На території Зальцбурґу приміщені майже виключно ті українські селяне, які в характері рільників сезонових пішли були на жнива в Нїмеччину, головно до Прусиї і на Шлеск пруський. Там заскочила їх війна — вони покінчили там жнива, а відтак жили з зарібків своїх так довго, доки вони їм на харч вистарчили. Коли-ж не стало з чого жити, а зарібків при господарствах рільничих більше не було, відставлено їх до границї, а потім масово перевезено до Зальцбурґа.
Тут розміщено їх в ріжних місцях. До кінця грудня виносило їх загальне число около 2000 осіб.
Судьбою тих, що приміщені під самим містом Зальцбурґом, занялась на разї дуже щиро одинока репрезентантка української інтелїґенциї в Зальцбурзї Вп. Ярослава з Пісецьких Струтинська, жінка ц. к. старшого лїкаря ветеринариї в Серетї на Буковинї, що перебуває рівнож на вигнаню в Зальцбурзї з своєю родиною. Вона подала їм першу раду і поміч, вона звернула мою увагу на тих наших в західний закуток монархії загнаних людий. В порозуміню з нашим віденським комітетом ратунковим вибрав ся я, як делеґат сего комітету, до Зальцбурґа і в протягу послїдного тиждня місяця грудня обїхав місцевости, де знаходились наші сезонові робітники.
Розкинені вони по цїлім краю — а саме в місцевостях Itzling, Bergheim, Anthering, Oberndorf, Bechlheiden, Eching, Lamprechtshansen, Nussdorf, Müchlbayern і Grödig. Всі ті місцевости лежать на териториї староства повітового Зальцбурґ.
Одержавши від староства леґітимацию з призволом їздити всюди, списувати збігцїв, оглядати їх поміщенє і провірювати їх положенє і потреби, удав ся я в дорогу користуючись всюди дуже великою ввічливостю і услужливостю місцевих орґанів полїтичних і громадських, як також дотичних постерунків жандармериї.
Між нашими збігцями знайшов я найбільше молодїжи мужеської і жіночої; становить вона найменше 75% всїх збігцїв.
Приміщено збігцїв всюди в будинках — нїде в бараках — будинки всї заосмотрені в підлоги і — кромі кількох — в печи і суть достаточно огріті.
В деяких місцях, де збігців є менше, як прим. в Nussdorf, Eching, Anthering (в котрій місцевости єсть їх не більше сотки), роздїлено збігцїв між селянські родини нїмецькі так, що при кождім господарстві єсть їх по кількоро — там живуть вони несогірше, почасти помагають в господарстві і одержують більше-менше таку поживу, яку мають господарі і їх домівники. За се побирають господарі припадаючу на кождого збігця денно квоту по 70 сот. В Michlbayern приміщені збігцї в числї 150 осіб, переважно з повітів рудецького і самбірського, в монастири, який дає їм також удержанє. Там поміщені вони в більшім числї комнат — чистих, огрядних і опалених — окремо мущини і жінки; в комнатах що тиждня миє ся підлога і зміняє ся солома, на котрій сплять. Дають рано на снїданє каву з булкою, на обід зупу з мясом і хлїб — на вечеру зупу і хлїб. Удержанєм сего збігцї вповнї вдоволені.
В Grrödig поміщені збігцї в числі 190 осіб в стариннім замку, що стоїть за селом на високій горі і становить власність барона Маєра, який на основі Kriegsleistungsgesetz-y приневолений був сей — впрочім незамешканий — замок відступити на їх поміщенє. Мають там до диспозициї девять дуже просторих саль на першім і на другім поверсї — на долинї містить ся кухня, кромі сего єсть на подвірю окрема прачкарня. Комнати добре огріті, є дерево на опал, а кромі сего вільно збігцям у великім лїсї, який окружає замок, збирати сухе галузє і зломи на опал, з чого вони в ширших розмірах користають. Харчованє збігцїв обняв місцевий броварник — варенє відбуває ся в кухни замковій під доглядом самої жінки броварника, при помочи жінок з поміж збігцїв. Я застав їх якраз в кухни, коли роздїлювали обід. Дістають на снїданє чорну каву з хлїбом — на обід зупу з мясом, хлїб і бульбу, на вечеру гербату з хлїбом. Їда добра і нарікають лише деякі, що їм замало — волїли би простїйші страви, а більше. Однак вистарчає на прожиток і збігцї загально вдоволені. Броварник обіцяв на сьвята дати їм ще "а Fasserl" пива з свого бровару. В Grödig знайшов я людий з повітів сокальського, равського, чесанівського — з сих найбільше — а потім по кілька осіб з Ярославщини, Яворівщини, Підгаєччини, городецького, рогатинського, долинського, калуського, зборівського, перемишлянського. сяніцького, городенського, станиславівського і снятинського.
