йде Володя легкий наче пух
замітає плащем на Ринку
і очима зелених мух
і припухлим оком ропух
зачіпається за бадилинку
не змогли його сім медсестер
заманити в буданівський кляштор
як Серет владає в Дністер
так Володя втік у четвер
й оглядає годинник на башті
він сховав у кишеню м’якуш
перекусить – й піде на автобус
і серпневий пожовклий кунтуш
кроком руш кроком руш
так калатає камінь в утробі
зуби чорні – як зерна квасолі
й необстругана дошка тіла
він повітрям сповнений в собі
й шолудивому скаже псові
де душа його в снах ходила:
що там сиплеться сніг кульбабин
що нема медсестер - а янгол
що лишили його при бабі
лиже пес поранені лапи
а Володя - запахи яблук
