Насолоджуймося найбільшим з усіх людським порятунком

Вищий добробут не є ані необхідною, ані достатньою умовою для кращих показників у сфері охорони здоров’я. Він лише робить легшим їхнє досягнення

 

 

Найвища очікувана тривалість життя жінок, зафіксована у будь-якій точці світу, зростала на рік кожні чотири роки після 1840 р. Цей неухильний приріст тривалості життя є, ймовірно, найважливішою з усіх змін в людському житті за останні два століття. Це покращення здоров’я також є широко розповсюдженим: «Індія сьогодні має вищу очікувану тривалість життя, ніж Шотландія у 1945 р. – незважаючи на дохід на душу населення, що його Велика Британія досягла ще в 1860 р.» Цей коментар узятий з чудової книги Ангуса Дітона з Прінстонського університету The Great Escape: Health, Wealth, and the Origins of Inequality/ «Великий порятунок: здоров’я, добробут і витоки нерівності», яка вийшла друком минулого року і в якій задокументовано революцію в охороні здоров’я та добробуті, які відбулися від початку ХІХ ст. Перша з них є важливішою. Хто б не пожертвував матеріальним комфортом, якби натомість міг уникнути  муки спостерігати, як вмирають його діти, чи насолоджуватись товариством рідних та близьких у літньому віці?  

 

Жодне благо не є чистим. Тривалому виживанню «без зубів, без очей, без почуттів, без усього» не слід заздрити чи  бажати його. Утім, революція в охороні здоров’я все ж таки є благом. Як зауважує професор Ангус Дітон: «З усього, заради чого варто жити, додаткові роки життя є безперечно є чимось найціннішим». Можна навіть вважати, що той, чий рівень життя є удвічі вищим і хто сподівається прожити удвічі довше, ніж інші, живе в чотири рази краще.

 

То що ж відбулося?

 

Почнімо з показників смертності (кількість смертей на тисячу мешканців) в динаміці для трьох країн, які нині мають найвищий рівень доходів: Швеція у 1751 р.; США у 1933 р.; і Нідерланди і США в 2000 р. (див. графік). У 1751 р. смертність серед шведських новонароджених складала понад 160 на тисячу людей. Той самий показник становив 40 на тисячу в США у 1933 р. У 2000 р. він становив менш ніж 10 на тисячу. В наступних вікових категоріях показники смертності стабільно ставали нижчими з часом, найнижчим був показник для дітей в десятилітньому віці. Далі ми спостерігаємо зростання показників смертності у старшому підлітковому віці, яке в основному зумовлене ризикованішою поведінкою юнаків. Після горизонтальної ділянка графіка, яка відповідає завершенню 20-літнього і початку 30-літнього віку, рівні смертності зростають, але не досягають 10 на тисячу перед 60-літнім віком. Показники смертності в США є вищими, ніж у Нідерландах, за винятком віку понад 80 років. Ось де сконцентровані ресурси США. 

 

У 1850 р. очікувана тривалість життя становила близько 40 років в Англії та Уельсі. Нині вона наближається до 80 років. У випадку Італії вона зросла з 30 років у 1875 р. до вищого, ніж в Англії рівня. На графіку також показано спустошливі наслідки епідемії іспанського грипу 1918 р. Це пояснюється тим, як вираховується очікувана тривалість життя: припускається, що можливість настання смерті у певному віці виводиться з віку померлих жителів в особливий рік. У 1918 р. значна частина  молодих людей померла під час епідемії.

 

Це суттєво скоротило очікувану тривалість життя. Однак ті, хто народився у 1918 р., жили значно довше, ніж можна судити з цих даних. Аналогічно невелика частка населення Англії та Уельсу насправді померла в сорокарічному віці у 1850 р. Натомість велика кількість померла ще немовлятами і багато прожили понад 60 років. Врешті професор Дітон констатує: «Порятунок життів дітей має більший вплив на очікувану тривалість життя, ніж порятунок життів літніх людей». Отож, позаяк смерть «старіє», збільшення очікуваної тривалості сповільнюється. Революція в охороні здоров’я поширилася усім світом у другій половині ХХ ст. – вона є дуже помітною у східній Азії; й на жаль, менш помітною в субекваторіальній Африці через ВІЛ/СНІД. Важливим моментом стало різке зниження дитячої смертності. Згідно з даними сайту Gapminder смертність серед індійських дітей, яким менше 5 років, знизилася з 287 на тисячу в 1950 р. до 56 у 2012 р. За той самий період вона знизилася з 317 до 14 в Китаї. Ці поліпшення сталися при значно нижчих рівнях доходів, аніж це мало місце у нинішніх країнах з високим рівнем доходів. Це частково зумовлене кращою обізнаністю (наприклад, оральна регідратація), частково – медичними технологіями (наприклад, вакцинація) і частково – комунальним обслуговуванням (наприклад, очищена вода і каналізація). 

 

На жаль, покращення не є такими всеохоплюючими, якими вони мали би бути. В Анголі смертність дітей, яким менше 5 років, становить 164 на тисячу. В Нігерії – 124 на тисячу. При цьому ці країни є відносно заможними. Загалом існує зв'язок між добробутом і здоров’ям. Проте вищий добробут не є ані необхідною, ані достатньою умовою для кращих показників у сфері охорони здоров’я. Він лише робить легшим їхнє досягнення.  

 

Революція в охороні здоров’я не є доброю лише сама по собі. Вона має благотворні наслідки, найважливішим з яких є зміна життя жінок. Оскільки дитяча смертність різко зменшилася, то зменшилася і народжуваність: потрібно менше пологів, аби досягнути визначеного розміру родини. Це не залежить від релігії: у мусульманському Ірані, наприклад, кількість дітей, народжених однією жінкою, знизилася з 6,5 у 1980 р. до 1,9 у 2012; так само в католицькій Бразилії цей показник знизився з 6,2 у 1960 р. до 1,8 у 2012 р. Оскільки жінки живуть довше і народжують менше дітей, вони можуть приділяти більше уваги кожній дитині і займатися власною кар’єрою. Таким чином революція в охороні здоров’я лежить в основі іншої революції нашої епохи: зміни ролі жінки.

 

Що призвело до покращення здоров’я, зокрема людей середнього віку? Одним із факторів є зменшення куріння. Іншим – покращення лікування серцевих захворювань. Навіть рак піддається лікуванню. В країнах з високим рівнем доходів усе частіше позосталими хворобами є хвороби літнього віку, в т. ч. слабоумство. Однак у більшості країн, що розвиваються, повністю не зникли старі лиха, в т.ч. поганий санітарний стан, забруднена вода і малярія. Та незважаючи на все те, що ще потрібно зробити, і нерівність в медичному обслуговуванні на всій земній кулі, важливо розуміти значення великого і широко розповсюдженого покращення у сфері охорони здоров’я. Все більша частка людей має добрий шанс жити у доброму здоров’ї у віці, який традиційно вважався похилим. Все більша кількість дітей досягає зрілості. Ми не можемо порятуватися від смерті. Але ми все довше уникаємо її лабет. І це потрібно цінувати по достоїнству. 

 

 

Мартін Вульф


Martin Wolf
Let us enjoy the greatest human escape of all
The Financial Times, 23.12.2014
Зреферувала Галина Грабовська

 

 

30.12.2014