В Lamprechtshausen знайшов я збігцїв розміщених в трох окремих поміщенях. Одна партия, найбільша (є около 120 осіб), поміщена в місцевім Gasfchof-i Stadler-a. Всї в одній величезній сали, опаленій двома печами. Заступлені тут лише два повіти — сокальський і жидачівський. Сплять на земли на соломі, всуміш мущини і жінки, в сали тепло. Дістають на снїданє одного дня каву з булкою, другого на переміну зупу з хлїбом, на обід зупу картофляну або горохову і хлїб — мясо лише в недїлю, на вечеру знов зупу і хлїб. На харч сей не нарікають, хоч він гірший, нїж у Grödig або Michlbayern. Друга партия, зложена з самих жінок і дївчат (є лише двох мущин) — загальне число 24 — поміщена в домі приватнім, добре заосмотренім і належито опаленім. Тут господар вже сам не варить харчу, але дає артикули поживи в натурі, а жінки самі собі варять. Жалують ся однак, що поживи сеї дають їм за мало. На всїх 24 дає денно шість бохонцїв хлїба і 24 булки, маленький кошичок картофель так, що на всїх не випадає по одній цїлій бульбі, три фунти муки, два збанки молока, каву, цикорию і цукор. Як хто має ще який заощаджений гріш, то докуплює собі дещо на селї — як нї, ходить голодний. Ту цїлу оселю жінок застав я зібрану в сали — вишивали мережками біле та сьпівали дуже сумно. Було між ними 14 осіб з повіта зборівського, 3 зі скалатського, 6 з калуського.
Трета партия, зложена з 16 жінок і 6 мущин, приміщена також в домі приватнім — жінки в одній, мущини в другій комнатї. Хати порядні, опалу досить, харч одержуть готовий: на снїданє каву з булкою, на обід зупу з "книдлями" і капустою, однак без хлїба — на вечеру знов каву з булкою і хлїбом. Нарікають, що трохи замало — особливо хлїба. Є між ними 6 осіб перемишлянського повіта, 6 з яворівського — впрочім по одній або дві особи з повітів чесанівського, богородчанського, бучацького, теребовельського, сокальського і брідського.
Найбільше, бо близько 400 збігцїв, приміщено в місточку Oberndorf над Зальцою на самій баварській граници — і тут їх доля полишає богато до жаданя.
Подїлені вони на чотири партиї. Одна в числї 50 осіб, приміщена в броварі, має ся ще не согірше. Мають там чотири невеликі комнати, в яких роздїлено окремо мущин і жінок — дістають рано каву з хлїбом, на обід зупу, мясо і по одному книдлеви — на вечеру знов мясо і бульбу. І сим очевидно вдоволені. Инші три партиї поміщені в двох Gasthaus-ax і однім старім порожнім броварі за містом, а харчують їх Gastwirt-и, які роблять на них інтерес. В одній з тих гостинниць (Mühlhellner) поміщено в одній сали 50 осіб, всуміш без роздїлу полів — в другій (Kreuzreder) 130 осіб в двох великих салях також всуміш — а одна з тих саль не має печи. В старім броварі 120 осіб також всуміш і також одна саля без печи; одна жінка з простуди дістала запаленя легких. Всї ті три партиї дістають від гостинників в будні дни лише три рази саму зупу без булки і без хлїба і примирають з голоду. До того зупа, яку я сам кушав, дуже погана і люди мають до неї відразу. На мою інтервенцию приказав командант жандармериї гостинникови зараз поставити піч, а що в старім броварі в поверховій сали печи поставити не можна — то дельожував ту салю і уміщених в нїй людий відіслав до поблизького села Bichlhaiden. Там мають вони одержувати по 70 сот. готівкою і самі з сего харчуватись. Між збігцями в Oberndorf репрезентовані найчисленнійше повіти: Станиславів (50), Ярослав (52), рудецький (83), богородчанський (24), калуський (18), товмацький (15), впрочім по кількоро з майже кождого повіту і кождої сторони Галичини.
