Природа чи оточення? Що формує людину? Кримінологи дискутують з цього приводу впродовж тривалого часу. Чому людина вдається до насильства? Чи це вроджена риса? Чи впливають гени? Чи, можливо, важливим є лише негативний дитячий досвід?
Поєднання мутованих генів MAOA й CDH13 посилює “звичне” поєднання генів, які відповідають за схильність до насильства, у 13 разів.
У пошуках відповідей на ці запитання, науковці, здається, наблизилися до істини. В журналі «Molecular Psychiatry» опублікували дослідження, в процесі якого вченим удалося ідентифікувати два гени, що особливо часто присутні в геномі злочинця, при цьому – в мутованій формі.
Науковці проаналізували геном 800 ув’язнених фінів та порівняли результати з середньостатистичними. При цьому одна частина засуджених до позбавлення волі людей вчинила насильницький злочин, іншу ж засудили за дії, не пов’язані з жорстокістю. У першому випадку науковці особливо часто фіксували мутацію генів – MAOA і CDH13. В інших в’язнів ці мутації траплялися значно рідше.
Дослідники зважали й на інші фактори, зокрема наркотичну залежність, асоціальну поведінку та ймовірний травматичний досвід, отриманий у дитинстві. Але ці чинники результатів дослідження не змінили.
Один з генів, про який ідеться, МАОА, згідно з результатами дослідження, взаємодіє з нейромедіатором допаміном, який також називають гормоном щастя. Інший – ген CDH13 – відіграє важливу роль у процесі контролю імпульсами та при розладах концентрації.
Вчені визнають відносний характер своєї роботи. Для людей обидві мутації генів «цілком звичні», – пишуть вони. Вони зустрічаються в одному з п’яти випадків, але багато з тих людей, яким вони властиві, ніколи не вчиняють зґвалтування, вбивства, нападів та інших жорстоких злочинів.
«Комбінація MAOA й CDH13 посилює “звичне” поєднання генів, які відповідають за схильність до насильства, у 13 разів, – пояснює нейролог Ярі Тійонен (Jari Tiihonen) зі шведського Каролінського Інституту. – Та, незважаючи на це, переважна більшість людей з генами ризику ніколи так і не вчиняє насильницьких правопорушень».
Дебати про можливу роль генів у схильності до насильства продовжуються. «Вважаю, ми визначили два гени, що мають найбільший вплив на агресивну поведінку, – наголошує Тійонен, він є одним зі співавторів дослідження. – Проте, ймовірно, є ще десятки, а то й сотні інших генів, які здійснюють вплив у меншій мірі».
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: http://www.welt.de.
30.10.2014