична співдружність». Свою передвиборчу програму претендентка сконцентрувала на критиці соціал-демократичної влади.
Грабар-Кітарович є вельми досвідченим політиком і чиновником. У неї за плечима — перебування на високих посадах і в національному уряді, і в міжнародних організаціях. Від 2003 до 2005 року вона працювала на посаді міністра з питань європейської інтеґрації, пізніше — міністром зовнішніх справ (2005–2008), очолювала Амбасаду Хорватії в США (2008–2011). Окрім того, Грабар-Кітарович стала першою жінкою-асистентом Генерального секретаря НАТО (2011–2014).
Тому немає жодного сумніву, що нова президентка гідно виконуватиме належні їй обов'язки. Чи вплине це позитивно на загальну ситуацію в країні? Навряд чи, враховуючи обмежене коло повноважень голови держави та об'єктивні обставини перехідного періоду.
Перемогу представниці «Хорватської демократичної співдружності» треба сприймати радше як індикатор суспільних настроїв, електоральних преференцій напередодні парламентських виборів, які відбудуться наприкінці цього року.
12.01.2015