Відносини властий і їх органів до наших збігцїв всюди прихильні, так само урядів громадських. Бурмистр Oberndorf-y вже сам кликав гостинників і натискав на них, щоб давали лїпший харч — однак доси без успіху. Команданти жандармериї самі звернули мою увагу на недостачі і просили, щоби я отверто і рішучо в Зальцбурзї се представив. Взагалї я що-й-но в Зальцбурзї научив ся цїнити жандармерию як дуже пожиточну інституцию.
Всї свої поміченя і постуляти предложив я на письмі найперше старостї зальцбурського повіта. Староста п. Proschek, чоловік дуже чемний і гуманний, заявив готовість сейчас зробити все для усуненя того, що зле. Коли я 30. грудня вечером звернув його увагу, що в Grödig суть деякі хорі, а анї в місци анї в найблизших місцевостях нема лїкаря, то вже 31. рано був висланий лїкар з Зальцбурга. Пo скінченю обїздки був я у президента краю, яким є v. Schmitt-Gasteiger, якому вручив я також письмо з моїми поміченями і постулятами. І в него знайшов я як найбільшу прихильність і зрозумінє долї нашого народа. Він прирік менї сейчас особисто поїхати на місце і постарати ся о поправу відносин особливо в Oberndorf-i.
Настрій між збігцями пригноблений. Всї вони відорвані від родин і не знають, що з ними дїєть ся — тож кождий з ниx передовсїм з сим до мене звертав ся. Відтак стереотипні питаня: Як довго ще вони будуть на чужинї? Як довго буде війна? Та на жаль, на ті питаня не міг я дати відповіди, яка їх успокоїла би. Але чув я і такі голоси: "Нехай-би ми всї тут в чужинї і загинули — щоб лиш Москалїв вигнати з краю!" Таких голосів було богато. Жадають молитовників, калєндарів і ґазет. Між ними богато письменних. Є чимало і таких, що розуміють і нїмецьку мову. Людність відносить ся до них прихильно. Коли при прощаню згадав я про надходячі сьвята, вибухнули всї голосним плачем і сим проводили мене на прощанє. Стан здоровля — з малими виїмками — добрий. Клїмат в Зальцбурґу лагідний, в полуднє буває до +15° R.
Збігцї шукають за роботою. Староста обіцяв людям занятє при будові бараків, які мають тепер будуватись задля поміщеня московських полонників, при чім кождий буде могти заробити собі по кілька корон денно. Я оголосив се всюди і списав охочих до сеї роботи і передав спис старостї.
Від самого початку дуже допоминали ся всї збігцї свого сьвященника. В Зальцбурзї є спроваджений польським комітетом польський сьвященик — тим більша вже потреба нашого. Тій потребі вже зараджено. До Зальцбурга прибув о. сов. Березовський, парох з Ляхович — представив ся князеви архиепископови д-ри Кальтерови, який приняв його дуже ласкаво і дав йому дозвіл відправляти богослуженя в церквах епархії. В самім містї Зальцбурзї позволено йому відправляти в Dreifaltigkeitskirche, однїй з найкрасших церков в самім центрі міста при Makartplatz vis-а-vis міського театру. В недїлю 27. грудня був я там на нашій службі божій, при якій сьпівав хор, заімпровізований заходами неутомимої панї Струтинської. Було богато наших жовнїрів. Богато сповідало ся і причащало ся. По богослуженю виголосив о. Березовський горячу проповідь. На Різдво має відправлятись богослуженє в Зальцбурзї, Grödig, Oberndorf.
Коли я перед своїм виїздом 31. грудня був у п. президента краю, заявив він менї що якраз прийшов новий транспорт наших збігцїв, яких розміщено в повітах Hallein (450), St. Johann in Pongau (350), Zell am See (165). Таким способом досягає загальне число в Зальцбурзї над 3000 осіб. Бажанєм моїм єсть в найблизшій будучности відвідати і сих новоприбувших і провірити відносини, серед яких приходить ся їм проживати на чужинї.
[Дїло]
09.01.1915